Ухвала

від 13.01.2014 по справі 2а-2768/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Справа № 9104/37490/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження ІФ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження ІФ» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження ІФ» в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6341,31 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження ІФ» в користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 6341,32 грн. ( шість тисяч триста сорок одна гривня 32 копійки).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження ІФ» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що суд неповно з 'ясував обставини, що мають значення для справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що позовна заява позивача обґрунтовується тим, що відповідачем не сплачені страхові внески до Пенсійного фонду, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 6341,32 грн. гривень. Як вбачається із матеріалів справи, дана заборгованість обліковується на рахунку відповідача як несплачена сума основного боргу, а також штрафні санкції за період з червня по жовтень 2009 року, а також з січня по червень 2010 року.

Правовою підставою позову слугувала норма ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. А у відповідача виник факт несплати даних платежів. Однак, в даному випадку відсутній факт несплати відповідачем внесків до Фонду, оскільки сума заборгованості була сплачена відповідачем на рахунок позивача через банківську установу - ВАТ «СКБ «Дністер».

Відповідачем були оформлені банку ВА Т СКБ «Дністер» платіжне доручення №558 від 04.09.2009 року про перерахунок коштів у сумі 12 000, 00 грн., платіжне доручення №559 від 04.09.2009 про перерахунок коштів у сумі 800, 00 грн. з рахунку Відповідача в даній банківській установі №2600214174 на рахунок позивача у банку «Ощадбанк». Прийняття банком даних платіжних доручень підтверджується відміткою у правому верхньому кутку даного платіжного доручення та підписом уповноваженої особи. Враховуючи фінансові складності та подальше введення в даному Банку тимчасової адміністрації, дані кошти не поступили на рахунок позивача, що однак не означає, що дані кошти не є належним чином сплачені відповідачем.

Як передбачено ч.5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. А частина 9 ст. 20 зазначеного Закону чітко встановлює, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу ії зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

Також, відповідно до п. 16.5.1 п.16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків перерахування податків. зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16. та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Частина 2 статті 12 Закону України «Про систему оподаткування» також передбачає обов'язок банків виконувати доручення платників на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету у встановлений законом термін. Як встановлено частиною 3 статті 9 цього Закону, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється, зокрема, із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже з поданням платником збору платіжного доручення до банку законодавство пов'язує настання певних правових наслідків. Платник збору не має можливості виконати свій конституційний обов'язок зі сплати збору, оминувши банк. Але, подаючи платіжне доручення, він втрачає контроль над коштами та не може впливати на їх зарахування до бюджету.

Після прийняття банком розрахункового документа на перерахування податків та зборів до бюджету зобов'язання вважаються виконаними, і покладення на платника податків і зборів обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не грунтується на положеннях законодавства.

Враховуючи наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Відродження ІФ» зареєстроване та взяте на облік управлінням Пенсійного фонду України у Верховинському районі відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і відповідно є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. Частина перша статті 15 зазначеного Закону визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а частина 2 статті 17 Закону встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно ч. 1 ст. 106 вказаного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Факт несвоєчасної сплати страхових внесків в сумі 6341,32 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копією довідки розрахунку про заборгованість, копіями розрахунків сум страхових внесків за червень-жовтень 2009 року та січень-червень 2010 року, копією рішень про застосування фінансових санкцій. Крім того судом першої інстанції встановлено, що за несвоєчасне обчислення та несплату страхових внесків на відповідача накладено штрафні санкції в сумі 270,75 грн. та пеня - 535,88 грн. відповідно до рішення № 1259 про застосування фінансових санкцій від 07.10.2009 року, № 1314 від 23.10.2009 року, які отримані відповідачем.

З огляду на це суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача в розмірі 6341,32 гривень та те, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відтак позовні вимоги підставно задоволено.

Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження ІФ» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року по справі № 2а-2768/10/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Р.Й. Коваль