Постанова

від 01.04.2014 по справі 909/1301/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа № 909/1301/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Юрченка Я.О.

суддів: Хабіб М.І.

Зварич О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ

"Промтехдіагностика", м. Івано-Франківськ

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2014 року

у справі №909/1301/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалгруп",

м.Дніпропетровськ

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика",

м.Івано-Франківськ

про стягнення в сумі 28 814,69 грн.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду Івано-Франківської від 16.01.2014 року у справі №909/1301/13 (суддя Максимів Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалгруп" 27 543,18 грн. основного боргу, 1036,07 грн. пені, 235,44 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Промтехдіагностика» не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки, вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалгруп" заперечуючи вимоги апеляційної скарги, подало відзив на неї, в якому зазначає про необґрунтованість апеляційних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів Юрченка Я.О. (головуючий), Гриців В.М., Матущака О.І., визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвалою від 13.02.2014 року призначив до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2014 року.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 11.03.2014 року, розгляд справи №909/1301/13 відкладено на 01.04.2014 року.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року в склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Гриців В.М., Матущака О.І., введено суддів Зварич О.В., Хабіб М.І.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду даної справи. Враховуючи те, що наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2014 року у справі №909/1301/13 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено наступне.

02.01.13 між сторонами у справі укладено договір №01/13. За умовами даного договору продавець (позивач) зобов'язався передавати у власність покупця (відповідача) товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у специфікаціях, що є невід"ємною частиною даного договору, а покупець, у свою чергу, - приймати його у власність та оплачувати його вартість. Термін дії договору - до 31.12.13, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п.10.1 договору).

Згідно п.п.2.1, 3.1 договору, товар поставляється партіями за ціною, на умовах і у строки, обумовлені сторонами в додатках до договору.

Пунктом 4.1. даного договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунок по даному договору шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок продавця на умовах 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на передоплату, якщо інше не передбачено додатковими угодами або специфікаціями до даного договору. Водночас, дотримуючись умов п.4.1 договору №01/13 від 02.01.13, додатками до даного договору №1 від 16.01.13, №2 від 17.01.13, №3 від 08.02.13 та №4 від 21.02.13 (Специфікаціями №1-3) сторони змінили умови оплати: 30% попередньої оплати та 70% по факту готовності труби до відвантаження.

На підставі наявних в матеріалах справи копій рахунків-фактур, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних та довіреностей, судом встановлено, що на виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 1022599,58грн.

В порушення визначеного умовами договору №01/13 від 02.01.13 обов'язку вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманого товару, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 995056,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем на підставі укладеного договору становить 27 543,18грн.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 27 543,18 грн., оскільки, така є документально обґрунтованою та не спростована апелянтом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушення відповідачем, взятих на себе зобов'язань всупереч укладеного договору, підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено місцевим господарським судом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору покупець зобов'язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та штрафом та погодили строк їх нарахування.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч. 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).

Перевіряючи правильність нарахування позивачем пені в сумі 1036,07 грн. та 3 % річних в сумі 235,44 грн. за період з 23.07.2013 року по 03.11.2013 року, встановлено, що такі нараховані згідно із нормами чинного законодавства та з урахуванням дійсних обставин даної справи.

Наведені обставини скаржником в суді апеляційної інстанції не спростовано.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика", м. Івано-Франківськ відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2014 року у справі №909/1301/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2014 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.