Постанова

від 14.05.2009 по справі 13/308-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/308-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 травня 2009 р.                                                                                    № 13/308-08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес" (далі –Товариство)

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від19.01.09

у справі№ 13/308-08

господарського судуКиївської області

за позовомВасильківської міжрайонної прокуратури Київської області (далі –Прокуратура)

в інтересах держави в особіРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі – Фонд)

доТовариства,

третя особа:Васильківська міська рада (далі –Міськрада),

провизнання права власності та витребування майна з чужого володіння,

та за зустрічним позовом

Товариства

доФонду,

третя особа:Міськрада,

провизнання добросовісним набувачем нерухомого майна

В засіданнях взяли участь представники:

- Прокуратури:Сахно Н.В. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 99 від 20.05.04)- у судовому засіданні 30.04.09;Савицька О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 231 від 20.07.05)- у судовому засіданні 14.05.09;

- Фонду:  Осока О.В. (за дов. № 33 від 10.06.08)- у судовому засіданні 30.04.09, 14.05.09;

- Товариства:  - у судовому засіданні 30.04.09, 14.05.09;    Шабанова І.В. (за дов. № 14 від 19.01.09)- у судовому засіданні 30.04.09, 14.05.09;

- Міськради:   Шумило Н.М. (за дов. № 53/09-26 від 16.02.09)- у судовому засіданні 30.04.09, 14.05.09;

- мешканців гуртожитку:   Бурсова Л.П. (паспорт)- у судовому засіданні 30.04.09, 14.05.09.

Ухвалою від 02.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. касаційну скаргу Товариства № 59 від 16.02.09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.04.09.

14.04.09 до Вищого господарського суду України надійшла заява б/н від 13.04.09 мешканців гуртожитку "Кристал" (будівля якого фактичну є предметом спору у даній справі) про відвід колегії суддів у складі Першикова Є.В., Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. Крім того, в прохальній частині зазначеної ухвали ставилось питання про надання дозволу взяти участь та виступити представникам мешканців гуртожитку у судовому засіданні по даній справі.

Ухвалою від 15.04.09 заступника Голови Вищого господарського суду України заявлений мешканцями гуртожитку "Кристал" відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у даній справі відхилено. Клопотання мешканців гуртожитку "Кристал" у частині надання дозволу взяти участь та виступити представникам мешканців гуртожитку у судовому засіданні передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України в провадженні якої перебуває дана справа.

Ухвалою від 16.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України клопотання мешканців гуртожитку "Кристал" в частині надання дозволу взяти участь та виступити представникам мешканців гуртожитку у судовому засіданні по даній справі, задоволено.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.04.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 23.04.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –

Першиков Є.В, судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

30.04.09 до початку судового засідання до Вищого господарського суду України надійшла заява Товариства № 166 від 29.04.09 про відвід колегії суддів у складі Першикова Є.В., Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., який ухвалою від 30.04.09 заступника Голови Вищого господарського суду України було відхилено.

З оглядну на вказане ухвалою від 30.04.09 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 14.05.09.

У зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. у відпустки, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 12.05.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 14.05.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Муравйова О.В., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В, судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судових засідань 30.04.09, 14.05.09.

У судовому засіданні 14.05.09 відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та

ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.05.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 29.10.08 господарського суду Київської області (суддя Наріжний С.Ю.) первісний позов Прокуратури задоволено повністю.

Визнано право власності на гуртожиток, розташований по вул.1-го Травня, 4 в м.Василькові Київської області, вартістю 67 879,60 грн. за Державою в особі Фонду.

Товариство зобов'язано повернути гуртожиток, розташований по вул.1-го Травня, 4 в м.Василькові Київської області, Державі в особі Фонду.

З Товариства в доход державного бюджету України стягнуто 781,79 грн. державного мита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 19.01.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 29.10.08 господарського суду Київської області –без змін.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 29.10.08 господарського суду Київської області та постанову від 19.01.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст. 321, п. 2 ст. 328, ст. 345, ч. 2 ст. 353 Цивільного кодексу України, ст. 26 Цивільного кодексу УРСР, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.95 № 981 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управління підприємства, установ та організацій", п. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 12, 32, 33, 43, 77, 99 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх письмових відзивах на касаційну скаргу Міськрада та Фонд щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просять касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Присутній у судовому засіданні 14.05.09 представник Прокуратури щодо доводів, викладених у касаційній скарзі заперечував, та просив оскаржені судові рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 14.05.09 крім пояснень представників сторін в порядку ст. 44 Господарського процесуального кодексу України було заслухано думку представника мешканців гуртожитку "Кристал", яка наводила доводи щодо неможливості задоволення касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, у відповідності до приписів Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на час приватизації майна Товариства), Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.94 № 699/94 та Наказу Фонду державного майна України "Про перелік підприємств, що підлягають обов'язковій приватизації в 1995 році" від 10.05.95 № 503 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі –Фонд) наказом № 2/29 ВП від 19.05.95 розпочало роботу по приватизації державних підприємств, згідно переліку, до якого увійшло, зокрема, державне підприємство "Васильківський завод холодильників".

