Постанова

від 13.01.2014 по справі 812/9781/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/9781/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участю секретаря - Майбороди С.Г.,

представників позивача - Лук’янчик Ю.І. (наказ від 10.02.1008 № 1), Чернявського П.Г. (угода від 10.01.2014 № 10),

представника відповідача - Повідайчик І.В. (довіреність від 08.01.2014 № 3/П/12-33-10/15),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 № 0001711530 та від 11.06.2013 № 0001741530,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0001711530 та від 11.06.2013 № 0001741530.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0001711530, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 23192,5 грн., та податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0001741530, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18554 грн. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 01.06.2013 № 278/15-300/35629768.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними х наступних підстав.

В акті перевірки зазначено, що підприємство не має власних або орендованих земель, техніки, достатньої кількості співробітників, на підставі чого зроблено висновок про порушення вимог ст. 209 ПК України. Однак, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно. Недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, не є підставою для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

Позивач посилається, що оскільки питома вага сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації підприємства дорівнює 100%, він має право на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість незалежно від дотримання будь-яких інших вимог щодо ведення виробничої діяльності.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, додатково пояснили, що ТОВ «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» було укладено договори оренди та суборенди земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції, тому доводи податкового органу про порушення вимог ст. 209 ПК України є безпідставними, крім того, вважають, що оскаржені податкові повідомлення-рішення складено без дотримання встановленої форми.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з наступних підстав. ДПІ в Артемівському районі м. Луганська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за 1 квартал 2013 року ТОВ «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт». За результатами перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.234, п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14, ст. 46, ст. 209 ПК України. Так, установлено відсутність права на спеціальний режим оподаткування в сфері сільського господарства, заниження податкових зобов'язань по декларації з ПДВ (загальна) за 1 квартал 2013 року на суму ПДВ 18554,00 грн., завищення податкових зобов'язань по декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства) за 1 квартал 2013 року на суму ПДВ 18554,00 грн., що призвело до втрат бюджету.

Згідно наданих до перевірки документів (договорів з постачальниками та покупцями, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень та виписок банку, регістрів бухгалтерського обліку) перевіркою встановлено, що позивач не має власних або орендованих земель, сільськогосподарської техніки, на підприємстві працює одна особа, товари не власно вироблені, їх придбання оформлено договорами підряду. При цьому основним критерієм для віднесення підприємств до категорії сільськогосподарських є виробництво у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.

Щодо наданих позивачем договорів оренди та суборенди земельних ділянок представник відповідача пояснив, що до перевірки вказані договори не надавалися. На підставі викладеного відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ним було винесено правомірно, тому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому порядку. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11) (арк. справи 44).

Відповідно до свідоцтва № 200081893 позивач є сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (арк. справи 57).

09.04.2013 позивач надав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2013 року (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та загальна) (арк. справи 17-23).

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська у період з 21.05.2013 по 27.05.2013 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за 1 квартал 2013 року, за результатами якої складено акт від 01.06.2013 № 278/15-300/35629768 (арк. справи 32-36).

Згідно з актом перевірки від 01.06.2013 № 278/15-300/35629768 встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.234, п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14, ст. 46, ст. 209 ПК України при відображенні у декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства) за 1 квартал 2013 року, а саме: відсутність права на спеціальний режим оподаткування в сфері сільського господарства; заниження податкових зобов'язань по декларації з ПДВ (загальна) за 1 квартал 2013 року на суму ПДВ 18554,00 грн.; завищення податкових зобов'язань по декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства) за 1 квартал 2013 року на суму ПДВ 18554,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0001711530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18554,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4638,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0001741530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» зменшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 18554,00 грн. (арк. справи 5, 6).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак, рішенням Головного управління Міндоходів у Луганській області від 20.08.2013 № 4964/12-32-10-04/08 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.10.2013 № 13805/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (арк. справи 24-28).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 209 Податкового кодексу України врегульовано питання щодо спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства (надалі положення Податкового кодексу України наводяться в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України).

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України).

Судом установлено, що позивачем було укладено з фізичними та юридичними особами договори оренди та суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (арк. справи 62-64, 69-71, 76-78, 83-85, 90-92, 97-99, 105-107, 112-114, 122-123, 127-128, 135-137, 141-143, 147-148, 152-153). У 2013 році позивачем сплачувалася орендна плата за землю, що підтверджується платіжними дорученнями, відомістю на виплату грошей, видатковими касовими ордерами (арк. справи 60, 61, 119, 120, 121).

Відповідно до додатку 9 до податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2013 року (спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) питома вага сільськогосподарських товарів/послуг за податковий період (дванадцять послідовних звітних (податкових) періодів сукупно (включаючи поточний) ТОВ «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» складає 100% (арк. справи 58).

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про відсутність у відповідача орендованих земель спростовано в судовому засіданні. Посилання відповідача на те, що товари не власно вироблені позивачем, не підтверджуються належними доказами.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було дотримано критерії, визначені статтею 209 Податкового кодексу України, щодо виробництва у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (продукції) на власних або орендованих основних фондах та землях. Відтак, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства є помилковими.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень встановленої форми суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України в разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Оскаржені податкові повідомлення-рішення за формою та змістом відповідають вимогам статті 58 Податкового кодексу України, містять усі необхідні відомості, тому доводи позивача про порушення відповідачем установленої форми податкових повідомлень-рішень судом не приймаються.

Водночас, вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні та винесені всупереч нормам податкового законодавства з вищенаведених підстав.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 173,00 грн., що підтверджується квитанцією від 22.11.2013 № 8102381 (арк. справи 2). У зв'язку з задоволенням позову судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 № 0001711530 та від 11.06.2013 № 0001741530 задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська від 11.06.2013 № 0001711530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18554,00 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4638,50 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять вісім гривень 50 коп.), та від 11.06.2013 № 0001741530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» зменшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 18554,00 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Еталон-Агропродукт» (і.к. 35629768) судові витрати в розмірі 173,00 грн. (сто сімдесят три грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 17 січня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун