Постанова

від 15.01.2014 по справі 905/4608/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.01.2014 справа №905/4608/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Верещагін В.В. - директор; від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2013 року у справі№ 905/4608/13 (суддя Гассій О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛВЕР», м. Макіївка Донецької області до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк простягнення 27 360 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛВЕР», м. Макіївка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк про стягнення 27 360 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.13 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛВЕР», м. Макіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛВЕР», м. Макіївка Донецької області заборгованість у розмірі 27 360 грн. 00 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден та вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 11.11.13 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 06.12.13р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 03.12.13р. Через канцелярію судовою колегією отримано клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю явки до судового засідання представника відповідача, яке судовою колегією розглянуто та відхилено оскільки участь у справі приймають юридичні особи, а не фізичні і відповідач мав можливість направити до судового засідання іншого представника відповідача, явка сторін ухвалою суду від 03.12.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/4608/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛВЕР" (виконавець) було укладено договір № 27/04 на технічний сервіс та ремонт із заміною запасних частин навантажувача, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов»язання по ремонту навантажувачів, а також заміні запасних частин навантажувача, який належить замовнику. Замовник зобов»язася оплачувати виконавцю надані послуги та запчастини, вказані в п.1.1 договору.

Відповідно до п.2.2.1 договору, при проведенні ремонтно - відновлювальних робіт виконавець повідомляє замовника про вартість робіт та запасних частин, використаних замість неремонтнопридатних технічних засобів, при відновленні працездатності навантажувача та вносить їх вартість до рахунку - фактури, що засвідчується сторонами.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що по закінченню робіт, зазначених в п.2.2.1, виконавець надає замовнику "Акт виконаних робіт" та надає навантажувач до прийомки.

Оплата послуг виконавцю по технічному сервісу проводиться замовником на підставі рахунку-фактури (п.2.2.1) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.(п.5.3 договору).

Відповідно до п.9.1 договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору № 27/04 на технічний сервіс та ремонт із заміною запасних частин навантажувача від 27.04.2012 року позивачем виконані роботи по ремонту акумуляторних батарей ТНЖ 300 У2, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі робіт №86 від 06.08.2012 р. на суму 27 360 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте не здійснив оплату за виконані виконавцем роботи.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 15.01.2013 року з вимогою сплатити заборгованість за договором №27/04 на технічний сервіс та ремонт із заміною запасних частин навантажувача від 27.04.2012 року у розмірі 27 360 грн. 00 коп., яка залишена відповідачем без відповіді і виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк заборгованості у розмірі 27 360 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, виконав роботи по ремонту акумуляторних батарей ТНЖ 300 У2, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі робіт №86 від 06.08.2012 р. на суму 27 360 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте замовник свої зобов»язання по оплаті вартості виконаних робіт не здійснив у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування в даному випадку приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України оскільки умовами укладеного між сторонами договору № 27/04 на технічний сервіс та ремонт із заміною запасних частин навантажувача від 27.04.2012 року не встановлено строків здійснення оплати за виконані роботи відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, а позивачем в свою чергу направлена на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити заборгованість за вказаним договором у розмірі 27 360 грн. 00 коп., докази отримання якої наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за виконані роботи за договором № 27/04 на технічний сервіс та ремонт із заміною запасних частин навантажувача від 27.04.2012 року, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості за виконані та прийняті роботи в розмірі 27 360 грн. 00 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи скаржника з посиланням на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. по справі №3/192, оскільки спір в даному випадку виник з інших правовідносин, ніж той, що є предметом розгляду вказаної справи.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2013 року по справі № 905/4608/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2013 р. у справі № 905/4608/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2013 р. у справі № 905/4608/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон.. обл.

Довгалюк К.Г.