Рішення

від 08.01.2014 по справі 910/20349/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20349/13 08.01.14

За позовомПершого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доМалого приватного підприємства «Спринт» прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:Нагорний О.В. від прокуратури:Блудова С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Спринт» (надалі - «Підприємство») про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку загальною площею 0,26 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва, у зв'язку з чим прокурор просить суд зобов'язати позивача звільнити вказану земельну ділянку та передати її позивачу, привівши її у попередній стан. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 137 826,89 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 18.12.2013 р. у зв'язку із неявкою позивача та відповідача, а також невиконанням ними вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 08.01.2014 р. у зв'язку із неявкою позивача та відповідача, а також невиконанням ними вимог ухвали суду.

В судове засідання прокурор з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №28046263.

В судове засідання представник відповідача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013 р. державним інспектором сільського господарства в місті Києві Державної інспекції сільського господарства в м. Києві було проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 0,8429 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва, та використовується Підприємством для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу та станції технічного обслуговування автомобілів.

За результатами проведеного обстеження було встановлено, що Підприємство використовує земельну ділянку площею 0,5829 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.01.2007 р. за №62-6-00377, дію якого продовжено за рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2008 р. у справі №2/50. При цьому, загальна площа зайнятої Підприємством земельної ділянки складає 0,8429 га, чим перевищує відведену площу на 0,26 га (самовільно зайнята земельна ділянка).

За результатом проведеної перевірки було складено акт обстеження земельної ділянки №189 від 14.10.2013 р., припис про усунення правопорушення у сфері земельного законодавства №П-349/090 від 14.10.2013 р., а також складено протокол про адміністративне правопорушення №60 від 14.10.2013 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №63 від 15.10.2013 р. відносно керівника Підприємства.

Спір у справі виник у зв'язку із використанням відповідачем земельної ділянки під розміщення кафе без достатніх правових підстав (самовільне зайняття земельної ділянки).

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Земельна ділянка загальною площею 0,26 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва використовується відповідачем безпідставно, будь-яких доказів того, що відповідач має право її використання, сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним і зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Оскільки земельна ділянка площею 0,26 га, розташована по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва не передана у користування, вона належить до комунальної власності м. Києва і виключно Київська міська рада має право бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва.

За результатами проведеного державним інспектором сільського господарства в місті Києві обстеження було встановлено, що будь-яких рішень про передачу вказаної земельної ділянки Підприємству Київською міською радою не приймалось, документи, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою у Підприємства відсутні.

За приписами ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Частиною З цієї ж статті вказано, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на те, що Підприємство використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, така земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню позивачу, а також приведенню її у придатний до використання стан.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вина відповідача в порушенні норм чинного законодавства України щодо самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,26 га., що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва є доведеною.

Крім того, відсутність правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку підтверджена відповідачем в судових засіданнях.

За таких обставин, позовні вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її позивачу, привівши її у придатний до використання стан, є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 137 826,89 грн.

За приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до приписів п. ґ) ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Основні вимоги щодо порядку визначення розміру шкоди у даному випадку встановлено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 р.

Як вказано вище, враховуючи порушення відповідачем вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України з урахуванням норм вказаної Методики, державним інспектором сільського господарства в місті Києві Державної інспекції сільського господарства в м. Києві було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, відповідно до якого розмір шкоди дорівнює 1370826,89 грн., які прокурор просить стягнути з відповідача в порядку розгляду даної судової справи.

Пунктом 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою №963 від 25.07.2007 р. Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963» №110 від 12.09.2007 р. підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що факт самовільного зайняття Підприємством земельної ділянки площею 0,26 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва, підтверджений належними та допустимими доказами (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-349/090 від 01.08.2013 р., акт обстеження земельної ділянки №189 від 14.10.2013 р., припис про усунення правопорушення у сфері земельного законодавства №П-349/090 від 14.10.2013 р., протокол про адміністративне правопорушення №60 від 14.10.2013 р.).

При цьому, дії Державної інспекції сільського господарства в м. Києві щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства на спірній земельній ділянці та постанова про накладення адміністративного стягнення відповідачем у судовому порядку не оскаржені.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, виключає його відповідальність.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану державі шкоду, зумовлену самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,26 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва, у розмірі 137 826,89 грн., що встановлений згідно розрахунку, який міститься в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи прокурора підтверджуються наявними у справі документами і встановленими судом обставинами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Мале приватне підприємство «Спринт» (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 36, кв. 53; ідентифікаційний код 16485407) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,26 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва, нормативна грошова оцінка якої складає 4 528 784,00 грн., яка використовується під розміщення торговельного комплексу і станції технічного обслуговування, та повернути її Київській міській раді (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883131), привівши у придатний для використання стан. Видати наказ.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Спринт» (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 36, кв. 53; ідентифікаційний код 16485407) в дохід Державного бюджету України шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 137 826 (сто тридцять сім тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 89 коп. та судовий збір 3 903 (три тисячі дев'ятсот три) грн. 54 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.01.2014 р.

Суддя В.П. Босий