Постанова

від 14.01.2014 по справі 813/8228/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року № 813/8228/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Козьміна А.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Сокальському районі Львівської області ОСОБА_2, Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання витягу і зобов'язання перенести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та надати витяг, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Сокальському районі Львівської області ОСОБА_2, Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області, в якому просить визнати бездіяльність щодо ненадання витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, кадастровий номер якої 4624884200:17:000:0001, протиправною, зобов'язати надати витяг з Державного земельного кадастру; зобов'язати перенести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру у відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр».

ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 2008 р. він успадкував за законом від свого батька земельну ділянку 5,3 га, що розташована на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області, якій присвоєно кадастровий номер 4624884200:17:000:0001. Право власності на земельну ділянку оформлено державним актом на право довічного володіння землею для ведення селянських (фермерських) господарств. ОСОБА_1 звернувся до Державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Сокальському районі Львівської області за видачею витягу з Державного земельного кадастру на цю земельну ділянку. Витяг не було видано у зв'язку з тим, що земельна ділянка не внесена до Державного реєстру земель, а її державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі на місцевості за заявою власників, користувачів.

Позивач вважає відмову в наданні йому витягу незаконною, оскільки земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. А відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено автоматичне перенесення відомостей про земельні ділянки, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, до Державного земельного кадастру без подання власниками, користувачами заяв про це. З цих підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі позовні вимоги повністю заперечили; вважають, що відмовляючи ОСОБА_1 в наданні витягу з державного реєстру на землю, діяли правомірно, оскільки належна йому земельна ділянка не внесена до державного земельного кадастру, і в такому випадку земельна ділянка повинна спочатку бути зареєстрована. Реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою, за заявою власника, користувача. Пояснив, що державний акт на земельну ділянку від 1992 р., який було видано ОСОБА_3, не було оформлено у встановленому порядку. Також пояснив, що дійсно відповідно до Закону земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, але в разі, якщо відомості про неї внесені до Державного реєстру земель. З цих підстав просять у позові відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.09.2008 р., ОСОБА_1 успадкував від батька ОСОБА_3 земельну ділянку 5,3 га, що розташована на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області, якій присвоєно кадастровий номер 4624884200:17:000:0001. На земельну ділянку встановлено обмеження щодо забезпечення доступу до інженерних комунікацій, що розміщені на ній.

Земельна ділянка надана ОСОБА_3 на підставі рішення Виконкому Сокальської районної ради від 28.11.1991 р. № 360, а рішенням № 408 від 19.12.1991 р. виділено земельну ділянку, надано дозвіл на будівництво на ній та зобов'язано до початку будівництва виготовити і погодити технічну документацію. В 1992 р. встановлено межі ділянки, належної ОСОБА_3, в натурі, що підтверджується актом.

Зазначена земельна ділянка передана в довічне успадковане володіння для будівництва і розширення селянського (фермерського) господарства, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на довічне успадковуване володіння серії Б № 059995, виданого виконкомом Сокальської сільської ради в 1992 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю.

В 1992 р. на земельну ділянку було розроблено Технічний звіт по видачі державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею громадянам с. Добрячин ОСОБА_3 та с. Переспа ОСОБА_4 з пояснювальною запискою до цього звіту.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що технічної документації на земельну ділянку у нього немає, примірник такої повинен бути у відповідача, але він відмовляється її надати. Відповідач це заперечує.

Між сторонами немає спору щодо права власності позивача на земельну діяльну. Спір виник лише з приводу відмови відповідача видати витяг з Державного земельного кадастру.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.07.2011 р. № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно з ч. 8, 9 ст. 24 цього ж Закону на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

З наведеного слідує, що для того, щоб власник, користувач земельної ділянки міг отримати витяг, земельна ділянка повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Крім того, одночасно з держаною реєстрацією земельної ділянки відкривається і поземельна книга.

Відповідно до п.4 ст. 24 Закону для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа;

документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

В ст. 21 Закону передбачено на підставі яких документів вносяться відомості про межі земельної ділянки, що вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності), шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням, де основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації;

на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Представник Відповідача пояснив, що державна реєстрація земельної ділянки, що тепер належить ОСОБА_5, не здійснювалась її власником, поземельна книга на цю земельну ділянку не заводилась. В цьому вини відповідача немає.

В судовому засіданні ОСОБА_5 визнав, що технічної документації із землеустрою його земельної ділянки не має.

Суд вважає правомірною відмову відповідача видати позивачу витяг з Державного земельного кадастру з тих підстав, що земельна ділянка не зареєстрована. Крім того, з урахуванням вимог п. 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону, земельна ділянка позивача, право на яку виникло до 2004 р. (в 1992 р.), хоч і вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера, однак підлягає державній реєстрації, оскільки не була до 2004 р. внесена до Державного реєстру земель.

Покликання позивача на п.4 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про Державний земельний кадастр", як на підставу автоматичного внесення відомостей про його земельну ділянку до Державного земельного кадастру, Суд такі вважає не обґрунтованими.

Згідно з п.4. розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про Державний земельний кадастр" у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Зазначеною нормою передбачено автоматичне перенесення відомостей до Державного земельного кадастру, однак при умові, що такі земельні ділянки були зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель.

Таким чином, підстав для надання ОСОБА_5 витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку кадастровий номер якої 4624884200:17:000:0001 та автоматичного перенесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру немає. Відповідно немає протиправності в діях державного кадастрового реєстратора .

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України не передбачено відшкодування судових витрат позивачеві, якому у задоволенні позову відмовлено. Тому судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 16 січня 2014 р.

Суддя В.М. Кравчук