Постанова

від 15.04.2014 по справі 908/4016/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.04.2014р. справа №908/4016/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:ОСОБА_5 довіреність №337 від 11.04.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. по справі№908/4016/13 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», м.Дніпропетровськ до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Бердянськ Запорізької області простягнення 53000,00грн. попередньої оплати та 3% річних у розмірі 165,53грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 53000,00грн. попередньої оплати та 3% річних у розмірі 165,53грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Бердянськ Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», м.Дніпропетровськ 53000рн.00коп. суми попередньої оплати, 3%річних у розмірі 165грн.53коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720грн.50коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому скаржник вважає невірним твердження суду щодо відсутності доказів, які б підтверджували факт поставки на обумовлену позивачем адресу труби сантехнічної 920мм х 12мм. Вважає, що цей факт був доведений шляхом визнання його сторонами. Також, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо поставки неякісних труб, як на тому наголосив позивач.

Представник позивача у судове засідання не прибув.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги. Проти розгляду справи за відсутністю представника позивача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноцентр», м.Дніпропетровськ та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, м.Бердянськ Запорізької області було досягнуто домовленості щодо зобов'язання відповідача передати у власність позивачу товар, а саме: труби сантехнічної 920х12 у кількості 3,1т. та труби сантехнічної 920х10 у кількості 1,2т. на загальну суму 54609,98грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є в тому числі договори та інші правочини.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру від 19.09.2013р. №СФ-000010 на оплату труби сантехнічної 920х12 у кількості 3,1т. та труби сантехнічної 920х10 у кількості 1,2т. на загальну суму 54609,98грн.

Платіжним дорученням від 20.09.2013р. №364, яке міститься в матеріалах справи, позивачем на підставі зазначеного рахунку-фактури було здійснено перерахування на користь відповідача 53000,00грн. грошових коштів у якості попередньої оплати за товар.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично був укладений правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу (поставки) та підпадає під правове регулювання норм статтей 655-697, 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивач претензією від 07.10.2013р. №203 встановив строк для поставки товару до 15.10.2013р. і визначив, що у разі не здійснення постачання за цією претензією у вказаний строк, ТОВ «Техноцентр» з 16.10.2013р. відмовляється від прийняття узгодженого до поставки товару і вимагає повернення коштів у сумі 53000,00грн.

Факт направлення позивачем відповідачу претензії за належною адресою підтверджується фіскальним чеком від 08.10.2013р. №9208.

Відповідачем не було виконано зобов'язання щодо поставки труби сантехнічної обумовленої якості, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 53000,00грн., перерахованих відповідачу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару.

Жодного доказу в обґрунтування того, що товар фактично передано або покупцеві, або перевізнику не надано. Тому колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку відносно того, що поставка товару не відбулася, а доводи апеляційної скарги щодо отримання відповідного товару, хоча й неналежної якості, як про те зазначає позивач, судовою колегією не приймаються.

Приписами статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що коли строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором.

Як встановлено судом, така вимога була надіслана позивачем на адресу відповідача. Проте, вона залишена останнім без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання по поверненню раніше отриманих коштів.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53000,00 грн. - суми попередньої оплати за товар.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 165,53 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Приписами ст. 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи той факт, що в матеріалах справи наявні докази пред'явлення вимоги щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 53000,00грн., право вимагати стягнення з відповідача вищевказаної суми у позивача виникло саме з 16.10.2013р.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 165,53грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. у справі №908/4016/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. у справі №908/4016/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. у справі №908/4016/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

2прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу,

1прим.-ДАГС,

1прим.-ГСЗО