Постанова

від 14.01.2014 по справі 2а-12920/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2014 р. (11:24) Справа №2а-12920/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Анкудінової О.М., довіреність № 134 від 05.08.2013 року,

Малярової Т.В., довіреність №237 від 03.12.2013 року,

відповідача - Горбань А.В., довіреність №62/10 від 12.11.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління

Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс» Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (під час розгляду справи відповідача замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим) з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року №0008462204 та №0008472204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведенні перевірки ТОВ «Кримводбуд плюс», за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення статей 203,215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України. Позиція позивача заснована на тому, що норми зазначених статей Цивільного кодексу України не відносяться ні до податкового, ні до валютного, ні до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на податкові органи. Внаслідок цього, на думку позивача, відповідач не мав права робити висновки про відсутність фактичного здійснення господарської операції (недійсність правочину) по взаємовідносинам з КП «Альянс». У позові позивач вказав на те, що факт здійснення вказаної господарської операції підтверджується всіма необхідними первинними документами. Крім того, позивач також зазначив про те, що дійсним законодавством на платника податку не покладений обов'язок перевіряти установчі документи контрагента на відповідність вимогам законодавства. До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки тільки для нього. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податку та не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Присутні у судовому засіданні 14.01.2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог податкового законодавства, що виявилось у формуванні валових витрат та податкового кредиту по господарській операції з КП «Альянс» за відсутності факту її здійснення шляхом складання відповідних первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.02.2008 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс» (ідентифікаційний номер юридичної особи 35737209), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№634514 від 21.02.2008 року, а також довідкою з ЄДРПОУ серії АА№009731 від 28.01.2009 року (т.1 а.с.20-21).

Як свідчать матеріали справи, позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримводбуд плюс» (ЄДРПОУ 35737209) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року).

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ТОВ «Кримводбуд плюс»:

- п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 173136,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 40736,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 32535,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 53020,00 грн., за 4 квартал 2011 року - 76845,00 грн.,

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 143855,00 грн., у тому числі за березень 2010 року - 17958,00 грн., квітень 2010 року - 32849,00 грн., травень 2010 року - 22962,00 грн., липень 2010 року - 3264,00 грн., грудень 2011 року - 66822,00 грн.

При визначенні заниження суми податкових зобов'язань податковим органом враховані положення п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України щодо строків давності.

Проведеною перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року ТОВ «Кримводбуд плюс» мало взаємовідносини з контрагентом-постачальником КП «Альянс».

Разом с тим, зустрічною звіркою встановлено, що КП «Альянс» має ознаки «фіктивності», його діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Акт зустрічної звірки складений, зокрема, на підставі даних досудового слідства у кримінальний справі за фактом фіктивного підприємництва.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, ТОВ «Кримводбуд плюс» обмінювалось документами на товари та послуги з контрагентом, що має ознаки фіктивного підприємства.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування валових витрат та податкового кредиту.

Ведення ТОВ «Кримводбуд плюс» податкового обліку на підставі документів, отриманих від КП «Альянс», призвело до порушення товариством норм податкового законодавства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 7533/22-1/35737209 від 15.10.2012 року (т. 1 а.с.110-135).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 06.11.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0008462204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку додану вартість у розмірі 196520,00 грн., у тому числі 143855,00 грн. за основним платежем та 52668 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.64),

№0008472204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197209,00 грн., у тому числі 173136,00 грн. за основним платежем та 24073,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.64а).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з березня 2010 року по грудень 2011 року (4 квартал 2009 року - 4 квартал 2011 року).

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Пунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками валових витрат та витрат платника податку, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з КП «Альянс».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Згідно із пунктом 3.2 Статуту ТОВ «Кримводбуд плюс» (т.1 а.с.9-19) предметом діяльності товариства є, у тому числі: виконання будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт; будівництво доріг, площадок, автостоянок та ін. Відомості про основні види діяльності товариства за КВЕД внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА№009731 від 28.01.2009 року.

В межах статутної діяльності ТОВ «Кримводбуд плюс» (субпідрядник) були укладені договори підряду з ВАТ «Південшляхбуд» (генпідрядник):

№34 від 01.10.2009 року (т.2 а.с.28-32) на виконання робіт з будівництва автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700 (реконструкція ділянки головного каналізаційного колектору м. Сімферополя діаметром 1500мм),

№22 від 01.09.2010 року (т.2 а.с.33-37) на виконання робіт з реконструкції проспекту Перемоги від вулиці Титова до вулиці Кечкеметської в місті Сімферополі (друга черга),

№59 від 21.12.2010 року (т.2 а.с.38-42) на виконання робіт з будівництва автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700 (додаткові роботи).

Крім того, позивачем як підрядником був укладений договір №88/10 від 21.12.2010 року із Службою автомобільних доріг в АР Крим (замовник) на виконання неврахованих робіт по об'єкту «Будівництво автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700 (т.2 а.с.43-55).

Також, ТОВ «Кримводбуд плюс» (субпідрядник) 25.09.2010 року був укладений договір підряду №35 з ДП ШБУ №5 ВАТ «Південшляхбуд» ( т.2 а.с.26-27) на виконання робіт з переносу пожежного гідранту з проїзної частини правого дублюючого проїзду та провулку Лівенський з ПК11+47,5 на ПК11+42 (у зелену зону) та виконання робіт з облаштування мережі дощової каналізації на об'єкті «Реконструкція проспекту Перемоги від вулиці Титова до вулиці Кечкеметської в місті Сімферополі» (друга черга).

З метою виконання умов перелічених вище договорів ТОВ «Кримводбуд плюс» в період з грудня 2009 року по червень 2010 року були придбані будівельні матеріали (бетон, цементний розчин, кільце колодязя, плита колодязя, плита днища колодязя) від постачальника КП «Альянс» на загальну суму 462193,15 грн., в тому числі ПДВ 77032,19 грн.

Отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагента КП «Альянс» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.1 а.с.54-63): № 5027 від 14.12.2009 року, №418 від 01.03.2010 року, №816 від 06.04.2010 року, №421 від 01.03.2010 року, №98 від 29.01.2010 року, №420 від 01.03.2010 року, №419 від 01.03.2010 року, №1161 від 30.04.2010 року, №1743 від 23.06.2010 року, №1471 від 31.05.2010 року.

За наслідками проведеної господарської операції КП «Альянс» на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 462193,15 грн., в тому числі ПДВ 77032,19 грн. (т.1 а.с.42-51):

№816 від 06.04.2010 року на суму 35585,78 грн., з них ПДВ - 5930,96 грн.,

№1743 від 23.06.2010 року на суму 19580,14 грн., з них ПДВ - 3263,36 грн.,

№1471 від 31.05.2010 року на суму 47334,91 грн., з них ПДВ - 7889,15 грн.,

№1161 від 30.04.2010 року на суму 151993,44 грн., з них ПДВ - 25332,24 грн.,

№98 від 29.01.2010 року на суму 101295,36 грн., з них ПДВ - 16882,56 грн.,

№5027 від 14.12.2009 року на суму 51532,90 грн., з них ПДВ - 8588,82 грн.,

№421 від 01.03.2010 року на суму 24028,01 грн., з них ПДВ - 4004, 67 грн.,

№419 від 01.03.2010 року на суму 1263,62 грн., з них ПДВ - 210,60 грн.,

№418 від 01.03.2010 року на суму 11224,09 грн., з них ПДВ - 1870,68 грн.,

№420 від 01.03.2010 року на суму 18354,90 грн., з них ПДВ - 3059,15 грн.

Проведеною у справі судово-економічною експертизою (Висновок ТОВ «Кримське експертне бюро» №207/13 від 25.11.2013 року, т.2 а.с.106-110) підтверджено, що придбані позивачем будівельні матеріали використовувались для здійснення підрядних робіт з ВАТ «Південшляхбуд», ДП ШБУ №5 ВАТ «Південшляхбуд» та Службою автомобільних доріг в АР Крим.

Виконання позивачем підрядних робіт за договорами з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних будівельних робіт.

У Висновку №207/13 від 25.11.2013 року експерт також зауважив про те, що будівельні матеріали, придбані протягом року, використовувались при провадженні робіт на об'єктах замовників ВАТ «Південшляхбуд», ДП ШБУ №5 ВАТ «Південшляхбуд» та Служби автомобільних доріг в АР Крим в періоди їх придбання, незважаючи на те, що договори з зазначеними замовниками ще не були укладені. Це пояснюється тим, що угоди на виконання робіт, які фінансуються з бюджету, укладають в момент фактичного фінансування цих робіт, що відбувається, зазвичай, у кінці року. Відповідно, акти виконаних робіт підписуються у грудні місяці. До цього моменту роботи виконуються за усною домовленістю між керівниками замовників та підрядника. Тому, будівельні матеріали, які не підлягають зберіганню (розчин, бетон), закуплені протягом року, списані місяцем підписання акту виконаних підрядних робіт.

Матеріали справи також свідчать про те, що частина придбаних позивачем будівельних матеріалів від КП «Альянс» були використані ним для будівництва власного об'єкту основних засобів - автомийки.

Так, ТОВ «Кримводбуд плюс» 19.05.2010 року було отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №391 на виконання будівельних робіт з будівництва автомийки по вул. Коцюбинського, буд.53/ вул.Бетховена, буд.56 у місті Сімферополі.

Завершення будівельних робіт підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2 а.с.151).

Належність позивачу вказаного об'єкту нерухомості на праві власності підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.03.2011 року (т.2 а.с.146), згідно з яким у приватній власності ТОВ «Кримводбуд плюс» знаходяться нежитлові будівлі, розташовані у м. Сімферополі по вул. Коцюбинського, буд.53/ вул.Бетховена, буд.56, загальною площею 1727,8 кв.м, серед них нежитлова будівля літ Ф.

Відповідно до звідного акту вартості будівель та допоміжних споруд (т.2 а.с.150) назва об'єкту під літ Ф - автомийка.

З урахуванням наведеного вище, наявними в матеріалах справи документами, а також Висновком судово-економічної експертизи №207/13 від 25.11.2013 року підтверджується отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей за договором з КП «Альянс» на загальну суму 462193,15 грн. з метою їх використання у подальшій господарській діяльності.

Також, під час розгляду справи судом було встановлено, що 08.12.2010 року між ТОВ «Інвест Плюс» (замовник) та ТОВ «Кримводбуд плюс» (підрядник) був укладений договір підряду № 28 (т. 1 а.с.166-171), предметом якого є виконання робіт з облаштування міжклітинних доріг (навколо ставку) та вирівнювання балочних занижень на землях ТОВ «Інвест Плюс» 2-го польового відділення у с. Пісчане Бахчисарайського району АР Крим.

Для виконання умов цього договору позивачем (замовник) 22.11.2011 року з КП «Альянс» (підрядник) був укладений договір підряду №1676 (т.1 а.с.22-23).

Виконання умов цього договору підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робі за грудень 2011 року (т.1 а.с.103-105). Вартість виконаних будівельних робіт становить 99580,80 грн.

За наслідками проведеної господарської операції КП «Альянс» на адресу позивача була виписана податкова накладна №341 від 31.12.2011 року на суму 99580,80 грн., з них ПДВ - 16596,80 грн. (т.1 а.с.53).

Матеріали справи свідчать також про те, що 16.09.2011 року між ТОВ «Інвест Плюс» (замовник) та ТОВ «Кримводбуд плюс» (підрядник) був укладений договір підряду № 38 (т. 1 а.с.148-153), предметом якого є виконання робіт з будівництва підпірних стін для укріплення насипу у складі проекту благоустрою на будівництво комплексу з переробки винограду та виробництва вина в районі с. Віліно Бахчисарайського району АР Крим.

