Постанова

від 14.05.2009 по справі 26/372

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/372

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 травня 2009 р.                                                                                    № 26/372  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши

касаційну скаргу

приватного підприємства "Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора" (далі –Підприємство)

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від13.01.09

у справі№ 26/372

господарського судуміста Києва

за позовомПідприємства

додержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі –Залізниця)

простягнення 5 896,80 грн.

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:Ярмак Є.С. (за дов. № 8-НЮ від 12.01.09).

Ухвалою від 02.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П., касаційну скаргу Підприємства № 25-09 від 06.02.09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.04.09.

З метою належної підготовки справи до судового засідання, розгляду справи колегією суддів, яка призначила її до розгляду, та створення сприятливих умов для представників учасників судового процесу, ухвалою суду від 16.04.09 розгляд справи було відкладено на 14.05.09.

Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 14.05.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 14.05.09 представник Підприємства не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 14.05.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участю представника Залізниці.

Про вказані обставини представника Залізниці повідомлено на початку судового засідання 14.05.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Залізниці, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.05.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 23.10.08 господарського суду міста Києва (суддя Пінчук В.І.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково.

З Залізниці на користь Підприємства стягнуто 1 368,90 грн. збитків, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, місцевий суд зазначив про неможливість врахуванням для даного виду вантажу (стальний кутик) норми природної недостачі вантажу, оскільки специфіка такого виду вантажу унеможливлює наявність природної втрати.

В частині стягнення збитків в сумі 4 527,90 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з визнанням та перерахуванням Залізницею зазначеної суми Підприємству.

Постановою від 13.01.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Ропій Л.М., суддів –Буравльова С.І., Гольцової Л.А.) рішення від 23.10.08 господарського суду міста Києва змінено, його резолютивну частину викладено в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

В частині стягнення з Залізниці 1 368,90 грн. вартості недостачі вантажу, 78,00 грн. державного мита та 90,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовити.

В частині стягнення з Залізниці 4 527,90 грн. провадження у справі припинити.

З Підприємства на користь Залізниці стягнути 51,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги".

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що вартість недостачі вантажу в усіх випадках відшкодовується з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 13.01.09 Київського апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення від 23.10.08 господарського суду міста Києва.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п. "а" ст. 111, ст.ст. 114, 115, 135 Статуту залізниць України, ч. 2 п. 27 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644), р. 9 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом (затверджених наказом Міністерством шляхів сполучення СРСР), п. 7 Правил заявлення та розгляду претензій (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 № 334), ст.ст. 7, 8, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Залізниця щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 24.03.08 ЗАТ "Макіївський металургійний завод" (Вантажновідправник) згідно залізничної накладної № 50611400 відправив Підприємству (Вантажоодержувачу) на станцію призначення Вишневе Південно-Західної залізниці зі станції Ясинувата Донецької залізниці прокат чорних металів в кількості 64 950 кг у вагоні № 60877834 (вантаж було завантажено до напіввагона навалом без тари й упаковки).

На підставі наданих сторонами доказів у справі, зокрема, акту загальної форми від 27.03.08, встановлено, що під час перевезення, на станції Знаменка Одеської залізниці були виявлені ознаки незбереження зазначеного вантажу, а саме: на двох зв'язках послаблені на 100-150 мм всі дротові ув'язки; переривається маркування фарбою, доступ до вантажу.

Також, встановлено, що на зазначеній станції вагон було зважено і виявлено недостачу вантажу в кількості 1 400 кг, що засвідчено комерційним актом № БК 043217/60/10, який складено 28.03.08 представником станції Знаменка.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при видачі вантажу Підприємству (Вантажоодержувачу) на станції призначення Вишневе Залізниці була проведена перевірка вантажу, що співпала з даними перевірки, зазначеними в комерційному акті від 28.03.08, заперечень проти комерційного акту у Підприємства не було.

Разом з тим, судами встановлено, що згідно рахунку-фактури Вантажовідправника від 24.03.08 № 02112 у вагоні № 60877834 по залізничній накладній № 50611400 вантаж було відправлено вагою 64 950 кг.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із

ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу та п. 22 Статуту залізниць України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України та п. 110 Статуту залізниць України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно п. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Разом з тим, відповідно до п.п. а п. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу за умови надходження його у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Пунктом 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодежувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Юридичний аналіз наведеного правового положення свідчить про те, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.

Матеріалами справи підтверджена, та Залізницею не заперечується її вина, як  перевізника, у спірній недостачі вантажу.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими посилання суду першої інстанції на неможливість застосування до даних правовідносин п. 27 Правил видачі вантажів та необхідність стягнення вартості недостачі без врахування вимог такої норми.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що твердження, викладені в постанові суду апеляційної інстанції щодо застосування 0,5% граничного розходження при розрахунку вартості недостачі, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора" № 25-09 від 06.02.09 залишити без задоволення.

Постанову від 13.01.09 Київського апеляційного господарського суду у справі № 26/372 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська