Рішення

від 09.01.2014 по справі 290/23/14-ц

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 290/23/14-ц

Україна

Романівський районний суд Житомирської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2014 року смт. Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області, Кравчук В.П., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 23520-89грн., -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді від 10.01.2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 23520-89грн - залишено без руху ; позивачу наданий строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 10.01.2014 року.

Одночасно з подачею до суду позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову, де просив накласти арешт у межах суми заборгованості на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, шляхом заборони будь-яким способом укладати угоди стосовно майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявлене передчасно, так як судом не відкрито провадження у справі, а позивачу наданий строк для усунення недоліків, винесено ухвалу від 10.01.2014 року про залишення даної заяви без руху, відповідно до положень ст. 121 ЦПК України.

Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

Крім того, позивач у заяві про забезпечення позову не вказав конкретного виду забезпечення позову та його розміру, який належить застосувати до відповідача; не вказав, яке конкретно рухоме та нерухоме майно належить відповідачеві та місце його перебування або знаходження, на яке він просить накласти арешт.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову - відмовити.

Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Суддя Кравчук В.П.