Ухвала

від 16.01.2014 по справі 912/758/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д

Кіровоградської області

У Х В А Л А

16 січня 2014 року Справа № 912/758/13

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу № 1371-10 від 09.12.2013 товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський" на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі № 912/758/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський" (далі - ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський"), Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Соколівське

до відповідачів:

І - товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Енерго" (далі - ТОВ "Газ-Енерго"), м. Київ,

ІІ - приватного підприємства "Альфа-Плюс" (далі - ПП "Альфа-Плюс"), Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське

про стягнення 207764,78 грн.

за участю представника скаржника Усатенка В.Ю., довіреність № 1872-13/МКС від 27.11.2013,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.06.2013 позов ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" до ТОВ "Газ-Енерго" та ПП "Альфа-Плюс" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Газ-Енерго" на користь ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" 207764,78 грн. заборгованості та 4155,30 грн. судового збору та видано відповідний наказ.

11.12.2013 до господарського суду надійшла скарга № 1371-10 від 09.12.2013 товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський" на бездіяльність органу державної виконавчої служби. У зазначеній скарзі стягувач просить:

- визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо нездійснення дій направлених на примусове виконання рішення суду по виконавчому провадженню № 39321832 про стягнення заборгованості з ТОВ "Газ-Енерго";

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для забезпечення реального виконання рішення суду, а саме: здійснити заходи спрямовані на встановлення місця знаходження майна належного боржнику, винести постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, винести постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; провести опис майна боржника і накладення на нього арешту.

На підставі статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою від 12.12.2013 призначив вказану скаргу до розгляду у судовому засіданні з викликом повноважних представників сторін та відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, а також витребував від сторін та органу державної виконавчої служби необхідні докази.

У зв'язку з неявкою повноважних представників сторін та відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та неподанням необхідних доказів господарський суд ухвалою від 24.12.2014 відклав розгляд скарги на дії органу державної виконавчої служби до 16.01.2014, витребувавши необхідні докази та визнавши явку повноважного представника органу державної виконавчої служби обов'язковою.

Так, від відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві витребувано письмові пояснення з приводу поданої скарги; докази на підтвердження наведених доводів; матеріали виконавчого провадження № 39321832 про стягнення заборгованості з ТОВ "Газ-Енерго" (копії матеріалів - для долучення до справи, оригінали - для огляду у судовому засіданні), в тому числі: докази на підтвердження вжиття заходів по встановленню місця знаходження майна боржника, по накладенню арешту на кошти чи майно боржника та встановлення заборони на його відчуження, тощо.

Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 80).

Проте на виконання вимог ухвали суду відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві ні доказів ні пояснень по суті скарги суду не подав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Боржник по справі теж належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, виходячи з наступного.

Господарський суд враховує приписи п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 12.12.2013 про призначення скарги на дії органу державної виконавчої служби до розгляду та ухвала від 24.12.2013 про відкладення розгляду вказаної скарги направлялись боржнику за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (витяг з якого міститься в матеріалах справи (а.с. 39-40)), що відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є місцезнаходження юридичної особи.

Конверти із вкладеннями (ухвала від 12.12.2013 та ухвала від 24.12.2013) повернуті органом поштового зв'язку із відміткою "неправильно зазначена, відсутня адреса одержувача", але на підставі вищевикладеного, боржник вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Дослідивши доводи поданої скарги, перевіривши їх наявними у справі доказами, заслухавши пояснення представника скаржника, господарський суд встановив наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 2 вказаного Закону, передбачено правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до якої, правова основа діяльності державної виконавчої служби становить Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Вимогами статті19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон України "Про виконавче провадження" та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 2 статті 2 цього Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1, 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (стаття 11 Закону).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, якими серед іншого є і накази господарських судів (ст. 17 Закону).

Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 27 вказаного Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 39321832 по виконанню наказу господарського суду від 11.07.2013 у даній справі було відкрито згідно постанови від 14.08.2013 про відкриття виконавчого провадження, яку винесено державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Трухановським О.Д.

Пунктом 2 цієї постанови боржнику визначено строк для добровільного виконання наказу - 7 днів з моменту винесення постанови.

Однак, суду не надано доказів того, що боржник добровільно виконав рішення господарського суду у даній справі.

Поряд з цим, як зазначає у своїй скарзі скаржник, жодних дій після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не здійснено, ці ж доводи підтверджені представником скаржника у судовому засіданні.

