Постанова

від 23.04.2009 по справі 47/54-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/54-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 47/54-08  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М., Харченка В.М.

розглянувши касаційну  скаргу  ВАТ "Харківський завод  Гідропривід"

на  постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2009 року  

у справі за позовомВАТ "Харківський завод  Гідропривід"

доЗАТ “ЗСК”

простягнення  заборгованості

ВСТАНОВИВ:

      У  лютому 2008 року,   ВАТ "Харківський завод  Гідропривід"  звернулось до господарського суду  з позовом про стягнення  100 404,26 грн. боргу за  надані  ним  послуги  за  договорами   № 1/2/1  від  02.01.2004  року,  № 90  від  22.11.2004  року  та  № 89  від  04.01.2005  року.

Під час розгляду справи   позивач збільшив свої вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість  з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за  час  прострочення  в сумі  116 701,93  грн.  та  3 %  річних в  сумі  3 952,13  грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2008 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача  69 083,03 грн.  основного  боргу, а в іншій частині позову відмовлено.

Харківський апеляційний господарський суд переглянув зазначене рішення у апеляційному порядку та постановою від  21.01.2009 року скасував  його   у частині задоволення позову  та  відмовив  в  позові  в  цій  частині,  а  решті  зазначене  рішення  залишив  без  змін.

Постанову  апеляційного  господарського  суду  оскаржено в касаційному порядку й  ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2009 року порушено касаційне провадження   у  справі  за касаційною скаргою  позивача, у якій  він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм  матеріального  та  процесуального  права,  і просить постанову апеляційного  господарського  суду  скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення  представника  позивача  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції  в  частині  задоволення  позову  і відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог  в  цій  частині, апеляційний господарський суд послався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість та  правомірність  заявлених  вимог.

Зокрема  в актах прийому-здачі робіт (послуг)  б/№ від 30.04.2005 року на суму 4453,48 грн.,  б/№ від 31.05.2005 року на суму 3141,48 грн., № ОУ-0000040 від 01.07.2005 року на суму 3669,31 грн., № ОУ-0000060 від 29.07.2005 року на суму 4166,45 грн., ОУ-00000107 від 31.08.2005 року на суму 3287,76 грн., № ОУ-0000112 від 30.09.2005 року на суму 2789,97 грн.,  № ОУ-0000015 від 31.01.2006 року на суму 15305,22 грн., №ОУ-0000030 від 28.02.2006 року на суму 15651,05 грн., № ОУ-0000041 від 31.03.3006 року  на суму 18207,65 грн., № ОУ-0000082 від 31.05.2006 року на суму 8048,95 грн., № 0У0000100 від 30.06.2006 року  на суму 1981,72 грн., № ОУ-0000107 від 31.07.2006 року на суму 8457,97 грн.  відсутні посилання на договір, за яким та на підставі якого вони  були складені.

В актах прийняття-здачі робіт (послуг)  № ОУ-0000135 від 31.10.2005 р. на суму 8624,17 грн., №ОУ-0000145 від 30.11.2005 р. на суму 14507,41 грн., № ОУ-0000186  від 30.12.2005 р. на суму 14331, 26 грн.,   №ОУ-0000050 від 30.04.2006 р. на суму 11892,45 грн., № ОУ-0000137 від 31.08.2006 р. на суму 8966,97 грн., № ОУ-0000141 від 30.09.2006 р. на суму 8885,16 грн., № ОУ-0000 від 31.10.2006 р. на суму 15304,84 грн., № ОУ-0000197 від 30.11.2006 р. на суму 22126,39 грн., № ОУ-0000222 від 31.12.2006 р. на суму 22064,47 грн., № ОУ-0000022 від 31.01.2007 р. на суму 1300,12 грн., №ОУ-0000045 від 28.02.2007 р. на суму 1246,32 грн., № ОУ-0000072 від 31.03.2007 р.на суму 1264,40 грн.,  № ОУ-00000102 від 30.04.2007 р. на суму 1276,82 грн., № ОУ-0000134 від 31.05.2007 р. на суму 544,74 грн., № ОУ-00000167 від 30.06.2007 р. на суму 1083,07 грн., № ОУ-0000208 від 31.07.2007 р. на суму 1083,07 грн., № ОУ-0000284 на суму 1083,07 грн., № ОУ-0000246 від 31.08.2007 р. на суму 1083,07 грн., № ОУ-0000338 від 31.10.2007 р. на суму 1083,07 грн., № ОУ-0000387 від 30.11.2007 р. на суму 1083,07 грн., № ОУ-0000433 від 31.12.2007 р. на суму 1083,07 грн., № ОУ-0000018 від 31.01.2008 р. на суму 1119,64 грн.   має місце посилання на те, що виконавцем були проведені роботи за  двома договорами за № 89 від 04.01.2005 р.  та 90 від 22.11.2004 року, розрахунки по яким не розмежовані.  

  В цих  актах також вказані або   вартість амортизації обладнання, або  відшкодування податку на землю, але жодним із договорів така послуга не передбачена.

Проте погодитись з наведеними апеляційним судом мотивами відмови в  частині  задоволення  позову не можна, оскільки висновки, викладені в постанові  не  ґрунтуються  на  матеріалах справи  та  вимогах  чинного  законодавства,  оскільки  за  цими актами  роботи  (послуги)  прийнятті  відповідачем  з  визначенням  свого  обсягу  заборгованості  перед  позивачем,  що  надає  право  останньому  і  без  посилання  на  договори,  але  з  дотриманням  вимог  ст.  530 ЦК  України  вимагати  оплати  виконаного  відповідачем,  а  останнього  зобов'язано  здійснити  таку  оплату.

Відповідно  до  ст.  526  ЦК  України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З   урахуванням   наведеного, суд  першої  інстанції  дійшов  правильного  висновку  про  наявність  підстав  для  стягнення  з   відповідача  на  користь  позивача  встановленої  суми  заборгованості, строк   позовної  давності  по  якій  не  сплинув, та  правомірно постановив рішення про стягнення боргу  в  сумі  69 083,03  грн., відмовивши у задоволенні решті позову   за  недоведеністю  і   підстав для скасування рішення місцевого суду з наведених апеляційним   господарським   судом   мотивів   не     було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

  Касаційну скаргу задовольнити.

 Постанову  Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2009  року  скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2008 року  -  залишити без змін.

Головуючий                                                                        М.І. Остапенко

Судді                                                                                           Є.М. Борденюк  

                                                                                              В.М. Харченко