Рішення

від 16.01.2014 по справі 909/1301/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р. Справа № 909/1301/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалгруп", вул. Березинська, б.80, офіс 318, м. Дніпропетровськ,49130

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика", вул. Височана,47, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення 28814,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалгруп" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика" про стягнення 28814,69грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №01/13 від 02.01.13 та обґрунтовано положеннями статей 509, 525, 546, 625, 627, 712 Цивільного та 193, 231, 232, 265 Господарського кодексів України.

В судове засідання представник позивача не з"явився, однак направив суду клопотання №899/12 від 24.12.13 (вх.№20374/13) щодо розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалою суду від 25.12.13, що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці зазначеної ухвали.

На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу від 25.12.13 надіслано відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та підприємством зв"язку суду не повернуто.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.01.13 між сторонами у справі укладено договір №01/13. За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався передавати у власність покупця (відповідача) товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у специфікаціях, що є невід"ємною частиною даного договору, а покупець, у свою чергу, - приймати його у власність та оплачувати його вартість. Термін дії договору - до 31.12.13, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань по даному договору (п.10.1 договору ).

Згідно п.п.2.1, 3.1 договору, товар поставляється партіями за ціною, на умовах і у строки, обумовлені сторонами в додатках до договору.

Пунктом 4.1. даного договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунок по даному договору шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок продавця на умовах 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на передоплату, якщо інше не передбачено додатковими угодами або специфікаціями до даного договору. Водночас, дотримуючись умов п.4.1 договору №01/13 від 02.01.13, додатками до даного договору №1 від 16.01.13, №2 від 17.01.13, №3 від 08.02.13 та №4 від 21.02.13 (Специфікаціями №1-3) сторони змінили умови оплати: 30% попередньої оплати та 70% по факту готовності труби до відвантаження.

На підставі наявних в матеріалах справи копій рахунків-фактур, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних та довіреностей, судом встановлено, що на виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 1022599,58грн.

В порушення визначеного умовами договору №01/13 від 02.01.13 обов"язку вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманого товару, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 995056,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок. Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем згідно спірного договору на час винесення рішення судом становить 27543,18грн.

Керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем за порушення відповідачем договірних зобов"язань нараховано 1036,07грн. пені та 235,44грн. 3% річних.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.4.1 договору №01/13, граничний термін оплати відповідачем поставленого позивачем товару - протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на передоплату.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 27543,18грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.2. спірного договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань по даному договору покупець зобов"язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та штрафом та погодили строк їх нарахування.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).

Керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем за порушення відповідачем договірних зобов"язань нараховано 1036,07грн. пені та 235,44грн.3% річних за період з 23.07.13 по 12.08.13.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок пені та 3% річних у відповідності до вищенаведеної правової норми та задоволено їх у повному обсязі з огляду на правильність їх нарахування.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалгруп" до товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика" про стягнення 28814,69грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика"(м.Івано-Франківськ, вул.Височана, 47, код ЄДРПОУ 13655725) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалгруп"(м.Дніпропетровськ, вул.Березинська, б.80, офіс 318, код ЄДРПОУ 36840440) 27543,18(двадцять сім тисяч п"ятсот сорок три гривні вісімнадцять копійок) основного боргу, 1036,07(одну тисячу тридцять шість гривень сім копійок) пені, 235,44(двісті тридцять п"ять гривень сорок чотири копійки) 3% річних та 1720,50(одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"