Постанова

від 20.03.2014 по справі 905/693/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.03.2014 справа №905/693/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Марченко О.А., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача:Гутевич С.Ю. - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2014р. (повний текст підписано 17.01.2014р.) по справі№905/693/13-г (суддя Тоцький С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк простягнення заборгованості в сумі 254538,17грн. та пені в сумі 19090,36грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк заборгованості в сумі 254538,17грн. та пені в сумі 19090,36грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.01.2014р. (суддя Тоцький С.В.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» (83052, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 66, код ЄДРПОУ 32749500, п/р 26007200101723 в АТ «КБ «Союз», МФО 380515) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг» (98660, Автономна Республіка Крим, смт. Гаспра, м. Ялта, вул. Горького, 14-30, код ЄДРПОУ 35956891, р/р260000132443 в АТ «Сбербанк России», МФО 320627) заборгованість в сумі 254538,17грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5090,58грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду вмотивовано укладанням між сторонами договорів про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 01.11.2008р. та від 20.01.2010р., наданням Позивачем послуг з охорони за вказаними договорами згідно підписанням між сторонами за стягуваний період актів приймання-передачі, та не здійсненням оплати цих послуг Відповідачем. Стосовно вимог щодо стягнення пені господарським судом вказано про її нарахування за межами 6-місячного строку з моменту прострочення оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову щодо заборгованості в сумі 254538,17грн.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: неповне з'ясування істотних обставин справи, а саме - не встановлення, які саме охоронні послуги надавались Позивачем Відповідачу, не дослідження на якому об'єкті були надані спірні послуги, за яким саме договором та вартість наданих послуг, що вказує на недоведеність факту надання послуг саме за визначеними договорами; невизначеність строку виконання грошових зобов'язань за представленими актами здачі-приймання робіт.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2014р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 24.02.2014р. з подальшим відкладанням на 17.03.2014р. у зв'язку із неявкою представника Позивача.

Розпорядженням від 17.03.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Радіонової О.О. її замінено на суддю Татенко В.М.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювались за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засідання 17.03.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги, надавши додаткові пояснення на її обґрунтування.

Представник Позивача у судове засідання 17.03.2014р. без пояснення причин та попри належне повідомлення знову не з'явився, що за висновком судової колегії не перешкоджає розгляду скарги по суті з огляду на достатність наявних документів.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Відповідачем (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Альфа-Легіон» (правонаступник Позивача (а.с.а.с.62-68) далі - Охоронне агентство) 01.07.2008р. був укладений договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів (а.с.а.с.72-74), згідно п.п.2.1, 7.1 якого, Замовник доручає, а Охоронне агентство бере під охорону майно, що знаходиться на об'єктах, що перераховані у дислокації (переліку) та зазначені на плані (схемі) об'єктів , які охороняються, що додаються до договору, зі строком дії на 2 роки.

Положення п. 7.2. цього договору передбачають його автоматичну пролонгацію на той же строк і на тих же умовах за відсутністю повідомлення будь-якої із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії.

Охорона об'єктів здійснюється в дні та години, зазначені у дислокації об'єкта, що за п. 2.4 додається до договору. Щоденний прийом під охорону кожного об'єкта та здача його Замовнику, у тому числі й об'єктів, що обладнані сигналізацією та приєднані до централізованого нагляду, як встановлено п. 2.6 договору, здійснюється у відповідності до інструкції, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору ціна однієї години спостереження охорони за цим договором становить 13,70грн. Ціна однієї години спостереження охорони може змінюватися тільки в разі зміни рівня мінімальної заробітної плати, збільшення індексу інфляції.

Згідно п.3.2. вартість послуг за цим договором за місяць визначається на підставі калькуляції та актів надання послуг.

Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються в установи банку не пізніше п'ятого числа поточного розрахункового місяця. При цьому 50% приплачується у час роботи 15-го числа фактичного місяця (п.3.3. договору.)

Пунктом 6.1. договору на Замовника покладена відповідальність за прострочення внесення плати за послуги Охоронного агентства у вигляді пені в розмірі 2,5% від суми недоїмки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за термін нарахування пені.

20.01.2010р. між тими ж сторонами з аналогічними умовами був укладений договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів (а.с.а.с.75-77).

Крім того, Позивачем до матеріалів справи були надані незасвідчені фотокопії:

-договору від 01.11.2008р. (а.с.а.с.14-17) з аналогічними до описаного вище умовами та строком дії 2 роки з дня підписання і положеннями про автоматичну пролонгацію на той же строк і тих же умовах;

-додаткової угоди від 01.01.2009р. (а.с.23) до договору про надання охоронних послуг №4 від 01.05.2007р. , якою була визначена вартість послуг за цим договором у розмірі 15 грн. за годину спостережень. При цьому, матеріали справи не містять самого договору про надання охоронних послуг №4 від 01.05.2007р.

Апеляційний суд наголошує, що відсутність серед матеріалів справи оригіналів або належним чином засвідчених копій означених документів, а також - відсутність посилання місцевого суду в описовій частині оскаржуваного рішення про відповідність означених фотокопій оглянутим оригіналам (абз.7 п.2.2. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.) за змістом ст.36 Господарського процесуального кодексу України у розумінні абз.4 п.2.2. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. унеможливлює їх врахування апеляційною інстанцією при встановлені обставин справи. Отже, матеріали справи не містять належних доказів укладання договору від 01.11.2008р., за яким, у тому числі, заявлені позовні вимоги.

Поряд із цим, як справедливо зазначає апелянт, в матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами передбачених умовами договорів від 01.11.2008р. і від 20.01.2010р.: дислокацій, плану (схеми) об'єкту, калькуляцій та інструкцій про приймання-здачу об'єкту під охорону, та взагалі жодною мірою не визначено охоронюваний об'єкт, що не досліджувалося місцевим судом за змістом оскаржуваного рішення.

У період з жовтня 2009р. по травень 2010р. сторонами були підписані наступні акти здачі-приймання робіт від: 31.10.2009р. на суму 14120,00грн. (а.с.113), 31.10.2009р. на суму 30875,00грн. (а.с.112), 30.11.2009р. на суму 28890,00грн. (а.с.114), 30.11.2009р. на суму 13664,00грн. (а.с.115), 31.12.2009р. на суму 30875,00грн. (а.с.116), 31.12.2009р. на суму 14120,00грн. (а.с.117), 31.01.2010р. на суму 25729,17грн. (а.с.118), 28.02.2010р. на суму 22470,00грн. (а.с.119), 31.03.2010р. на суму 25729,17грн. (а.с.120), 30.04.2010р. на суму 24075,00грн. (а.с.121), 31.05.2010р. на суму 23990,83грн. (а.с.122), усього на загальну суму - 254538,17грн.

Вказані акти здачі-приймання робіт, що підписані сторонами без зауважень, місцевий суд розцінив у якості доказів виконання зобов'язань з боку Позивача з надання послуг за договорами від 01.11.2008р. і від 20.01.2010р., хоча жоден із вказаних актів взагалі не містить посилання на будь-який договір та не ідентифікує охоронюваний об'єкт чи вартість послуг за одиницю часу, що співпадала б із вартістю за договором від 20.01.2010р. Крім того, кожен з означених актів містить застереження про відсутність у сторін взаємних претензій.

Місцевий суд зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором охорони Позивач надсилав на його адресу претензії з вимогою про сплати заборгованості за надані послуги з охорони: неодноразово звертався до нього із претензіями №16 від 07.04.2010р., №41 від 19.10.2010р., №б/н від 21.11.2011р. з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги охорони.

З приводу цих обставин висування вимог про сплату заборгованості колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи наявні лише незасвічені фотокопії означених претензій (а.с.а.с.24-26), зміст яких не містить жодних посилань на згадувані вище акти здачі-приймання робіт. Отже, встановлений місцевим судом факт висування означених грошових вимог не можна вважати доведеним належним чином у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, наявні в матеріалах справи претензії Позивача, що відповідають вимогам ст.36 Господарського процесуального кодексу України, з відмітками про їх отримання Відповідачем: від 09.06.2010р. (а.с.83) та б/н і б/д, але вручена 28.01.2009р. (а.с.84) містять вказівку про наявність заборгованості станом на 01.03.2009р. та за договором про надання охоронних послуг №4 від 01.05.2008р. відповідно.

За таких обставин місцевим судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості саме за договорами охорони від 01.11.2008р. і 20.01.2010р., хоча згідно пояснень Позивача від 18.12.2013р. (а.с.142) і представленої ним зворотно-сальдової відомості (а.с.144), частина стягуваної заборгованості в сумі 132544грн. за період жовтень-грудень 2009р. обліковується за договором охорони від 01.07.2008р.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків:

Виходячи із змісту ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України задоволення позову вимагає доведеності з боку Позивача виходячи із приписів ст.ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України одночасної наявності наступних елементів (предмету доказування і об'єкту судового дослідження та оцінки):

- наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права (інтересу);

- порушення означеного права (інтересу) Відповідачем;

- належність обраного способу судового захисту (адекватність характеру відносин і порушенню, здатність відновити (захисти) права та відповідність діючому законодавству).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання прострочених грошових зобов'язань зі сплати наданих послуг з охорони за підписаними актами приймання-передачі згідно договорів від 01.11.2008р. і 20.01.2010р. та застосуванні наслідків прострочення виконання означених зобов'язань у вигляді стягнення пені.

Таким чином, саме вказані договори у світлі положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173-175 Господарського кодексу України у сукупності із фактом надання послуг за підписаними актами визначені Позивачем у якості підстав виникнення та існування захищуваного суб'єктивного права на отримання стягуваних коштів.

Між тим, як було встановлено апеляційним судом за матеріалами справи, що були і в розпорядженні місцевого суду на дату прийняття рішення, Позивачем не представлено належних доказів укладання договору від 01.11.2008р., а також - будь-яких пояснень відносно обставин, що утруднювали його надання, хоча питання перед апеляційним судом про долучення належним чином засвідченого примірника цього договору чи його оригіналу до матеріалів справи в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не порушувалося. Таким чином, обставина укладання між сторонами договору від 01.11.2008р., що має істотне значення для розглядуваної справи, визнана місцевим судом встановленою, за висновком апеляційної інстанції є недоведеною.

В свою чергу, за змістом позову не висувалось вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня по грудень 2009р. за наявним в матеріалах справи договором охорони від 01.07.2008р., хоча за обліком Позивача означена стягувана заборгованість існує саме за цим договором, а не договором від 01.11.2008р., що безпідставно не було взято до уваги господарським судом.

Господарським судом залишено поза увагою відсутність доказів укладання (підписання) між сторонами передбачених за умовами договору охорони від 20.01.2010р. дислокацій, плану (схеми) об'єкту, калькуляцій та інструкцій про приймання-здачу об'єкту під охорону, які не були надані Позивачем і в перебігу апеляційного розгляду. Між тим, відсутність означених документів унеможливлює доведеність узгодженості сторін ані обсягу, ані порядку надання послуг за договором від 20.01.2010р., що вказує на неповноту з'ясування місцевим судом істотних обставин справи.

В свою чергу, представлені Позивачем акти здачі-приймання робіт, нездійснення оплати за якими є однією з підстав позову у розумінні абз.4 п.3.12. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., не дозволяють їх ідентифікувати саме за договорами від 01.11.2008р. і 20.01.2010р., особливо - з урахуванням наявних відомостей про укладання сторонами і інших договорів.

Таким чином, за матеріалами справи Позивачем не доведено факту надання послуг з охорони, визначених представленими актами здачі-приймання робіт, Відповідачеві саме за договорами від 01.11.2008р. і 20.01.2010р., що унеможливлює застосування їх положень при визначені моменту оплати у розумінні ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України як елементу оцінки належності виконання Замовником спірних грошових зобов'язань.

В свою чергу, в розглядуваному випадку означені акти не можуть вважатися самодостатньою підставою для задоволення вимог про стягнення заборгованості у розмірі суми означених актів, адже матеріали справи згідно встановлених апеляційним судом обставин не містять доказів висування вимог про сплату послуг за такими актами, що унеможливлює застосування ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, а отже - і наявність факту порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 у вигляді прострочення Відповідача з їх здійснення згідно ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Наразі, недоведеність факту прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати наданих послуг за змістом ст.625 Цивільного кодексу України зумовлює і безпідставність застосування такого способу судового захисту, обраного Позивачем, як стягнення заборгованості.

Враховуючи викладені обставини та їх правову оцінку апеляційною інстанцією, оскаржуване рішення місцевого суду, з огляду на передбачені ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстави, підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог із прийняттям нового рішення про відомому у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 254538,17грн.

Водночас, резолютивна частина переглядуваного рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені апеляційним судом залишається без змін, проте не з підстав порушення приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, вказаних місцевим судом, а через відсутність бази і підстав для нарахування у розумінні ст.ст.549, 611 Цивільного кодексу України - доведеного факту існування заборгованості.

Задоволення апеляційних вимог Скаржника зумовлює, окрім здійснення нового розподілу судових витрат за позовом згідно п.10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України - шляхом їх покладання на Позивача, також і стягнення з останнього на користь Відповідача в порядку ст.49 цього Кодексу витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк на рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2014р. (повний текст підписано 17.01.2014р.) у справі №905/693/13-г у повному обсязі.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2014р. (повний текст підписано 17.01.2014р.) у справі №905/693/13-г скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим (ідентифікаційний код 3595689) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32749500) про стягнення заборгованості в сумі 254538,17грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 5090,58грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення у справі №905/693/13-г, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим (ідентифікаційний код 3595689) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32749500) про стягнення заборгованості в сумі 254538,17грн.

4. Відносно відмови у задоволені решти вимог рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2014р. (повний текст підписано 17.01.2014р.) у справі №905/693/13-г залишити без змін з підстав, викладених в цій постанові Донецького апеляційного господарського суду.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта, Автономна республіка Крим (ідентифікаційний код 3595689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32749500) відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за звернення з апеляційною скаргою у сумі 2545,39 грн.

6. Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

7. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Вик. Куц Н.С. Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСДО