Рішення

від 16.01.2014 по справі 310/5208/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/152/13 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.

Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та дачного будинку,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та дачного будинку.

У позові зазначала, що 21.03.2002 року було розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Від шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

13.06.2001 року було розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_7

Вказувала, що в червні 2004 року вона познайомилась з ОСОБА_6 та з листопада 2004 року по 25.12.2012 року вони проживали разом у фактичних шлюбних відносинах.

26.11.2010 року на спільні кошти вони купили та оформили на ОСОБА_6 дачний будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва площею 0,0845 га за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Єдиним спадкоємцем померлого є його син - ОСОБА_4

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0845 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_1, який складається з: «А» - дачний чотирьохповерховий будинок, загальною площею 1867,8 кв.м.; до «А» - балкон (8 шт.); до «А» балкон (2 шт.); до «А» - балкон (6 шт.); до «А» балкон (6 шт.), до «А» балкон (6 шт.); до «А» балкон (3 шт.).

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0845 га, яка знаходиться за адресою: вул. Макарова, 22с, м. Бердянськ Запорізької області (кадастровий номер 2310400000:08:003:0486).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «ПУМБ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений позивач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія визнала за можливе, на підставі ст.305 ч.2 ЦПК України, розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, про визнання права власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки за цією адресою, позивач посилалась на ті обставини, що відповідач, який є єдиним спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_6, з яким позивач, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, за спільні кошти придбала спірні будинок та земельну ділянку, не визнає її право власності на ? частину зазначеної нерухомості.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у ч.5 ст.11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, зазначених у ст.ст. 335, 376 та 392 ЦК України, а саме щодо набуття права власності на безхозяйну річ; щодо набуття права власності на об'єкти самочинного будівництва та за позовом власника майна, якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно зі ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2013 року встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім'єю з ОСОБА_6 з листопада 2004 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Як вбачається з листа завідуючої Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори №1963/01-16 від 31.07.2013 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 30.11.2012 року заведено спадкову справу №946/2012, із заявою про прийняття спадщини за законом звернулись: ОСОБА_3 - особа, з якою померлий проживав однією сім'єю з листопада 2004 року по 25.12.2012 року та сестра - ОСОБА_9 (а.с.34).

За змістом ч.1 ст.125 Земельного Кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.126 Земельного Кодексу України, право власності посвідчується державними актами.

За положеннями ст.182 Цивільного Кодексу України, право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.

Згідно з договором купівлі-продажу від 26 листопада 2010 року, ОСОБА_10 продав ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,08450 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10). У пункті 13 договору зазначено, що договір, після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення, підлягає державній реєстрації. З моменту державної реєстрації договору він вважається вчиненим, укладеним та відбувається перехід права власності.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.10,60 ЦПК України, ст.ст.125,126 Земельного Кодексу України та ст.182 Цивільного Кодексу України, не звернув уваги на те, що докази щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за померлим ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні.

Крім того, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року, яка набула законної сили 19 червня 2013 року, встановлено, що земельні ділянки по АДРЕСА_1, надані у власність ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, на підставі рішення сесії Бердянської міської ради №17 від 30.03.2010 року, відведені за рахунок території, раніше визначеної на кадастрових планах в землевпорядній документації по відведенню земельної ділянки ТОВ «Парк Розваг-Бердянськ», тобто допущено накладання земельних ділянок одна на одну; скасовано підпункти 5.36, 5.39, 5.40, 5.41 пункту 5 зазначеного рішення сесії Бердянської міської ради, на підставі яких ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 незаконно отримали у власність земельні ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.78-79, 81-84).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року також встановлено, що на земельних ділянках, наданих у власність ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 знаходяться об'єкти нерухомості, а саме: чотирьохповерхова будівля, будівля кафе, сторожка та навіс. Зазначений комплекс будівель та споруд, відповідно до іпотечного договору №6445722 та іпотечного договору №130/МPL - ліміт/Іпот, знаходяться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк». 07.12.2010 року рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду, за Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» визнано право власності на комплекс будівель та споруд, а саме: чотирьохповерхову будівлю, будівлю кафе, сторожку та навіс (а.с.62-67).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, треті особи: управління Держкомзему в м.Бердянську, ОСОБА_3 (правонаступник померлого ОСОБА_6) про визнання недійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, зміненим рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 серпня 2013 року в частині мотивів для задоволення позову , визнані недійсними договори купівлі - продажу земельних ділянок, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, укладені 03 серпня 2010 року між ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 (відповідно), визнані недійсними та скасовані державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_10 (а.с.123-127).

При цьому, змінюючи рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2012 року лише в частині мотивів для задоволення позову ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», колегія суддів апеляційного суду, з посиланням на ч.3 ст.61 ЦПК України, зазначила наступне.

29.01.2008 року між ТОВ «Парк Розваг-Бердянськ» і ПП «Астерікс-2007» було укладено договір купівлі-продажу будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і згодом, за рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 року, перейшла у власність ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Як вбачається із ситуаційного плану земельних ділянок по АДРЕСА_1, вони впритул охоплюють спірну будівлю з усіх чотирьох боків, а земельна ділянка по АДРЕСА_1 взагалі розташована під будівлею, яка належить на праві власності ПАТ «Перший український міжнародний банк» .

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Посилаючись на ст.392 ЦК України, позивач в позовній заяві зазначила лише про те, що єдиною особою, яка не визнає її права на спірну нерухомість є неповнолітній син померлого спадкодавця - ОСОБА_4, інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_5, проте не повідомила суд про наявність рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2012 року, яким визнано недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки і скасовано державні акти на право власності, в тому числі земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Не повідомила ОСОБА_3 і про наявність в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області справи за №2-1434/11 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якій ОСОБА_3 виступає в якості співвідповідача.

При цьому колегія суддів критично ставиться до єдиного доказу на підтвердження наявності спору між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 щодо спадкового нерухомого майна - заяви ОСОБА_5 про розгляд справи без участі відповідача від 29.07.2013 року, оскільки жодного повідомлення про відкриття провадження у зазначеній справі або призначення справи до розгляду на адресу відповідача не надсилалось; позовна заява не містить номерів засобів зв'язку відповідача.

За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та дачного будинку є передчасним, рішення суду, відповідно до ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 серпня 2013 року у цій справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та дачного будинку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: