Рішення

від 15.01.2014 по справі 908/4016/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/119/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

15.01.2014 справа № 908/4016/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», (юридична адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, буд. 32, кв. 10; поштова адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, пр-т Гагаріна, буд. 22, оф. 408)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2)

про стягнення 53000,00 грн. попередньої оплати та 165,53 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Коротич Т.П., довіреність № 3 від 13.01.2014 р.;

від відповідача - ОСОБА_2 - особисто (на підставі паспорту громадянина України серія НОМЕР_2, виданий Бердянським МВ ГУМВС України в Запорізькій області);

09.12.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», м. Дніпропетровськ (ТОВ «Техноцентр») з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 53000,00 грн. попередньої оплати за товар і 165,53 грн. 3 % річних.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 09.12.2013 р. справу № 908/4016/13 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі № 908/4016/13, справі № 908/4016/13 присвоєно номер провадження справи 4/119/13, судове засідання призначено на 15.01.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 15.01.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 536, 611, 625, 638, 639, 655, 662-666, 673, 693 ЦК України, ст., ст. 181, 193, 268 ГК України і полягають в наступному. В вересні 2013 року між сторонами у справі була досягнута усна домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язалася передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язався прийняти його і оплатити. У зв'язку із цим відповідачем позивачу був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000010 від 19.09.2013 р. на оплату труби сантехнічної 920х12 у кількості 3,1 т. та труби сантехнічної 920х10 у кількості 1,2 т. за ціною 10583,33 грн. без ПДВ на загальну суму 54609,98 грн. з ПДВ. На підставі зазначеного рахунку-фактури платіжним дорученням № 364 від 20.09.2013 р. позивачем здійснено перерахування на користь відповідача 53000,00 грн. грошових коштів у якості попередньої оплати за товар. Таким чином, позивач вважає, що в силу приписів ст., ст. 11, 202, 205, 206, 509 ЦК України між сторонами був укладений усний правочин, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, фактично є відносинами купівлі-продажу. Як зазначає позивач, відповідача було повідомлено, що товар необхідний для здійснення будівельних робіт по прокладці резервного трубопроводу аварійної дільниці цеху водопостачання ПАТ «ММК ім. Ілліча». Також сторонами були погоджені скорочені строки доставки товару, а сама доставка - за рахунок продавця на об'єкт за адресою: вул. Заозерна, м. Маріуполь. Позивач наполягає на тому, що в порушення досягнутих домовленостей обумовлений сторонами товар на вказаний об'єкт відповідачем поставлений не був. Натомість, 30.09.2013 р. відповідачем позивачу було запропоновано трубу бувшу у вжитку, без документів, що засвідчують якість, яка має дефекти і не є придатною для використання на вище вказаному об'єкті будівництва. У зв'язку із цим приймання-передача товару між сторонами не відбулася. Оскільки поставка погодженого товару відповідачем здійснена не була, листом № 202 від 01.10.2013 р. позивач запропонував відповідачу повернути суму попередньої оплати в розмірі 53000,00 грн. Відповідачем вказаний лист залишений без відповіді і задоволення. 07.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 203 з вимогою у термін до 15.10.2013 р. здійснити постачання нової сантехнічної труби за ціною, визначеною у рахунку-фактурі № СФ-0000010 від 19.09.2013 р., та у кількості, відповідно до проведеної передоплати, на об'єкт будівництва за адресою: вул. Заозерна, м. Маріуполь, якість товару запропоновано засвідчити належними товаросупровідними документами. У разі нездійснення постачання товару у вказаний у претензії строк, позивач заявив про відмову з 16.10.2013 р. від прийняття погодженого до поставки товару і вимагав повернення коштів в сумі 53000,00 грн. у термін до 18.10.2013 р. Претензія відповідачем також була залишена без відповіді та задоволення. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару. Відповідно до ст., ст. 665, 666 ЦК України покупцю надано право відмови від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар та приналежності товару або документи, що стосуються товару. Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, в претензії № 203 від 07.10.2013 р. позивач заявив про відмову з 16.10.2013 р. від прийняття товару та вимагав повернути суму попередньої оплати. Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки узгодженого товару до теперішнього часу не виконав, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на підставі ст. 693 ЦК України 53000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар. Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. На підставі зазначеного, позивачем нараховані відповідачу 3 % річних від простроченої суми в розмірі 165,53 грн. за період з 16.10.2013 р. по 22.11.2013 р. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 53000,00 грн. попередньої оплати за товар та 165,53 грн. 3 % річних.

Відповідач позовні вимоги не визнала, позов вважає безпідставним та необґрунтованим. Відповідач наполягає на тому, що між сторонами не погоджувалися конкретні строки поставки товару та його якість. Попередньо сторонами були обумовлені лише кількість і вартість товару. Також відповідач вважає, що позивачем не подано відповідних доказів того, що труба, запропонована до поставки позивачу є неякісною. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню судом повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в вересні 2013 року сторонами у справі була досягнута усна домовленість, відповідно до якої ФОП ОСОБА_2 (відповідач у справі) зобов'язалася передати у власність ТОВ «Техноцентр» (позивача у справі) товар - сантехнічну трубу, а позивач зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

У зв'язку із досягнутою домовленістю відповідачем позивачу був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000010 від 19.09.2013 р. на оплату труби сантехнічної 920х12 у кількості 3,1 т. та труби сантехнічної 920х10 у кількості 1,2 т. за ціною 10583,33 грн. без ПДВ на загальну суму 54609,98 грн. з ПДВ.

