Рішення

від 14.01.2014 по справі 901/2622/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2014 Справа № 901/2622/13 За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя

до Комунального підприємства «Добробут-9»

про стягнення 50037,73 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Нестерова С.А., представник, довіреність № 4273 від 08.01.2014

Від відповідача не з'явився,

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Добробут-9» суми заборгованості з орендної плати у розмірі 43744,32 грн. та пені у розмірі 6293,41 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та зазначає про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди транспортного засобу від 22.09.2011, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим М.І. Куртлушаєвим порушено провадження у справі та в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

У процесі розгляду справи позивачем надано заяву за вих. № б/н від б/д про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 43744,32 грн., пеню в розмірі 6335,87 грн., а також судові витрати (а. с. 55).

За розпорядженням голови Господарського суду Автономної Республіки Крим № 755 від 27.09.2013 справа № 901/2622/13 передана до провадження судді Господарського суду Автономної Республіки Крим А.М. Гризодубовій.

Ухвалою Господарського суд Автономної Республіки Крим від 30.09.2013 справу № 901/2622/13 прийнято до провадження суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим А.М. Гризодубовою та призначено до розгляду.

У процесі розгляду справи позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог за вих. № б/н від б/д (а. с. 70), у якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості розмірі 43744,32 грн., пеню в розмірі 3222,18 грн.

За розпорядженням голови Господарського суду Автономної Республіки Крим № 899 від 02.12.2013 справа № 901/2622/13 передана до провадження судді Господарського суду Автономної Республіки Крим С.І. Чонговій.

Ухвалою Господарського суд Автономної Республіки Крим від 04.12.2013 справу № 901/2622/13 прийнято до провадження суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим С.І. Чонговою та призначено до розгляду на 16.12.2013.

Відповідач явку свого представника у засідання суду, призначене на 16 грудня 2013 року не забезпечив, про день слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого убачається, що ухвала суд одержана представником відповідача 09.12.2013, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

У зв'язку з неявкою відповідача у засідання 16.12.2013 слухання справи ухвалою суду було відкладено на 14.01.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2014 вимоги позову підтримав.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 14 січня 2014 року не забезпечив, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

встановив:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

22 вересня 2011 року між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя та Комунальним підприємством «Добробут-9» був укладений договір оренди транспорту № б/н.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до умов укладеного договору Орендодавець (позивач) зобов'язується надати Орендарю (відповідачу) у тимчасове користування майно - автомашину ГАЗ-3307 КО-413 державний номер 16-664 КО, а Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату в розмірі та строки, передбачені договором.

Пунктом 5.1. договору строк його дії встановлено до 31.12.2011. У подальшому, шляхом підписання договору від 29.12.2011, договір продовжено до 31.12.2012.

За змістом загальних норм щодо укладення господарських договорів та їх істотних умов (статті 179-180 Господарського кодексу України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 7 статті 179, частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як убачається зі змісту підписаного сторонами 22.09.2011 договору, під час його укладення сторонами були визначені та встановлені ті умови договору, що є обов'язковими для господарського договору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Спеціальний вид договорів оренди, як-то найм (оренда) транспортного засобу Господарським кодексом України не передбачено, однак передбачений нормами Цивільного кодексу України.

Так, згідно частині 1 статті 798 Господарського кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річні судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо; договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує; сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

При укладені договору сторонами було дотримано як порядок так і форма договору, а також досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду, саме договору найму (оренди) транспортного засобу.

22 вересня 2011 року Орендодавцем та Орендарем був підписаний акт приймання-передачі, згідно якому позивач передав, а відповідач прийняв автомашину ГАЗ-3307 КО-413 державний номер 16-664 КО

Пунктом 2.2.3. договору передбачений обов'язок орендаря у встановлені договором строки здійснювати розрахунок по орендній платі у відповідності з умовами, вказаними у пункту 3 договору.

Розділом 3 договору «орендна плата» сторони встановили, що розмір орендної плати складає відповідно до калькуляції. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 10-20 числа наступного за сплачуваним місяцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

За приписами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Однак відповідач, у порушення умов договору, платежі, передбачені договором, сплачував не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 43744,32 грн. Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 43744,32 грн. підтверджено актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, який підписано уповноваженими представниками Орендодавця та Орендаря та скріплений печатками підприємств (а. с. 13).

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов'язань за договором та оплати виниклої заборгованості позивачу.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3222,18 грн. пені.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В частині 1 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В пункті 4.1. договору сторони передбачили, що за прострочення платежу орендар сплачує орендодавцю пеню з розрахунку від несвоєчасно внесеної орендної плати а кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, враховуючи вищенаведені приписи норм права, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 14 січня 2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 17 січня 2014 року.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Добробут-9» (вул. Южная, 20, смт Роздольне, Роздольненський район, 96200; вул. Леніна, 40, смт Роздольне, Роздольненський район, 96200; ідентифікаційний код 37777019, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (вул. Кримських партизан, 13, м. Сімферополь, 95013; р/р 26009000087269 в КРФ АКБ СР «Укрсоцбанк» в м. Сімферополь, МФО 300023, ЗКПО 05480536, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 43744,32 грн., пеню в розмірі 3222,18 грн., а також 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова