Постанова

від 18.12.2013 по справі 810/6656/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року № 810/6656/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пшику Ю.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Славянка», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Славянский дом» звернулось до суду з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 №0000572200 та №0000562200.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими. Також просить розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Славянский дом» зареєстроване як юридична особа 08.12.1999 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, є платником податку на додану вартість.

У період із 07.06.2013 по 11.06.2013 ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС, яку реорганізовано у Ірпінську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Славянский дом» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Славянка», їх реальності та повноти відображення у обліку за період з 01.10.2012 по 31.12.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 18.06.2013 № 347/22- 30684452 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198. 3 ст. 198 ПК України, ст. 55-1 Господарського кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 8 176,97 грн., у т.ч. за листопад 2012 року - 2 931,28 грн. та грудень 2012 року - 5 245,69 грн.; ст. 138 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток у сумі 8 585,82 грн. у IV кварталі 2012 року.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.07.2013 №0000572200, яким ТОВ «Славянский дом» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 10 731,25 грн., з яких основний платіж - 8585,00 грн., штрафні санкції - 2 146,25 грн., та № 0000562200, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, вироблених в Україні, на суму 10 212,00 грн., з яких основний платіж - 8 176,00 грн., штрафні санкції - 2 044,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки податкового органу та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки (п.2.8, т. 1, а.с. 23) слідує, що ТОВ «Славянский дом» у перевіряємий період здійснювало наступні види діяльності за КВЕД:

- « 01.12.0 - Овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників»;

- « 15.33.1 - Перероблення овочів та фруктів»;

- « 15.13.0 - Виробництво м'ясних продуктів».

Як встановлено судом, між ТОВ «Славянка» (Постачальник) і ТОВ «Славянский дом» (Покупець) укладено договір поставки №1 від 07.10.2010.

Згідно п. 1.1. цього Договору постачальник зобов'язується на підставі попереднього замовлення покупця поставити Товар, а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість. Відповідно до п. 1.2. Договору сторони погодили, що найменування, асортимент, загальна кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами у видаткових накладних, оформлених на підставі попередніх замовлень покупця.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії визначаються сторонами в видаткових накладних, оформлених на підставі попередніх замовлень покупця, а також в рахунках на оплату товару.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. П. 4.3. передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар у розмір 100% (сто відсотків) від загальної вартості партії товару, визначеної видатковою накладною, що засвідчує факт здійснення поставки товару за обумовленою вартістю, шляхом перерахування грошових коштів протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання Сторонами або їх уповноваженими представниками видаткових накладних.

У перевіряємий період ТОВ «Славянский дом» придбано у ТОВ «Славянка» на підставі договору поставки №1 від 07.10.2010 товар, про що постачальником видано видаткові накладні.

Так, згідно видаткових накладних №C-0004155 від 15.10.2012, №СЛ-0004185 від 16.10.2012, №СЛ-0004132 від 25.10.2012, №СЛ-0004748 від 31.10.2012, №СЛ-0004454 від 31.10.2012, №СЛ-0004329 від 31.10.2012, №СЛ-0004979 від 20.11.2012, №СЛ-0004917 від 22.11.2012, №СЛ-0005046 від 26.11.2012, №СЛ-0004330 від 28.11.2012, №СЛ-0004570 від 29.11.2012, №СЛ-0005059 від 30.11.2012, №СЛ- 0006124 від 03.12.2012, №СЛ-0006444 від 04.12.2012, №СЛ-0004747 від 28.12.2012, №СЛ-0004130 від 29.12.2012, №СЛ-0006532 від 31.12.2012 ТОВ «Славянка» передано, а ТОВ «Славянский дом» прийнято Товар за умовами Договору поставки №1 від 07.10.2010 на загальну суму 1 859 551,21 грн., в т.ч. ПДВ - 309 925,20 грн.

За видатковою накладною №СД-0000001 від 01.11.2012 ТОВ «Славянский дом» повернуто, а ТОВ «Славянка» прийнято Товар на суму 1 892,40 грн., в т.ч. ПДВ - 315,40 грн.

Також 01.12.2011 між ТОВ «Славянский дом» (Постачальник) і ТОВ «Славянка» (Покупець) укладено договір поставки №112, на умовах, аналогічних Договору №1 від 07.10.2010.

Так у перевіряємий період ТОВ «Славянка» придбано у ТОВ «Славянский дом» на підставі договору поставки №112 від 01.12.2011 товар, про що постачальником видано видаткові накладні.

Згідно видаткових накладних №СД-0000001 від 01.10.2012, №СД-0000002 від 04.10.2012, №СД-0000003 від 08.10.2012, №СД-0000006 від 11.10.2012, №СД- 0000007 від 12.10.2012, №СД-0000008 від 15.10.2012, №СД-0000009 від 18.10.2012, №СД-0000010 від 19.10.2012, №СД-0000011 від 22.10.2012, №СД-0000014 від 25.10.2012, №СД-0000016 від 26.10.2012, №СД-0000017 від 29.10.2012, №СД- 0000001 від 01.11.2012, №СД-0000002 від 02.11.2012, №СД-0000003 від 05.11.2012, №СД-0000005 від 08.11.2012, №СД-0000007 від 12.11.2012,№СД-0000008 від 15.11.2012, №СД-0000010 від 16.11.2012., №СД-0000011 від 19.11.2012, №СД-0000012 від 22.11.2012, №СД-0000013 від 26.11.2012, №СД-0000014 від 29.11.2012., №СД-0000001 від 01.12.2012, №СД-0000002 від 06.12.2012, №СД-0000003 від 07.12.2012, СД-0000004 від 10.12.2012., №СД-0000005 від 13.12.2012, №СД-0000006 від 14.12.2012, №СД-0000007 від 17.12.2012, №СД-0000008 від 18.12.2012, №СД- 0000009 від 20.12.2012, №СД-0000010 від 21.12.2012, №СД-0000011 від 24.12.2012, №СД-0000012 від 25.12.2012, №СД-0000013 від 26.12.2012, №СД-0000014 від 27.12.2012, №СД-0000015 від 28.12.2012, ТОВ «Славянский дом» передано, а ТОВ «Славянка» прийнято Товар за умовами Договору поставки від 01.12.2011 №112 на загальну суму 1 531 463,93 грн., в т.ч. ПДВ - 255 244,00 грн.

За видатковими накладними №СЛ-0000106 від 01.10.2012, №СЛ-0000111 від 05.11.2012, №СЛ-0000112 від 09.11.2012, №СЛ-0000113 від 12.11.2012, №СЛ-0000114 від 16.11.2012, №СЛ-0000115 від 19.11.2012, №СЛ-0000116 від 23.11.2012, №СЛ-0000117 від 26.11.2012, №СЛ-0000118 від 30.11.2012, №СЛ-0000125 від 14.12.2012, №СЛ-0000126 від 21.12.2012, №СЛ-0000127 від 28.12.2012 ТОВ «Славянский дом» повернуто, а ТОВ «Славянка» прийнято товар на суму 40584,24 грн., в т.ч. ПДВ 6764,05 грн.

ТОВ «Славянка» за договором поставки № 1 від 07.10.2010 виписано ТОВ «Славянский дом» податкові накладні №4155 від 15.10.2012, №4185 від 16.10.2012, №4132 від 25.10.2012, №4748 від 31.10.2012, №4454 від 31.10.2012, №4329 від 31.10.2012, №4979 від 20.11.2012, №4917 від 22.11.2012, №5046 від 26.11.2012, №4330 від 28.11.2012, №4570 від 29.11.2012, №5059 від 30.11.2012, №6124 від 03.12.2012, №6444 від 04.12.2012, №4747 від 28.12.2012, №4130 від 29.12.2012, №6532 від 31.12.2012.

Вказані податкові накладні включені ТОВ «Славянский дом» до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012, листопад 2012, грудень 2012.

Придбаний у ТОВ «Славянка» товар в подальшому використаний ТОВ «Славянский дом» у власній господарській діяльності під час виробництва продукції.

Станом на час перевірки дебіторська та кредиторська заборгованість у розрахунках між сторонами відсутні, що не заперечувалось у ході перевірки при дослідженні платіжних документів.

Дослідивши перелічені документи, суд вважає, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

У той же час, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені і у податковій звітності ТОВ «Славянский дом», що підтверджується відомостями Акту перевірки.

Згідно з п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним статтею 201 ПК України, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому його доводи про відсутність порушень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України є обґрунтованими.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених його контрагенту у складі вартості придбаних товарів і послуг. Оскільки на думку податкового органу товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дані угоди є нікчемними, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем протиправно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються у даній справі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання у судовому порядку недійсним договорів, укладених між позивачем і його контрагентом, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Разом з цим, факт належного виконання вказаних господарських операцій підтверджується документально, вони належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних у контрагента товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Суд також звертає увагу на те, що ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності, є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вказані обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем і його контрагентом правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну в майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо формування податковим органом в Акті перевірки висновків про нікчемність правочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності такого правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження висновку про нікчемність правочину або доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку із занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності, суду не надано.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договори містять усі дані стосовно змісту операцій. Вказані документи містять назву покупця та постачальника, перелік товарів, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції. Всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме будівельно-монтажні послуги (роботи) були надані, за якою ціною, між якими контрагентами.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Згідно ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій їх сторони були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що зобов'язання за договорами мали реальний характер, претензії у його сторін відсутні, суд вважає, що укладення правочинів відповідало їх волі.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України щодо вчинення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що жодних правопорушень в діях саме позивача відповідачем не виявлено, документи податкового обліку позивача не проаналізовано, єдиною підставою для висновку про завищення задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість є акти перевірок інших органів ДПС, згідно яких правочини, вчинені контрагентом позивача, мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з неможливістю встановлення перевіряючими необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів.

Так зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог закону, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, ґрунтуються на обставинах, вказаних в акті ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС №347/22-30684452 від 18.06.2013, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Славянка» ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (аркуш 7 Акту).

ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС самостійно визнано операції ТОВ «Славянка» з його контрагентами такими, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Суд вважає такий висновок формальним і не об'єктивним, оскільки він ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як це передбачено п. 73.5 ПК України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, висновок про нікчемність всіх угод не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

Також, Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу у справі №21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 172,06 грн. (платіжне доручення від 27.11.2013 №20), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області ДПС від 03.07.2013 №0000572200 та №0000562200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» (ідентифікаційний код 30684452) судові витрати в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.