При розгляді цієї скарги, господарський суд враховує положення пункту 1 частини 1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частинами 1- 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (стаття 55 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи передбачено статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої: готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Статтею 66 Закону України "Про виконавче провадження", а саме частинами першою та другою вказаної статті, також передбачено право державного виконавця на звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи, яке відбувається з підстав того, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Отже, з вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець при здійснені дій примусового характеру на виконання вимог виконавчого документа, який перебуває у нього на виконанні, повинен неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вжити всіх встановлених і наданих йому Законом невідкладних заходів, щодо виявлення майна боржника та звернення на нього стягнення для виконання рішення суду винесеного іменем України на користь стягувача.

Але, в матеріалах справи наявний лише документ - постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2013, інших матеріалів виконавчого провадження суду не надано, незважаючи на вимоги ухвал суду, які відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими на всій території України.

Проведення інших виконавчих дій (крім відкриття виконавчого провадження) державним виконавцем не здійснювалось, доказів з цього приводу матеріали справи не містять.

Тобто, не дивлячись на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду у даній справі пройшло 5 місяців, а частина 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві не надано господарському суду жодного документа, який би спростовував доводи скаржника та підтверджував факт здійснення державним виконавцем дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання наказу у даній справі.

За викладених обставин суд доходить висновку, що державний виконавець всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (зокрема статті 27) не здійснив жодних дій щодо примусового виконання рішення у справі №912/758/13, а саме: державним виконавцем впродовж виконання вказаного вище виконавчого провадження стосовно боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Енерго" не зроблено жодних запитів до ДПА стосовно виявлення рахунків боржника, не накладено арешт на грошові кошти, не виставлено платіжних вимог на списання грошових коштів, не зроблено запити до УДАІ УМВС України стосовно транспортних засобів зареєстрованих за боржником, не накладено на нього арешт, що включає його опис, оцінку та реалізацію у подальшому на публічних торгах, не зроблено жодних запитів до боржника стосовно надання даних по наявним за боржником основним засобам, які перебувають на його підприємстві, не виявлено інше майно боржника, товар, оргтехніка, готівкові кошти та інше, не здійснено вихід за адресою місця знаходження боржника для проведення виконавчих дій, не виявлено інше майно боржника, яке знаходиться у інших осіб.

У зв'язку з вказаною вище бездіяльністю, державним виконавцем при проведенні виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 39321832 порушено норми статей 6, 11, 30, 32, 52, 55, 57, 66 Закону України "Про виконавче провадження", що в свою чергу вказує про незадовільне ставлення державного виконавця до своїх службових обов'язків, пов'язаних з виконанням рішень суду винесених іменем України.

Крім того, з аналізу вище наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", також вбачається, що державним виконавцем не вжито відповідних заходів передбачених чинним законодавством, спрямованих на своєчасне, неупереджене і повне проведення виконавчих дій з виконання вимог виконавчого документа, які є обов'язком державного виконавця (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження").

З огляду на викладене, господарський суд вважає обґрунтованими доводи скаржника стосовно незаконності бездіяльності відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві по виконанню наказу господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2013 по справі № 912/758/13 та вважає за необхідне частково задовольнити скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ""Молочний комбінат "Соколівський". Так господарський суд вважає за необхідне визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо нездійснення дій направлених на примусове виконання рішення суду по виконавчому провадженню ВП № 3931832 про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Енерго" та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для забезпечення реального виконання рішення суду, в тому числі здійснити заходи спрямовані на встановлення місця знаходження майна належного боржнику.

Щодо інших вимог, викладених у скарзі господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Зобов'язати орган державної виконавчої служби винести постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, винести постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, провести опис майна боржника і накладення на нього арешту неможливо до виявлення майна боржника. Оскільки органом державної виконавчої служби, чиї дії оскаржуються, на сьогоднішній день не виявлено майна боржника у зв'язку з тим, що вказаний орган не вчинив жодних дій на його пошуки, то суд вважає за необхідне зобов'язати його здійснити відповідні заходи.

За викладених обставин господарський суд на підставі статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України частково задовольняє скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський" на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу № 1371-10 від 09.12.2013 товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський" на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі № 912/758/13 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо нездійснення дій направлених на примусове виконання рішення суду по виконавчому провадженню ВП № 3931832 про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Енерго".

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для забезпечення реального виконання рішення суду, в тому числі здійснити заходи спрямовані на встановлення місця знаходження майна належного боржнику.

В задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її винесення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії ухвали направити ТОВ "Газ-Енерго" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43), ПП "Альфа-Плюс" (27641, Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 20), відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11Б), Головному управлінню юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний 2д).

Суддя О.Б. Шевчук