Постанова

від 19.02.2014 по справі 910/20349/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/20349/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача -не з'явився;

від відповідача - Редик В.М. (представник за довіреність);

від прокуратури - Пилипенко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Спринт»

на рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014р.

по справі № 910/20349/13 (суддя - Босий В.П.)

за позовом першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до малого приватного підприємства «Спринт»

про самовільне зайняття земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.01.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано мале приватне підприємство «Спринт» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,26 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва, нормативна грошова оцінка якої складає 4 528 784,00 грн., яка використовується під розміщення торговельного комплексу і станції технічного обслуговування, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан. Стягнуто з малого приватного підприємства «Спринт» в дохід Державного бюджету України шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 137 826,89 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, мале приватне підприємство «Спринт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014р. по справі №910/20349/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити першому заступнику прокурора Деснянського району м. Києва у задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спринт» прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Прокуратура заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. у справі №910/20349/13 без змін.

Представник відповідача усно просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на нез'явлення представника позивача та те, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не мав можливості ознайомитись із матеріалами справи.

За статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд може відкласти розгляд справи за клопотанням сторони.

Клопотання за чинним Господарським процесуальним кодексом України подаються у письмовій формі.

Усне клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо ознайомлення із матеріалами справ, то за статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, справа у суді першої інстанції розглядалась більше двох місяців, враховуючи продовження процесуального строку за статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, докази, які б свідчить про намір відповідача ознайомитись із матеріалами справи, відсутні.

Київська міська рада своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників позивача, який повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначене підтверджується матеріалами справи, 14.10.2013 р. державним інспектором сільського господарства в місті Києві Державної інспекції сільського господарства в м. Києві було проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 0,8429 га, що знаходиться по вул. Електротехнічній, 4-б у Деснянському районі м. Києва, та використовується Підприємством для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу та станції технічного обслуговування автомобілів.

За результатами проведеного обстеження було встановлено, що Підприємство використовує земельну ділянку площею 0,5829 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.01.2007 р. за №62-6-00377, дію якого продовжено за рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2008 р. у справі №2/50. При цьому, загальна площа зайнятої Підприємством земельної ділянки складає 0,8429 га, чим перевищує відведену площу на 0,26 га (самовільно зайнята земельна ділянка). На самовільно зайнятій земельній ділянці розміщені споруди і будівлі торговельного комплексу та станція технічного обслуговування автомобілів. Ділянка огороджена бетонним парканом та охороняється, доступ на земельну ділянку обмежений.

За результатом проведеної перевірки було складено акт обстеження земельної ділянки №189 від 14.10.2013 р., припис про усунення правопорушення у сфері земельного законодавства №П-349/090 від 14.10.2013 р., а також складено протокол про адміністративне правопорушення №60 від 14.10.2013 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №63 від 15.10.2013 р. відносно керівника Підприємства. /а.с.28, 29, 32/.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

У відповідності до статті 10 зазначеного Закону до повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель відноситься, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Відповідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,26га, до суду не подано.

Слід відзначити, що акт обстеження земельної ділянки №189 від 14.10.2013 р., припис про усунення правопорушення у сфері земельного законодавства №П-349/090 від 14.10.2013 р., протокол про адміністративне правопорушення №60 від 14.10.2013 р. та постанова про накладення адміністративного стягнення №63 від 15.10.2013 р., у яких йдеться про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,26 га, підписані директором Лазарчук О.Д., без зауважень.

Таким чином, доводи апелянта про те, що споруди, розміщені на спірній ділянці належать ТОВ «Спринт ЛМ», судом до уваги не приймається.

Так само суд критично оцінює твердження апелянта про те, що МПП «Спринт» неодноразово звертався до Київської міської ради про виділення земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою, якою останній користується на підставі договору оренди, а відмова Київської міської ради є безпідставною, оскільки доказів оскарження у встановленому законодавством порядку відмови, або надання у встановленому законодавством порядку земельної ділянки в оренду, до суду не подано.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, а отже, саме Київська міська рада має право розпоряджатися нею.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Частиною З цієї ж статті вказано, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Разом з цим прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 137 826,89 грн.

У відповідності до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою №963 від 25.07.2007 р. Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963» №110 від 12.09.2007 р. підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Окрім вищезазначених документів, матеріали справи містять постанову Державної інспекції сільського господарства в м. Києві про накладення адміністративного стягнення № 63 від 15.10.2013 р., за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,26 га за адресою: вул. Елнктротехнічна, 4-Б у Деснянському районі нараховано збитки у сумі 137 826,89 грн.

Доказів оскарження постанови у вставленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань-причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, виключає його відповідальність.

За такими обставин, позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. у справі № 910/20349/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. у справі № 910/20349/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/20349/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко