Ухвала

від 26.02.2014 по справі 2а-12920/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12920/12/0170/5

26.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 14.01.14 у справі № 2а-12920/12/0170/5

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримводбуд плюс" (вул. Коцюбинського, 53,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримводбуд плюс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.11.2012 року №0008462204 та №0008472204.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримводбуд плюс" судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.14 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Кримводбуд плюс" (ЄДРПОУ 35737209) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року).

За результатами перевірки складений акт перевірки № 7533/22-1/35737209 від 15.10.2012, яким встановлені порушення ТОВ "Кримводбуд плюс":

- п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 173136,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 40736,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 32535,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 53020,00 грн., за 4 квартал 2011 року - 76845,00 грн.,

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 143855,00 грн., у тому числі за березень 2010 року - 17958,00 грн., квітень 2010 року - 32849,00 грн., травень 2010 року - 22962,00 грн., липень 2010 року - 3264,00 грн., грудень 2011 року - 66822,00 грн.

При визначенні заниження суми податкових зобов'язань податковим органом враховані положення п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України щодо строків давності.

Проведеною перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року ТОВ "Кримводбуд плюс" мало взаємовідносини з контрагентом-постачальником КП "Альянс".

Разом з тим, зустрічною звіркою встановлено, що КП "Альянс" має ознаки "фіктивності", його діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Акт зустрічної звірки складений, зокрема, на підставі даних досудового слідства у кримінальний справі за фактом фіктивного підприємництва.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 06.11.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0008462204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку додану вартість у розмірі 196520,00 грн., у тому числі 143855,00 грн. за основним платежем та 52668 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.64),

№0008472204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197209,00 грн., у тому числі 173136,00 грн. за основним платежем та 24073,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.64а).

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з березня 2010 року по грудень 2011 року (4 квартал 2009 року - 4 квартал 2011 року).

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток був визначений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

Як передбачено п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вищезазначене узгоджуються з нормами Податкового кодексу України.

Згідно із п. 134.1 ст. 134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Пунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168, є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ВАТ "Південшляхбуд" та КП «Альянс».

Згідно із пунктом 3.2 Статуту ТОВ "Кримводбуд плюс" (т.1 а.с.9-19), предметом діяльності товариства є, у тому числі: виконання будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт; будівництво доріг, площадок, автостоянок та ін. Відомості про основні види діяльності товариства за КВЕД внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА№009731 від 28.01.2009 року.

В межах статутної діяльності ТОВ "Кримводбуд плюс" (субпідрядник) були укладені договори підряду з ВАТ "Південшляхбуд" (генпідрядник):

№34 від 01.10.2009 року (т.2 а.с.28-32) на виконання робіт з будівництва автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700 (реконструкція ділянки головного каналізаційного колектору м. Сімферополя діаметром 1500мм),

№22 від 01.09.2010 року (т.2 а.с.33-37) на виконання робіт з реконструкції проспекту Перемоги від вулиці Титова до вулиці Кечкеметської в місті Сімферополі (друга черга),

№59 від 21.12.2010 року (т.2 а.с.38-42) на виконання робіт з будівництва автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700 (додаткові роботи).

Крім того, позивачем як підрядником був укладений договір №88/10 від 21.12.2010 року із Службою автомобільних доріг в АР Крим (замовник) на виконання неврахованих робіт по об'єкту "Будівництво автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700 (т.2 а.с.43-55).

Також, ТОВ "Кримводбуд плюс" (субпідрядник) 25.09.2010 року був укладений договір підряду №35 з ДП ШБУ №5 ВАТ "Південшляхбуд" ( т.2 а.с.26-27) на виконання робіт з переносу пожежного гідранту з проїзної частини правого дублюючого проїзду та провулку Лівенський з ПК11+47,5 на ПК11+42 (у зелену зону) та виконання робіт з облаштування мережі дощової каналізації на об'єкті "Реконструкція проспекту Перемоги від вулиці Титова до вулиці Кечкеметської в місті Сімферополі" (друга черга).

З метою виконання умов перелічених вище договорів ТОВ "Кримводбуд плюс" в період з грудня 2009 року по червень 2010 року були придбані будівельні матеріали (бетон, цементний розчин, кільце колодязя, плита колодязя, плита днища колодязя) від постачальника КП "Альянс" на загальну суму 462193,15 грн., в тому числі ПДВ 77032,19 грн.

Отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагента КП "Альянс" підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.1 а.с.54-63): № 5027 від 14.12.2009 року, №418 від 01.03.2010 року, №816 від 06.04.2010 року, №421 від 01.03.2010 року, №98 від 29.01.2010 року, №420 від 01.03.2010 року, №419 від 01.03.2010 року, №1161 від 30.04.2010 року, №1743 від 23.06.2010 року, №1471 від 31.05.2010 року.