Для виконання умов цього договору позивачем (замовник) 24.11.2011 року з КП «Альянс» (підрядник) був укладений договір підряду №1677 (т.1 а.с.30-31).

Виконання умов договору підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робі за грудень 2011 року (т.1 а.с.106-109). Вартість виконаних будівельних робі становить 301348,80 грн.

За наслідками проведеної господарської операції КП «Альянс» на адресу позивача була виписана податкова накладна №342 від 31.12.2011 року на суму 301348,80 грн., з них ПДВ - 50224,80 грн. (т.1 а.с.52).

Із висновку експертизи також вбачається, що дослідженням наданої позивачем Картки по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» встановлено, що придбання будівельних матеріалів відображалося по кредиту бухгалтерського рахунку 631 в кореспонденції з дебетом бухгалтерського рахунку 20 «Виробничі запаси», а списання будівельних матеріалів у виробництво відображалося бухгалтерською проводкою Дт23 «Виробництво» - Кт 20 «Виробничі запаси». Придбання виконаних субпідрядником будівельних робіт відображалося по кредиту бухгалтерського рахунку 631 в кореспонденції з дебетом бухгалтерського рахунку 23.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами та згідно із Висновком судово-економічної експертизи №207/13 від 25.11.2013 року підтверджується отримання від КП «Альянс» та використання позивачем у своїй господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей та робіт загалом на суму 863122,75 грн., з них ПДВ - 143853,79 грн.

Зазначене вище спростовує висновки перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції між ТОВ «Кримводбуд плюс» та КП «Альянс».

Разом з тим, проведеною у справі судово-економічною експертизою не було підтверджено проведення позивачем оплати у повному обсязі за отримані від КП «Альянс» товари та роботи.

Так, дослідженням наданих для експертизи копій банківських документів позивача та журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» встановлено, що в оплату придбаних товарів (робіт) ТОВ «Кримводбуд плюс» перерахувало постачальнику КП «Альянс» грошові кошти в загальній сумі 50000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8333,33 грн. Таким чином, кредиторська заборгованість ТОВ «Кримводбуд плюс» перед КП «Альянс» за придбані товари та роботи складає 813122,75 грн.

Однак, суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діяв до 01.01.2011 року) та п.198.2 ст. 198 ПК України (діє з 01.01.2011 року) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи підтверджено отримання позивачем товарів (робіт) від контрагента, позивач має право на віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 143855,00 грн. згідно із отриманими від постачальника податковими накладними.

Правомірність формування позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, також слідує із положень статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (діяв до 01.04.2011 року) та статті 138 ПК України (діє з 01.04.2011 року).

Так, підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 визначалось, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи підтверджено отримання позивачем товарів (послуг) від контрагента КП «Альянс», а також їх оприбуткування, суд вважає правомірним формування позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з даним контрагентам у загальній сумі 719275,00 грн.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведених зустрічних звірок контрагента позивача встановлений факт недодержання останніми в момент укладення правочинів вимог статей 203,215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого отримані від контрагента первинні документи не можуть бути використані для цілей оподаткування, то суд зазначає наступне.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та визначено суму витрат на підставі первинних документів, отриманих від КП «Альянс».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на суму 719275,00 грн., а також завищення податкового кредиту на суму 143855,00 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173136,00 грн., а також суми податку на додану вартість у розмірі 143855,00 грн.

Відносно донарахування позивачу суми штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, із змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу на платника податку є самостійне визначення (донарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Проте, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено відсутність підстав для визначення податковим органом суми податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутні й підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 06.11.2012 року №0008462204 та №0008472204 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно із платіжним дорученням №2124 від 12.11.2012 року (т.1 а.с.65) позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.01.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 17.01.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.11.2012 року №0008462204 та №0008472204.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.