Постанова

від 14.01.2014 по справі 910/14871/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа№ 910/14871/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову господарського суду міста Києва від 26.09.2013р.

у справі № 910/14871/13 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон - Технологія»

про банкрутство

за участю представників:

від апелянта: не з»явились

від заявника: не з»явились

від арбітражного керуючого: не з»явились

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон - Технологія» в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду міста Києва від 26.09.2013р. у справі № 910/14871/13 визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон - Технологія» банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Тритяченко Ольгу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1009 від 13.05.13, адреса для листування: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 20, оф. 33) та інше.

Не погоджуючись із вказаною постановою Державна податкова інспекція у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову господарського суду м. Києва від 26.09.2013р. у справі № 910/14871/13 про визнання банкрутом ТОВ «Рубікон-Технологія» скасувати, а провадження у справі припинити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийнято до провадження і розгляд справи № 910/14871/13 призначено на 14.01.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року, було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014р., апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято до провадження.

Через відділ документального забезпечення 13.01.2014р. представником ТОВ«Рубікон-Технологія» був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд постанову господарського суду м. Києва від 26.09.2013р. у справі № 910/14871/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві без задоволення.

Через відділ документального забезпечення 13.01.2014р. арбітражним керуючим Тритяченко О.В. був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд постанову господарського суду м. Києва від 26.09.2013р. у справі № 910/14871/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві без задоволення.

Встановлено, що в судове засідання 14.01.2014р. представники апелянта, заявника та арбітражного керуючого не з»явилися, причини неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника апелянта та заявника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дана справа порушена судом за процедурою, передбаченою ст. 95 Закону.

Відтак, незаконна ліквідація боржника за процедурою перебаченою ст. 95 Закону унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після перевірки суб'єкта господарювання, оскільки з моменту внесення до державного реєстру рішення суду про визнання боржника банкрутом, в останнього не можуть виникати податкові зобов'язання.

Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження судових актів про ліквідацію боржника у процедурі банкрутства в порядку ст. 91 ГПК України, як судових актів, за наслідком прийняття яких змінюєтья правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобо'язання.

Вказане обґрунтовує право податкового органу на апеляційне оскарження у даному випадку.

З матеріалів даної справи вбачається, що 02.08.2013р. голова ліквідаційної комісії ТОВ «Рубікон-Технологія» звернулася до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону.

Загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-ТЕХНОЛОГІЯ" було прийнято рішення про ліквідацію останнього та призначено головою ліквідаційної комісії Мухопада Максима Володимировича.

Вказане рішення оформлене протоколом № 54 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-ТЕХНОЛОГІЯ" від 20.03.2013р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 95 Закону, якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

За ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

За ч. 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) зазначено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 59 ГК України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому зазначаються відомості з єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а наявних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

В апеляційній скарзі апелянт, посилається на те, що до заяви голови ліквідаційної комісії про порушення справи про банкрутство, не додані докази здійснення повідомлення комісією з припинення юридичної особи в порядку ст. 4 ст. 105 ЦК України, відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, вчасного повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку в 3 денний термін та проходження податкової перевірки згідно ст. 60 ГПК України, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 95 Закону, що судовою колегією апеляційної інстанції відхиляється з огляду на наступне.

До вказаної заяви боржника додані всі необхідні документи: рішення власника про ліквідацію підприємства, докази звернення до державного реєстратора, податкового органу та фондів загальнообов'язкового соціального страхування з відповідним повідомленням та для з'ясування питання про наявність заборгованості перед бюджетом та позабюджетними державними цільовими фондами, довідки державних реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію майнових активів (різного роду рухомого та нерухомого майна), матеріали інвентаризації, довідки з банківських установ тощо.

У матеріалах справи наявний лист від 11.10.2012р. № 28290/19-109 ДПІ у м. Черкаси де перебуває на обліку ТОВ «Рубікон-Технологія» про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів (обов»язкових платежів).

Відповідно до вимог ст. 105 Цивільного кодексу України в Бюлетені державної реєстрації № 243 (8) від 25.03.13 було опубліковано оголошення про припинення даної юридичної особи.

Після публікації оголошення про припинення підприємницької діяльності ліквідаційною комісією було проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших статей балансу боржника та встановлено, що кошти та майнові активи відсутні для погашення кредиторської заборгованості.

Ліквідаційною комісією встановлено, що загальна сума кредиторської заборгованості складає 423 346,74 грн., а активів для її погашення недостатньо.

У зв'язку з викладеним ліквідаційною комісією товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Технологія» 29.07.2013р. було прийнято рішення про звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Визнаючи ТОВ «Рубікон-Технологія» банкрутом в порядку ст. 95 Закону, суд першої інстанції в своїй постанові вірно виходив з того, що фінансовий стан боржника характеризується неплатоспроможністю та кредиторська заборгованість не може бути погашена внаслідок недостатності майнових активів боржника.

Відповідно до п. 5 абз. 36.7 інформаційного листа Вищого господарського Суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.13 призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої ст. 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про не можливості для призначення Мухопада М.В. ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Технологія".

Відповідно до ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора банкрута визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого надати заяву на участь у даній справі та, у разі неотримання судом від нього такої заяви, ліквідатор банкрута призначається судом без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство було визначено кандидатуру арбітражного керуючого Тритяченко Ольгу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1009 від 13.05.13) для призначення ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Технологія", заява про участь якої надійшла до господарського суду міста Києва 16.08.2013р.

Вирішуючи питання про призначення ліквідатора банкрута, місцевий суд дійшов правильного висновку призначити ліквідатором ТОВ "Рубікон-Технологія" - арбітражного керуючого Тритяченко О.В., а кандидатуру Мухопада М.В. - відхилити.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови господарського суду м. Києва від 26.09.2013р. у повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 26.09.2013р. у справі № 910/14871/13. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування даної постанови, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду м. Києва у справі № 910/14871/13 від 26.09.2013р. залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14871/13 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено: 16.01.2014р.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко