Рішення

від 16.01.2014 по справі 905/693/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2014 Справа № 905/693/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк

про стягнення 273628,53грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Муравйова Л.Б. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 254538,17грн. та пені в сумі 19090,36грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладених договорів №б/н від 01.11.2008р. та №б/н від 20.01.2010р. на охорону виробничих (господарських) об'єктів, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 254538,17грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 19090,36грн.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, причини неявки суду не повідомив. У попередніх судових засіданнях відповідач проти позову заперечував, однак відзив на позовну заяву до матеріалів справи не надав.

Розгляд справи за клопотанням відповідача було зупинено до розгляду справи №905/607/13-г про визнання недійсним договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 20.01.2010р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Легіон-Юг». Рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013р. по справі №905/607/13-г у позові про визнання недійсним договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 20.01.2010р. відмовлено повністю, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України залишено без змін.

Ухвалою від 11.01.2014р. розгляд справи №905/693/13-г поновлено.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представника позивача справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Альфа-Легіон» (Охоронне агентство) 01 листопада 2008р. був укладений договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів.

За умовами укладеного договору (п.2.1.) Замовник доручає, а Охоронне агентство бере під охорону майно, що знаходиться на об'єктах, що перераховані у дислокації (переліку) та зазначені на плані (схемі) об'єктів, які охороняються, що додаються до договору.

Відповідно до п.3.1. договору ціна однієї години спостереження охорони за цим договором становить 13,70грн. Ціна однієї години спостереження охорони може змінюватися тільки в разі зміни рівня мінімальної заробітної плати , збільшення індексу інфляції.

Згідно п.3.2. вартість послуг за цим договором за місяць визначається на підставі калькуляції та актів надання послуг.

Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються в установи банку не пізніше п'ятого числа поточного розрахункового місяця. При цьому 50% приплачується у час роботи 15-го числа фактичного місяця (п.3.3. договору.)

За умовами п.6.1. договору в разі прострочення внесення плати за послуги Охоронного агентства, передбаченої цим договором, Замовник оплачує охоронному агентству пеню в розмірі 2,5% від суми недоїмки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за термін нарахування пені.

Відповідно до п.7.1. договору даний договір укладається терміном на 2 роки і набирає чинності з дня підписання. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

20 січня 2010р. між тими ж сторонами був укладений договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів. Умови даного договору є тотожними умовам попереднього договору від 01.11.2008р. Даний договір було укладено строком на 2 роки, який набирає чинності з дня його підписання. Договір був підписаний обома сторонами та скріплений печатки підприємств.

У період з жовтня 2009р. по травень 2010р. позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з охорони всього на загальну суму 254538,17грн. без ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме актом від 31.10.2009р. на суму 14120,00грн., актом від 31.10.2009р. на суму 30875,00грн., актом від 30.11.2009р. на суму 28890,00грн., актом від 30.11.2009р. на суму 13664,00грн., актом від 31.12.2009р. на суму 30875,00грн., актом від 31.12.2009р. на суму 14120,00грн., актом від 31.01.2010р. на суму 25729,17грн., актом від 28.02.2010р. на суму 22470,00грн., актом від 31.03.2010р. на суму 25729,17грн., актом від 30.04.2010р. на суму 24075,00грн., актом від 31.05.2010р. на суму 23990,83грн. Дані акти здачі-приймання робіт підписані з боку відповідача без заперечень та скріплені печаткою підприємства, претензій щодо наданих послуг відповідачем заявлено не було.

Згідно п.1.1. нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг» воно є правонаступником всіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Альфа-Легіон».

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором охорони позивачем на його адресу були надіслані претензії, а саме претензія №16 від 07.04.2010р., №41 від 19.10.2010р. №б/н від 21.11.2011р. з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги охорони.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за період з жовтня 2009р. по травень 2010р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 254538,17грн. без ПДВ, що стало підставою для нарахування пені в сумі 19090,00грн.

Заявлена заборгованість в сумі 273628,53грн., у т.ч. пеня в сумі 19090,00грн. також підтверджується наданою позивачем довідкою за підписом директора товариства (а.с. 60).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір про охорону виробничих (господарських об'єктів) від 01.11.2008р. та від 20.01.2010р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договорами про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 01.11.2008р. та від 20.01.2010р. належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони за період з жовтня 2009р. по травень 2010р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 254538,17грн. без ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 254538,17грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені відповідно до умов п.6.1 договору в сумі 19090,36грн. за період з травня 2012р. по жовтень 2012р., суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Однак суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Отже нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється. Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлена до стягнення заборгованість за період з жовтня 2009р. по травень 2010р. Так, згідно останнього акту здачі-прийняття робіт за травень 2010р. нарахування пені припиняється в листопаді 2010р. Однак як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені (т.1. а.с. 38, 71) за прострочення сплати наданих послуг з охорони він здійснений за період з травня 2012р. по жовтень 2012р.., тобто не за шість місяців від дня коли зобов'язання повинно було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 19090,36грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви, крім того в матеріалах справи мається лист №12/09-13 від 12.09.2013р., в якому відповідач пропонує позивачеві суму матеріальної шкоди погасити сумою боргу у розмірі 11067,00грн. за надані послуги, тобто своїм волевиявленням, а саме зазначеним листом, відповідач визнав наявність боргу за спірним договором, та пропонував якимось чином врегулювати наявність боргу за спірними зобов'язаннями.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11-16, 202, 509, 526, 530 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 25, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 79, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 254538,17грн. та пені в сумі 19090,36грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, 66, код ЄДРПОУ 32749500, п/р 26007200101723 в АТ «КБ «Союз», МФО 380515) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг» (98660, Автономна Республіка Крим, смт. Гаспра, м. Ялта, вул. Горького, 14-30, код ЄДРПОУ 35956891, р/р260000132443 в АТ «Сбербанк России», МФО 320627) заборгованість в сумі 254538,17грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5090,58грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 17.01.2014р.

Суддя С.В. Тоцький