Рішення

від 24.12.2013 по справі 922/3407/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 922/3407/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Жигалкін І.П. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Заступник прокурора Київського району, м. Харків в інтересах держави в особі Харківська міська рада, м. Харків 3-я особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області 2. Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд", м. Харків про стягнення коштів в сумі 1035154,80 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Твердовський І.М., дов. № 08-11/39/2-13 від 03.01.2013р.

Представник відповідача - Вертепа І.О., дов. від 09.09.2013 року.

Третя особа (1) - Стороженко О.В., дов. № 01-26/8528 від 02.09.2013 року.

Третя особа (2) - не з"явився.

Прокурор - Хряк О.О., посв. № 013774 від 06.12.12 року.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд", м. Харків (відповідач) про стягнення збитків в розмірі 1035154,80 грн. Також просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 13 серпня 2013 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2013р. об 11:45 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області, м. Харків.

Ухвалою господарського суду від 28.08.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2013р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням голови господарського суду від 22.10.2013р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/3407/13: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жигалкін І.П., Шатерніков М.І.

Відповідно до п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2013р., за клопотанням прокурора, продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку. Розгляд справи відкладено на 24.12.2013р. о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 24.12.2013р. прокурор та позивач позов підтримали, наполягали на його задоволенні. Представником позивача, через канцелярію суду, надані додаткові докази по справі (вх. № 48376), які колегія суддів досліджує та долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 24.12.2013р. проти позову заперечував. Заявив клопотання про відкладення розгляду справи, з метою ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 48929).

Представник присутньої третьої особи підтримав позов прокурора, наполягав на його задоволенні.

Представники другої третьої особи у призначене судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомили. Матеріали справи містять докази належного повідомлення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про час та місце розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України та статей 4-3, 38 Господарського процесуального кодексу України, судом створюються належні умови для дотримання принципу змагальності сторін, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи своєчасно. Суд наголошує на тому, що розгляд справи неодноразово відкладався та ухвалою господарського суду від 16.12.2013р., було задоволено клопотання прокурора та продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку, саме з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Тому колегія суддів зауважує, що заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, з метою ознайомлення з матеріалами справи, має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів вважає також, що наведені відповідачем підстави, не є обставинами, зазначеними у ст. 77 ГПК України, необхідними для відкладання розгляду справи, у зв"язку з чим відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, тому вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.11.2006р. № 171/06 земельна ділянка по вул. Пушкінській, 100, загальною площею 1,1705 га, надана ТОВ "Солар-Україна" в оренду строком до 31.12.2008р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) для реконструкціїї нежитлових будівель під офісні, службові та підсобні приміщення.

На підставі вказаного рішення, між Харківською міською радою та ТОВ "Солар-Україна" укладено договір оренди землі від 12.09.2007р.

Відповідно до п. 1, 2 цього договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,1705 га несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови: землі транспорту, яка знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, 100 в м. Харкові, строком до 31.12.2008р.

На підставі рішення 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.12.2007р. № 292/07, ТОВ "Солар-Україна" припинено право користування частиною земельної ділянки площею 0,0454 га по вул. Пушкінській, 100, за його добровільною відмовою.

Згідно інформації Управління Держземагентства у м. Харкові від 19.03.2013р. №489/08/А-13 договір оренди землі від 20.09.2007р. за №340767100121, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Солар-Україна", анульовано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2009р. у справі №40/160-09 за позовом ТОВ "Солар-Україна" до Харківської міської ради про зобов"язання вчинити певні дії.

На підставі договорів купівлі-продажу від 02.12.2008р. № 3439 та від 25.12.2008р. №3613, право власності на нежитлові будівлі літ. літ. "А-1", "Б-2", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Е-1" по вул. Пушкінській, 100, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд" (відповідач по справі).

Згідно витягу КП «Харківське міське БІТ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.04.2009р. р. № 22468329, нежитлові приміщення по вул. Пушкінській, 100, у м. Харкові на праві приватної власності належать ТОВ "Віватбуд".

Відповідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2013р. № 1397886, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації прав на земельну ділянку по вул. Пушкінській, 100 у м. Харкові.

Як зазначє позивач в наданих до суду правових обгрунтуваннях позову, комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради 05.11.2008 р. № 717, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та встановлено наступне.

Земельна ділянка по вул. ГІушкінська, 100 у м. Харкові використовується ТОВ "Віватбуд" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, На даний час договір оренди землі по вул. Пушкінській, 100 у м. Харкові між Харківською міською радою та відповідачем не укладено, чим підтверджується фактичне використання відповідачем земельної ділянки за вказаною адресою без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст. ст. 125, 126 ЗК України.

На підставі розділу 3 Порядку про відшкодування збитків, затвердженого рішням сесії Харківської міської ради від 24.06.2009 р. № 130/09 Порядок встановлюєєдину процедуру відшкодування збитків, заподіяних Харківській міській раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства.

Згідно акту про визначення збитків від 22.04.2013 р. № 359, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 р. № 285, неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ТОВ "Віватбуд" земельної ділянки загальною площею 1,1285 га по вул. Пушкінській, 100 у м. Харкові без правовстановлюючих документів складає 1035154,80 грн.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку листом від 11.04.2013 р. № 3435/0/84-13 Управлінням земельних відносин Харківської міської ради запрошено керівництво ТОВ «Віватбуд» на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

Крім того листом - повідомленням від 13.05.2013 р. № 4201/0/84-13 Управлінням земельних відносин Харківської міської ради запропоновано керівництву ТОВ «Віватбуд» відшкодувати Харківській міській раді завдані збитки.

До теперішнього часу вимоги, викладені у повідомленні не виконані, у досудовому порядку не врегульовані.

Підставою для звернення прокурора в інтересах Харківської міської ради з даним позовом до суду є порушення відповідачем норм Земельного кодексу України, а саме те, що відповідач користується земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності або право користування землею, чим відповідач, на думку прокурора, завдав збитків Харківській міській раді у розмірі 1035154,80 грн. (розраховані на підставі «Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009р. №130/09).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Харківська міська рада Харківської області, яка є позивачем по даній справі.

У відповідності до положень ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 83 цього кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - ч. 2 статті 126 Земельного кодексу України.

При цьому, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст.78 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. (ст. 79 Земельного кодексу України).

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Конституцією України (ст. ст. 13, 41) встановлено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ "Солар-Україна" та ТОВ "Віватбуд" було укладено договори купівлі-продажу від 02.12.2008р. № 3439 та від 25.12.2008р. №3613, на підставі яких до ТОВ "Віватбуд" (відповідача) перейшло право власності на нежитлові будівлі літ. літ. "А-1", "Б-2", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Е-1" по вул. Пушкінській, 100, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське БТІ» від 14.04.2009р. р. № 22468329.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, договір оренди на момент вирішення справи не укладений, державний акт на право власності не отриманий.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами у судових засіданнях, що відповідач використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (приміщення банку) за адресою пр. Леніна, 43-Б у м. Харкові, право користування вищезазначеною земельною ділянкою ПАТ «Кредитпромбанк» не оформлено, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Факт використання відповідачем земельної ділянки за відсутності договору оренди підтверджується матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, листом КП "ХМБТІ", іншими доказами, наявними в матеріалах справи).

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, міськими, районними та обласними радами.

Уповноваженими посадовими особами Управління земельних відносин Харківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки по вул. Пушкінській, 100 у м. Харкові. За результатами обстеження було складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від від 12.04.2013р. № 1412/13.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею ст. 157 Земельного кодексу України, визначений порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Так, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

На підставі вказаної Постанови, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 2 Постанови встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Згідно із п. 3 Постанови, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Порядок визначення вартості безпідставного користування земельною ділянкою визначено Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09, яким затверджено "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю" (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5.1. Порядку нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.5.4 даного Порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 22.04.2013р. за №359, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013р. №285 визнано неодержаний Харківською міською радою дохід у сумі 1035154,80 грн. за використання відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 100.

Відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначається, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення ст.22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати, як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини у розумінні ст.1193 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125,126 Земельного кодексу України правовстановлювального документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитками в даному разі слід розуміти неодержаний прибуток (упущену вигоду).

Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

В даному разі, обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлювальних документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується наведеними вище матеріалами (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.04.2013р., актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від № 1412/13, листом КП "ХМБТІ" іншими доказами, наявними в матеріалах справи).

Колегія суддів зауважує, що на відповідача покладається обов'язок доведення суду доказів відсутності вини у заподіяних позивачеві збитків.

Розмір збитків визначено відповідно до "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 р. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Водночас, зазначений Порядок узгоджується також з нормами Цивільного кодексу України.

Зокрема, статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України наслідком безпідставного набуття майна, яке неможливо повернути, - є відшкодування його вартості.

Також колегія суддів зауважує, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, ТОВ "Віватбуд" не оскаржило дії посадових осіб органу місцевого самоврядування, акт про визначення збитків та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про його затвердження.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України плата за землю (земельний податок та орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів.

Розміри та порядок плати за землю визначає Податковий кодекс України, згідно з яким плата за землю справляється у двох формах - земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності.

При цьому суд зазначає, що законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди.

Контроль за правильністю обчислення і справляння плати за землю здійснюється органами державної податкової служби.

У статті 15 Закону України "Про плату за землю" (діючий на момент виникнення спірних правовідносин), яка узгоджується зі ст. 287 Податкового кодексу України, зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з аналізу положень статті 2 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю", за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у статтях 125-126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податку на землю.

Нормами 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), новий власник сплачує плату за землю, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, як вбачається з аналізу положень п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України та ст. ст. 2, 15 Закону України "Про плату за землю" (діючий на момент виникнення спірних правовідносин, до 02.12.2010р.) за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у ст. 126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році плату на землю, у той же спосіб, що і попередеій землевласник (землекористувач).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач придбав нежитлові будівлі літ. літ. "А-1", "Б-2", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Е-1" по вул. Пушкінській, 100, на підставі договорів купівлі-продажу від 02.12.2008р. № 3439 та від 25.12.2008р. №3613, таким чином до ТОВ "Віватбуд" перейшло право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до розрахунку розміру збитків за використання ТОВ "Віватбуд" земельної ділянки, загальною площею 1,1285 га за адресою:м. Харків, вул. Пушкінська, 100 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (землі громадського призначення) згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфегурації земельної ділянки № 1412/13 від 12.04.2013р., загальна сума збитків за період з 01.04.2010р. по 01.03.2013р. складає 1179351,58 грн.

Згідно листа Державної податкової інспекція у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.03.2013р. №4261/10/20.3-44 за період з 01.04.2010р. по 01.03.2013р. ТОВ "Віватбуд" сплачено 144196,78 грн. земельного податку.

Таким чином, сума збитків (неодержаний прибуток) за розрахунковий період складає 1035154,80 грн. Наданий розрахунок перевірено судом.

Враховуючи викладене та те, відповідач не надав суду доказів на спростування вимог прокурора та позивача, не надав суду доказів сплати за землю (земельного податку або орендної плати), доказів звернення до позивача щодо укладення договору оренди, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог , з урахуванням акту огляду земельної ділянки від 16.09.2013р. та відповідно до нього зробленого розрахунку завданих збитків, пропорційно займаної відповідачем земельної ділянки під будівлею, яка належить відповідачеві на праві власності ( дорівнює площі будівлі по першому поверсі).

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Керуючись ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи викладене, у суду наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 17.06.2013р. по справі №922/040/13 та від 18.02.2013р. по справі №5023/2478/12.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 2% від задоволеної суми нарахованих збитків, що становить 2608,92 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. ст. 2, 15 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 80, 83, 116, 124-126, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. 287 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 16, 1166, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 100, код ЄДРПОУ 30882155) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) - 1035154,80 грн. збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віватбуд" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 100, код ЄДРПОУ 30882155) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 20703,10 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.12.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Жигалкін І.П. Шатерніков М.І.

справа №922/3407/13