Так, судами встановлено, що згідно наказу № 4/58-ВП від 22.05.95 Фондом було розпочато приватизацію державного підприємства "Васильківський завод холодильників" та затверджено склад комісії з підготовки до приватизації, а наказом Фонду № 5/32-ВП від 27.06.95 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу

ДП "Васильківський завод холодильників", у відповідності до якого вартість державного житлового фонду з урахуванням незавершеного будівництва житла визначено у сумі 5 263 455,00 крб. (що становить вартість двоповерхового житлового будинку, одноповерхового житлового будинку, 102-квартирний житловий будинок та незавершене будівництво 36-квартирного житлового будинку).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Фонду № 7/12-ВП від 28.06.95 ДП "Васильківський завод холодильників" перетворено у ВАТ "Васильківський завод холодильників".

Також, встановлено, що відповідно до наказу Фонду № 11/34-ВП від 27.10.97 процес приватизації ВАТ "Васильківський завод холодильників" було завершено, у зв'язку з чим відкритому акціонерному товариству було видано свідоцтво про власність та акт № 39 прийому-передачі приватизованого майна ДП "Васильківський завод холодильників", згідно з яким у власність

ВАТ "Васильківський завод холодильників" передано майно державного підприємства вартістю 3 976 747,50 тис.крб., яке було включено до статутного фонду товариства.

Зокрема, місцевим та апеляційним судами встановлено, що згідно переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників", Фонд передав Товариству об'єкти нерухомості, в тому числі, відповідно до п. 207 даного переліку, гуртожиток на 195 місць, що розташований за адресою: вул.1-го Травня, 4 в м.Васильків Київської області.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Міськради № 802 від 08.12.04 ТОВ "ВЗХ-Полімер" було надано дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції гуртожитку по вул.1-го Травня, 4 в м.Василькові під жилий будинок. Також, встановлено, що 08.12.04 Міськрада на підставі рішення № 803 від 08.12.04 видала ВАТ "Васильківський завод холодильників" свідоцтво про право власності на нерухоме майно –гуртожиток на 195 місць по вул. 1-го Травня, 4 в м.Васильків, Київської області.

Разом з тим, судами встановлено, що 11.03.05 Васильківський міжрайонний прокурор надіслав протест № 202-/н 17 на рішення виконавчого комітету Міськради від 08.12.04 №№ 802, 803, який було задоволено рішенням виконкому Міськради від 14.03.05 № 67 "Про розгляд протесту Васильківського міжрайонного прокурора Бояна П.В. від 11.03.05 № 202-Н-17". При цьому, встановлено, що таким рішенням Виконкому від 14.03.05 були відмінені попередні рішення Виконкому: від 21.08.01 № 255 "Про дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт ВАТ "Васильківський завод холодильників" на реконструкцію гуртожитку по вул.1-го Травня, в м.Василькові"; рішення Виконкому від 08.12.04 № 802 "Про надання дозволу на виконання будівельних робіт ТОВ "ВЗХ-Полімер" на реконструкцію гуртожитку під житловий будинок по вул.1-го Травня, 4 в м.Васильків"; та рішення Виконкому від 08.12.04 № 803 "Про погашення та видачу права власності на частину майнового комплексу ВАТ "Васильківський завод холодильників".

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі рішення Виконкому № 67 від 14.03.05 було скасовано свідоцтво про право власності на гуртожиток по вул.1-го Травня, 4, що підтверджується довідкою від 10.10.08

№ 2306, виданою КП "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації".

Окрім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказом Фонду від 20.12.05 № 14-25-11/19 скасовано свідоцтво про власність (реєстраційний № 39), видане Фондом 27.10.97 ВАТ "Васильківський завод холодильників".

Також, при вирішенні спору по суті місцевим та апеляційним судами встановлено, що 27.12.05 Фонд листом № 14-14-1593 повідомив

ВАТ "Васильківський завод холодильників" про відкликання відповідно до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства (затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.03 № 2097 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.03 за № 1201/8522), виданого йому 09.11.05 Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду

ВАТ "Васильківський завод холодильників", до завершення перевірки дотримання вимог чинного законодавства при створені зазначеного ВАТ.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.08.06 Фонд листом № 14-14-1266 повідомив Товариство про виключення з Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників" від 09.11.07 пункту 207, під яким значився гуртожиток на 195 місць, розташований по вул.1-го Травня, 4 у м.Василькові Київської області, вартістю (станом на 01.01.05) 6 787 961 840,00 крб.

Вирішуючи спір судами встановлено, що 01.09.06 ВАТ "Васильківський завод холодильників" в листі-відповіді № 377 вказує, що прийняте Фондом рішення щодо внесення змін до переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників" в частині виключення пункту 207 є порушенням норм чинного законодавства, оскільки таке рішення мало прийматися в судовому порядку.

Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, зазначене рішення Фонду у спосіб, визначений чинним законодавством України, не оскаржувалось, не скасовувалось та є чинним.

Разом з тим, при вирішенні спору по суті судами встановлено, що на виконання рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Васильківський завод холодильників" від 19.05.06 ВАТ "Васильківський завод холодильників" перетворене у ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес", що підтверджено наказом ВАТ "Васильківський завод холодильників" № 70 від 27.10.06, Статутом ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес" (затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Васильківський завод холодильників" від 19.05.06 /протокол № 9/, зареєстрованим 27.10.06 за реєстраційним № 135610500004000097), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ "Промислово-будівельна група "Ангарес" серії А 01

№ 165631 від 31.03.07 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 379, виданою 06.11.06.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції на момент приватизації) дія цього закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно ст. 4 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Статтею 127 Житлового кодексу УРСР та п.п. 3, 5 Примірного положення про гуртожитки (затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 03.06.86 № 208), встановлено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Враховуючи, що такі житлові будинки належать підприємствам на праві повного господарського відання, то такі жилі будинки (гуртожитки), слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до ваги, що згідно ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР, гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду України та перебувають у віданні місцевих рад народних депутатів.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами ст.ст. 4-6 Житлового кодексу УРСР також відносяться гуртожитки. Таким чином, законодавчо виключено можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.

Крім того, згідно п.п. 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 № 717 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання наявності прав.

В силу вимог ст. 316, 328 Цивільного кодексу України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.          

Оскільки, за твердженням Товариства, спірний об'єкт нерухомості перейшов до нього у власність у процесі приватизації, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, яка діяла на час приватизації, приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи.

За змістом ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Зі змісту даної норми вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації, не міг бути включений спірний гуртожиток, оскільки останній не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.00 у справі

№ 1-16/2000 встановлено, що правовий механізм приватизації, власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

У відповідності з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, яка діяла на момент приватизації), дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Разом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями, на час приватизації спірний гуртожиток лише перебував на балансі державного підприємства "Васильківський завод холодильників," однак знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку та визначає склад і вартість майна, а також обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату, а отже баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Таким чином, є підставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що під час приватизації державного майна

ДП "Васильківський завод холодильників" правових підстав включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, не було, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", приватизації не підлягав.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що згідно приписів ст. 47 Конституції України, ст.ст. 2, 9 Житлового кодексу України держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, є правомірним твердження попередніх судових інстанцій про те, що включення до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників" державного майна –гуртожитку на 195 місць, який розташований по вул.1-го Травня, 4 в м.Васильків Київської області, суперечить ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна",

ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"

(в редакції, яка діяла на час приватизації), та порушує житлові права громадян –мешканців гуртожитку, на приватизацію житлового фонду, передбаченого

ст. 9 Житлового кодексу України, а отже дане майно є об'єктом державного житлового фонду, у зв'язку з чим спірне нерухоме майно було неправомірно включено до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Васильківський завод холодильників", яке приватизовувалось.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що звернувшись з позовом у даній справі, заявник правомірно скористався правом, визначеним ст. 392 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно приписів ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи положення ч. 9 п. 4 Положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районні, місті (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.94) Фонд в межах визначених повноважень здійснює управління та розпорядження майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у державній власності, в процесі приватизації, у зв'язку з чим попередні судові інстанції підставно прийшли до висновку про те, що право власності на спірний гуртожиток належить Фонду.

З огляду на те, що вимоги за первісним та зустрічним позовами є взаємовиключними, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог щодо визнання Товариства добросовісним набувачем спірного гуртожитку.

Щодо доводів скаржника стосовно порушення апеляційним судом його права на участь у судовому засіданні, то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як свідчить зміст оскарженої постанови, клопотання Товариства про відкладення розгляду справи було предметом правової оцінки апеляційного суду, здійсненої судом за внутрішнім переконанням та керуючись законом.

Так, при винесенні постанови апеляційний суд, зокрема, дійшов до висновку про неможливість задоволення зазначеного клопотання враховуючи те, що про дату слухання справи учасників судового процесу було повідомлено заздалегідь, а тому апелянт мав достатньо часу для визначення особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні, та надання додаткових документів у справі.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду оскаржене судове рішення залишено без змін, на підставі ч. 3 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне вказати про поновлення виконання постанови від 19.01.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі (якою залишено без змін рішення від 29.10.08 господарського суду Київської області), зупинене ухвалою від 02.04.09 Вищого господарського суду України до закінчення касаційного провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес" залишити без задоволення.

Постанову від 19.01.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 13/308-08 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська