Рішення

від 13.01.2014 по справі 906/1775/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" січня 2014 р. Справа № 906/1775/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гоц Н.О. (довіреність б/н від 10.01.13)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Санрайзгроу" (с.Комсомольське, Козятинський район, Вінницька область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Коростки, Любарський район, Житомирська область)

про стягнення 111972,21 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 111972,21 грн. заборгованості за договором поставки №9 від 24.04.13., з яких: 89918,72 грн. - основний борг, 1825,47 грн. - пеня, 13487,81 грн. - штраф та 6740,21 грн. - річні.

13.01.14 до суду від позивача надійшла довідка, з якої вбачається, що станом на 13.01.14 основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 39918,72грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився. До суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.

За нормами ст.28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Тобто, інтереси фізичної особи-підприємця може представляти будь-яка особа на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Відповідно до ст.22 ч.3 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд відхиляє клопотання відповідача, вважає, що відповідач не добросовісно користується своїми правами наданими йому ст.22 ГПК України, оскільки відповідач жодного разу не направив свого представника для участі в судовому засіданні та не виконав вимог ухвал суду від 03.12.13 та від 17.12.13.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2013 року між Приватним підприємством "Санрайзгроу" (постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник/відповідач) укладено договір поставки №9, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити засоби захисту рослин.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 104008,97грн., що підтверджується видатковими накладними №33 від 14.05.13 на суму 88148,09грн., №60 від 13.06.13 на суму 12148,32грн., №61 від 13.06.13 на суму 3712,56грн. та довіреностями на отримання товару (а.с.16-21).

За п.3.1 договору, умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

За даними , які містяться в специфікаціях, покупець має оплатити товар поставлений за вказаними накладними в строк не пізніше 01.10.13 (а.с.13-15).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 14090,25грн., що підтверджується банківською випискою від 19.07.13 (а.с.22), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становила 89918,72грн. (104008,97-14090,25).

02.12.13 відповідач сплатив суму боргу в розмірі 50000,00грн., що підтверджується банківськю випискою від 02.12.13 (а.с.39).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно довідки позивача №1-10/0114-Г від 13.01.14, борг відповідача станом на 13.01.14 становить 39918,72грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 39918,72грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимоги про стягнення 50000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.7 договору просить стягнути з відповідача 1825,47 грн. пені.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.7 договору, за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Крім того, на підставі п.5.8 договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 15% від простроченої суми, що згідно розрахунку позивача становить 13487,81грн.

Згідно п.5.8 договору, за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати товару більше ніж на 30 календарних днів додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен випадок порушення зобов'язання по оплаті.

Відповідно до ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, вважає їх нарахування правильними та такими, що підлягають задоволенню в сумах заявлених позивачем.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 6740,21грн. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Підписавши спірний Договір та скріпивши його відбитком своєї печатки позивач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними у Договорі умовами. Більше того, представники сторін у судовому засіданні підтвердили той факт, що спірний Договір був прийнятий сторонами до виконання.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 61972,21грн., з яких: 39918,72грн. боргу, 1825,47грн. пені, 13487,81грн. штрафу, 6740,21грн. річних. В частині вимоги про стягнення 50000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ГПК України.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49,80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 50000,00грн. боргу.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Санрайзгроу" (Вінницька область, Козятинський район, с.Комсомольське, вул.Шкільна,33; поштова адреса: Вінницький район, с.Агрономічне, вул.Мічуріна,1; код 38219446) - 39918,72грн. боргу, 1825,47грн. пені, 13487,81грн. штрафу, 6740,21грн. річних, 2239,44грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 17.01.2014

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)