Постанова

від 16.01.2014 по справі 901/3819/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 901/3819/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Актау");

відповідача - не з'явився (Кримська республіканська установа "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова);

розглянувши апеляційну скаргу Кримської республіканської установи "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 03 грудня 2013 року у справі № 901/3819/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Актау" (вул. Більшовицька, буд. 24, кв.56, м. Сімферополь, 95001)

до Кримської республіканської установи "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова (вул. Беспалова, буд.49А, м. Сімферополь, 95023)

про стягнення 61173,54 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Актау" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримської республіканської установи „Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова про стягнення 61173,54 грн., з яких: 57577,50 грн. - основна заборгованість, 3596,04 грн. - пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 610-612, 624-625, 629 Цивільного кодексу України та статті 193, 231 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати наданих позивачем послуг відповідно до умов договору №203/О від 22 січня 2013 року.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги в частині нарахування пені та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 3742,73 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Кримської республіканської установи "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Актау" суму заборгованості в розмірі 57577,50 грн., пеню в сумі 3724,01 грн., а також судовий збір в розмірі 1720,45 грн.

В частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 18,72 грн. - відмовлено.

Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Кримська республіканська установа "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 3724,01 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Так, апелянт вказує на те, що Кримська республіканська установа "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова є бюджетною організацією, яка повністю фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим. Оскільки Державна казначейська служба України не давала дозволу на оплату витрат по договору №203/О від 22 січня 2013 року, то затримка в оплаті відбулася не по вині відповідача, а тому підстав для стягнення пені немає.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року апеляційна скарга Кримської республіканської установи "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С., Плут В.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 16 січня 2014 року.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання повторно не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та явка представників позивача та відповідача обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності учасників процесу.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2013 року між Кримською республіканською установою „Онкологічний клінічний диспансер" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Актау" (виконавець) був укладений договір №203/О (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору замовник здає, а виконавець приймає послуги по пранню та сухій чистці білизни.

Згідно з пунктом 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 15 лютого 2013 року) вартість договору складає 69080,10 грн.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що безготівковий розрахунок, по факту обробки білизни здійснюється ГУ ДКУ в АР Крим з відстрочкою платежу до 30 банківських днів. В разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 15 банківських днів з моменту з моменту отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупки на свій реєстраційний рахунок.

Договір вступає в законну силу з моменту його підписання представниками сторін і діє до 31 грудня 2013 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 13.2. Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Актау" надало відповідачу послуги з прання та сухої чистки білизни за період з березня по квітень 2013 року на суму 57577,50 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, засвідченими печатками сторін (а.с.14-20).

16 серпня 2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. №102) з вимогою сплатити заборгованість за Договором (арк. с. 21).

Дана претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору про надання послуг, які регулюються главою 63 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

З огляду на відсутність доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором у повному обсязі, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги позивача про стягнення з Кримської республіканської установи "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова заборгованості в розмірі 57577,50 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3742,73 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.6. Договору встановлено, що в разі прострочення платежу замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми платежу, проте не більше 10 % від загальної суми договору.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення пені - в сумі 3724,01 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність бюджетного фінансування не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а, враховуючи положення частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року № 9/400, від 15 травня 2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримської республіканської установи "Онкологічний клінічний диспансер" імені В.М. Єфетова залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року у справі № 901/3819/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

В.М. Плут

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Актау" (вул. Більшовицька, буд. 24, кв.56, м. Сімферополь, 95001)

2. Кримська республіканська установа "Онкологічний клінічний диспансер імені В.М. Єфетова" (вул. Беспалова, буд.49А, м. Сімферополь, 95023)