Ухвала

від 14.01.2014 по справі 810/2742/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2742/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібо А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Склад 3» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Склад 3» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «БФ Склад 3» до Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 листопада 2012 року складено акт № 511/22-2/35843393 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт» за серпень 2010 року

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 статті 198, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого протиправно занижено податок на прибуток.

На підставі встановленого порушення, відповідачем 26 листопада 2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0037502220 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 8 133, 30 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 033, 33 гривень, та № 0037492220 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 10 167, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 541, 75 гривень.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (клієнт) та ТОВ «Лоу Консалт» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 31 липня 2010 року № 01-08/10 на загальну суму 48 800, 00 гривень, в тому числі ПДВ 8 133, 30 гривень (податкова накладна від 16.08.2010 року № 170807).

Суму податку на додану вартість за зазначеними правовідносинами ТОВ «БФ Склад 3» включило до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України - об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних первинних бухгалтерських документів неможливо встановити, яким чином були надані вказані у договорі послуги, яка доцільність та потреба у господарській діяльності підприємства в таких послугах, який той чи інший вид послуг було надано, які роботи було проведено тощо.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Однак, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким надавалися відповідні послуги. В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме види тих чи інших юридичних послуг були надані позивачу ТОВ «Лоу Консалт», з якою метою надавалися послуги у такому об'ємі, не конкретизовано і позивачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували факти надання таких послуг.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань за договором про надання юридичного супроводження та правової допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Лоу Консалт», а також доказів використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «БФ Склад 3» вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Лоу Консалт» законним та обґрунтованим.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС визнаються судом правомірними..

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Склад 3» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.