За наслідками проведеної господарської операції КП "Альянс" на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 462193,15 грн., в тому числі ПДВ 77032,19 грн. (т.1 а.с.42-51): №816 від 06.04.2010 року на суму 35585,78 грн., з них ПДВ - 5930,96 грн., №1743 від 23.06.2010 року на суму 19580,14 грн., з них ПДВ - 3263,36 грн., №1471 від 31.05.2010 року на суму 47334,91 грн., з них ПДВ - 7889,15 грн., №1161 від 30.04.2010 року на суму 151993,44 грн., з них ПДВ - 25332,24 грн., №98 від 29.01.2010 року на суму 101295,36 грн., з них ПДВ - 16882,56 грн., №5027 від 14.12.2009 року на суму 51532,90 грн., з них ПДВ - 8588,82 грн., №421 від 01.03.2010 року на суму 24028,01 грн., з них ПДВ - 4004, 67 грн., №419 від 01.03.2010 року на суму 1263,62 грн., з них ПДВ - 210,60 грн., №418 від 01.03.2010 року на суму 11224,09 грн., з них ПДВ - 1870,68 грн., №420 від 01.03.2010 року на суму 18354,90 грн., з них ПДВ - 3059,15 грн.

Проведеною у справі судово-економічною експертизою (Висновок ТОВ "Кримське експертне бюро" №207/13 від 25.11.2013 року, т.2 а.с.106-110) підтверджено, що придбані позивачем будівельні матеріали використовувались для здійснення підрядних робіт з ВАТ "Південшляхбуд", ДП ШБУ №5 ВАТ "Південшляхбуд" та Службою автомобільних доріг в АР Крим.

Виконання позивачем підрядних робіт за договорами з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних будівельних робіт.

У Висновку №207/13 від 25.11.2013 року експертом зазначено, що будівельні матеріали, придбані протягом року, використовувались при провадженні робіт на об'єктах замовників ВАТ "Південшляхбуд", ДП ШБУ №5 ВАТ "Південшляхбуд" та Служби автомобільних доріг в АР Крим в періоди їх придбання, незважаючи на те, що договори з зазначеними замовниками ще не були укладені. Це пояснюється тим, що угоди на виконання робіт, які фінансуються з бюджету, укладають в момент фактичного фінансування цих робіт, що відбувається, зазвичай, у кінці року. Відповідно, акти виконаних робіт підписуються у грудні місяці. До цього моменту роботи виконуються за усною домовленістю між керівниками замовників та підрядника. Тому, будівельні матеріали, які не підлягають зберіганню (розчин, бетон), закуплені протягом року, списані місяцем підписання акту виконаних підрядних робіт.

Також, матеріалами справи підтверджується, що частина придбаних позивачем будівельних матеріалів від КП "Альянс" була використана ним для будівництва власного об'єкту основних засобів - автомийки.

Так, ТОВ "Кримводбуд плюс" 19.05.2010 року було отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №391 на виконання будівельних робіт з будівництва автомойки по вул. Коцюбинського, буд.53/ вул. Бетховена, буд.56 у місті Сімферополі.

Завершення будівельних робіт підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2 а.с.151).

Належність позивачу вказаного об'єкту нерухомості на праві власності підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.03.2011 року (т.2 а.с.146), згідно з яким у приватній власності ТОВ "Кримводбуд плюс" знаходяться нежитлові будівлі, розташовані у м. Сімферополі по вул. Коцюбинського, буд.53/ вул. Бетховена, буд.56, загальною площею 1727,8 кв.м, серед них нежитлова будівля літ Ф.

Відповідно до звідного акту вартості будівель та допоміжних споруд (т.2 а.с.150) назва об'єкту під літ Ф - автомийка.

З урахуванням наведеного вище, наявними в матеріалах справи документами, а також Висновком судово-економічної експертизи №207/13 від 25.11.2013 року підтверджується отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей за договором з КП "Альянс" на загальну суму 462193,15 грн. з метою їх використання у подальшій господарській діяльності.

Також, під час апеляційного розгляду справи судом було встановлено, що 08.12.2010 року між ТОВ "Інвест Плюс" (замовник) та ТОВ "Кримводбуд плюс" (підрядник) був укладений договір підряду № 28 (т. 1 а.с.166-171), предметом якого є виконання робіт з облаштування міжклітинних доріг (навколо ставку) та вирівнювання балочних занижень на землях ТОВ "Інвест Плюс" 2-го польового відділення у с. Пісчане Бахчисарайського району АР Крим.