На підставі зазначеного рахунку-фактури № СФ-0000010 від 19.09.2013 р. платіжним дорученням № 364 від 20.09.2013 р. позивачем здійснено перерахування на користь відповідача 53000,00 грн. грошових коштів у якості попередньої оплати за товар.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки труби сантехнічної обумовленої якості, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів у якості попередньої оплати за товар в розмірі 53000,00 грн. та нарахував 3 % річних від простроченої суми в розмірі 165,53 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару.

Дослідженні судом фактичні обставини справи свідчать, що сторонами не надано документів, які б підтверджували факт поставки відповідачем на обумовлену позивачем адресу труби сантехнічної 920х12 у кількості 3,1 т. та труби сантехнічної 920х10 у кількості 1,2 т. та докази повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 53000,00 грн.

У відповідності до ч., ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача: АДРЕСА_2, був направлений лист за вих. № 202, в якому позивач зазначив про те, що поставка труби сантехнічної обумовленої якості не здійснена та просив перерахувати, у зв'язку з невиконанням умов договору, отримані відповідачем грошові кошти у якості попередньої оплати за товар в розмірі 53000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Факт направлення позивачем відповідачу листа вих. № 202 від 01.10.2013 р. підтверджується фіскальним чеком № 8786 від 01.10.2013 р.

Зазначений лист повернувся на адресу ТОВ «Техноцентр» відділенням підприємства поштового зв'язку з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» та залишений відповідачем без відповіді і задоволення.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів, позивач 08.10.2013 р. направив відповідачеві претензію вих. № 203 від 07.10.2013 р. з вимогою у термін до 15.10.2013 р. здійснити постачання нової сантехнічної труби за ціною, визначеною у рахунку-фактурі № СФ-0000010 від 19.09.2013 р., та у кількості, відповідно до проведеної передоплати, на об'єкт будівництва за адресою: вул. Заозерна, м. Маріуполь, якість товару запропоновано засвідчити належними товаросупровідними документами. У разі нездійснення постачання товару у вказаний у претензії строк, позивач заявив про відмову з 16.10.2013 р. від прийняття погодженого до поставки товару і вимагав повернення коштів в сумі 53000,00 грн. у термін до 18.10.2013 р.

Факт направлення позивачем відповідачу претензії вих. № 203 від 07.10.2013 р. підтверджується фіскальним чеком № 9208 від 08.10.2013 р.

Зазначений претензія також повернулася на адресу позивача відділенням підприємства поштового зв'язку з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» та залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Місце знаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 350459 щодо реєстрації ФОП ОСОБА_2 лист вих. № 202 від 01.10.2013 р. та претензія вих. № 203 від 07.10.2013 р. направлялися позивачем відповідачу за належною адресою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказані документи підтверджують пред'явлення позивачем відповідачеві вимоги на повернення перерахованої суми попередньої оплати в розмірі 53000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання по поверненню раніше отриманих коштів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи те, що відповідач не виконав зобов'язання по поставці замовленого позивачем товару, одержану в якості попередньої оплати товару суму 53000,00 грн. не повернув позивачеві, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53000,00 грн. - суми сплаченої платіжним дорученням № 364 від 20.09.2013 р. попередньої оплати за товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000010 від 19.09.2013 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Приписами ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем пред'явлено до стягнення 165,53 грн. 3 % річних від простроченої суми. Розрахунок 3 % річних позивачем здійснений за період з 16.10.2013 р. (з моменту прострочення обов'язку поставити обумовлений товар згідно претензії вих. № 203 від 07.10.2013 р.) по 22.11.2013 р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивачем розрахунок 3 % річних виконаний вірно.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 165,53 грн. 3 % річних від простроченої суми пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не довів належними та допустимими, в розумінні ст. 32 ГПК України, доказами фактів, якими він обґрунтовував свої заперечення на позов. Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що обставини щодо якості товару, який 30.09.2013 р. був запропонований відповідачем для поставки позивачу не є предметом розгляду у даній справі, а тому не досліджувалися судом.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 53000,00 грн. попередньої оплати за товар і 165,53 грн. 3 % річних обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати в розмірі 1720,50 грн. судового збору присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 53000,00 грн. попередньої оплати за товар і 165,53 грн. 3 % річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», (юридична адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, буд. 32, кв. 10; поштова адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, пр-т Гагаріна, буд. 22, оф. 408, код ЄДРПОУ 30620294) 53000 (п'ятдесят три тисячі) грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 53 коп. 3 % річних і 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" січня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.