Для виконання умов цього договору позивачем (замовник) 22.11.2011 року з КП "Альянс" (підрядник) був укладений договір підряду №1676 (т.1 а.с.22-23).

Виконання умов цього договору підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робі за грудень 2011 року (т.1 а.с.103-105). Вартість виконаних будівельних робіт становить 99580,80 грн.

За наслідками проведеної господарської операції КП "Альянс" на адресу позивача була виписана податкова накладна №341 від 31.12.2011 року на суму 99580,80 грн., з них ПДВ - 16596,80 грн. (т.1 а.с.53).

Матеріали справи свідчать також про те, що 16.09.2011 року між ТОВ "Інвест Плюс" (замовник) та ТОВ "Кримводбуд плюс" (підрядник) був укладений договір підряду № 38 (т. 1 а.с.148-153), предметом якого є виконання робіт з будівництва підпірних стін для укріплення насипу у складі проекту благоустрою на будівництво комплексу з переробки винограду та виробництва вина в районі с. Віліно Бахчисарайського району АР Крим.

Для виконання умов цього договору позивачем (замовник) 24.11.2011 року з КП "Альянс" (підрядник) був укладений договір підряду №1677 (т.1 а.с.30-31).

Виконання умов договору підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робі за грудень 2011 року (т.1 а.с.106-109). Вартість виконаних будівельних робі становить 301348,80 грн.

За наслідками проведеної господарської операції КП "Альянс" на адресу позивача була виписана податкова накладна №342 від 31.12.2011 року на суму 301348,80 грн., з них ПДВ - 50224,80 грн. (т.1 а.с.52).

Із висновку експертизи також вбачається, що дослідженням наданої позивачем Картки по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" встановлено, що придбання будівельних матеріалів відображалося по кредиту бухгалтерського рахунку 631 в кореспонденції з дебетом бухгалтерського рахунку 20 "Виробничі запаси", а списання будівельних матеріалів у виробництво відображалося бухгалтерською проводкою Дт23 "Виробництво" - Кт 20 "Виробничі запаси". Придбання виконаних субпідрядником будівельних робіт відображалося по кредиту бухгалтерського рахунку 631 в кореспонденції з дебетом бухгалтерського рахунку 23.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами та згідно із Висновком судово-економічної експертизи №207/13 від 25.11.2013 року підтверджується отримання від КП "Альянс" та використання позивачем у своїй господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей та робіт загалом на суму 863122,75 грн., з них ПДВ - 143853,79 грн.

Отже, висновки відповідача в частині відсутності реального здійснення господарської операції між ТОВ "Кримводбуд плюс" та КП "Альянс" є необґрунтованими.

Разом з тим, проведеною у справі судово-економічною експертизою не було підтверджено проведення позивачем оплати у повному обсязі за отримані від КП "Альянс" товари та роботи.

Так, дослідженням наданих для експертизи копій банківських документів позивача та журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" встановлено, що в оплату придбаних товарів (робіт) ТОВ "Кримводбуд плюс" перерахувало постачальнику КП "Альянс" грошові кошти в загальній сумі 50000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8333,33 грн. Таким чином, кредиторська заборгованість ТОВ "Кримводбуд плюс" перед КП "Альянс" за придбані товари та роботи складає 813122,75 грн.

У відповідності до положень п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв до 01.01.2011 року) та п.198.2 ст. 198 ПК України (діє з 01.01.2011 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи підтверджено отримання позивачем товарів (робіт) від контрагента, позивач має право на віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 143855,00 грн., згідно із отриманими від постачальника податковими накладними.

Правомірність формування позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, також слідує із положень статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діяв до 01.04.2011 року) та статті 138 ПК України (діє з 01.04.2011 року).

Так, підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 визначалось, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи підтверджено отримання позивачем товарів (послуг) від контрагента КП "Альянс", а також їх оприбуткування, судова колегія вважає правомірним формування позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з даним контрагентам у загальній сумі 719275,00 грн.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведених зустрічних звірок контрагента позивача встановлений факт недодержання останніми в момент укладення правочинів вимог статей 203,215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого отримані від контрагента первинні документи не можуть бути використані для цілей оподаткування, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво) не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Приймаючи до уваги зазначене вище, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та визначено суму витрат на підставі первинних документів, отриманих від КП "Альянс".

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на суму 719275,00 грн., а також завищення податкового кредиту на суму 143855,00 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173136,00 грн., а також суми податку на додану вартість у розмірі 143855,00 грн.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 7533/22-1/35737209 від 15.10.2012 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 06.11.2012 року №0008462204 та №0008472204.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.14 у справі № 2а-12920/12/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва