Постанова

від 15.01.2007 по справі 11/318-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/318-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2007 року                                                                                   Справа № 11/318-06  

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:              Джихур О.В., Голяшкіна О.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 12.01.2007р. № 17)

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Ситнік В.М., директор, рішення № 1/2004 від 19.11.2004р.;                          

позивача –Ємченко В.В., дов. № б/н від 18.10.2006р.;

відповідача –Смирний О.С., дов. № 01-59 від 09.01.2007р.;                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг            

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 року                                    

у справі № 11/318-06                             

за позовом   приватного підприємства “Ферровтор”, м.Кривий Ріг

до  закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг

про  стягнення 26 531 грн. 18 коп.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006р. (суддя Мельниченко І.Ф.) по справі № 11/318-06 за позовом приватного підприємства “Ферровтор”, м.Кривий Ріг (далі –ПП “Ферровтор”) до закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг (далі –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”) про стягнення 26 531 грн. 18 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 26 030 грн. 67 коп. основного боргу, 500 грн. 51 коп. пені, 266 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої продукції, ст..526 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” м.Кривий Ріг, просить рішення господарського суду скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки:

          - господарським судом неповно досліджено матеріали, обставини справи щодо оформлення позивачем та направленням відповідачеві рахунків на оплату продукції відповідно до п.2.2 договору, чим порушено вимоги ст.ст.33, 34 ГПК України, ст..9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст.526, 530 ЦК України, Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженій постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22 (зареєстровану Міністерством юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976);

          - господарським судом не надано належної правової оцінки накладним на відвантаження, оскільки вони не містять будь-яких відміток про отримання продукції відповідачем, та як зазначено в них, продукцію відвантажено було на умовах передоплати;

          - господарським судом не досліджено чи перевірялись разом з продукцією документи, підтверджуючи якість (сертифікати), чим порушено вимоги ст.ст.662, 692 ЦК України;

          - господарським судом не дано належної правової оцінки наявності у позивача ліцензії відповідно до ст..4 Закону України “Про металобрухт”, а також яким транспортом та перевізником здійснювались поставки товару;

          - щодо стягнення пені, то господарським судом неправомірно не взято до уваги, що по відношенню до відповідача порушено справу про банкрутство та відповідно до ст..12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, не нараховуються фінансові санкції;

          - щодо стягнення 1700 грн. штрафу за ненадання відзиву на апеляційну скаргу, то ці дії суперечать ст..22 ГПК України, оскільки надання відзиву на позов є правом, а не обов'язком відповідача.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ПП “Ферровтор” м.Кривий Ріг –проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам, обставинам справи, вимогам законодавства.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

28.01.2005р. між ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) та приватним підприємством “Ферровтор” (“постачальник” за договором, позивач по справі) було укладено договір № 30, відповідно до умов якого “постачальник” зобов'язався поставити та передати у власність “покупцеві” товар –лом та відходи чорних металів згідно зі специфікацією, а “покупець” зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад “покупця” на підставі рахунку, виставленого “постачальником”, оплата здійснюється в гривнях, безготівковим розрахунком (п.п.1.1, 2.2 договору (а.с.15-22)).

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що “постачальник” одночасно з відвантаженням кожної партії товару передає “покупцеві” оригінали рахунку-фактури, оформленого відповідно з приймально-здавальними актами, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Як вбачається із специфікацій, договору (п.4.2) поставка металобрухту може здійснюватись як залізничним, так і автомобільним транспортом.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” у виді пені від суми поставленого, але неоплаченого товару в розмірі 0,02% за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

До зазначеного договору було укладено та підписано сторонами 4 специфікації, в яких сторони визначили найменування продукції, кількість, ціни, порядок та умови поставки (а.с.18, 20-22).

На виконання умов договору № 30 від 28.01.2005р. позивачем було здійснено наступні поставки металобрухту:

- 01.09.2005р. по видатковій накладній № 01/09-3 на суму 12 800 грн. 78 коп., на оплату якої було оформлено рахунок-фактуру № 01/09-3 та оформлено акт № 077 від 01.09.2005р. приймання-передачі (а.с.23-25);

- 02.09.2005р. по видатковій накладній № 02/09-2  на суму 9 555 грн. 00 коп., на оплату якої було оформлено рахунок № 02/09-2 та оформлено акт № 986 від 02.09.2005р. приймання-передачі (а.с.26-28);

- 06.09.2005р. по видатковій накладній № 06/09 на суму 7 356 грн. 60 коп., на оплату якої було оформлено рахунок № 06/09  від 06.09.2005р. та оформлено акт приймання-передачі № 1007 від 06.09.2005р. (а.с.29-31). Отже, всього позивачем було відвантажено продукції на суму 29 719 грн. 78 коп.  

17.10.2005р. на підставі рахунку № 02/09-2 від 02.09.2005р., як зазначено в цільовому призначенні платежу у виписці банку (а.с.11), відповідач перерахував 3 689 грн. 11 коп. в рахунок погашення вартості поставленого металобрухту по договору № 30 від 28.01.2005р.

Будь-які інші докази, підтверджуючи факт своєчасної та повної оплати вартості вищезазначеного поставленого металобрухту відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України скаржником не надавались судам обох інстанцій, відсутні в матеріалах справи.

15.04.2006р. на адресу відповідача було направлено претензію про сплату 26 531 грн. 18 коп. боргу за вищезазначену поставлену продукцію, докази надсилання містяться у справі (а.с.13-14). В якості додатку до претензії було надано рахунки-фактури №№ 01/09-3, 02/09-2, 06/09.

Також відсутні будь-які докази, підтверджуючи, що відповідач всупереч умов договору, п.4.4, не отримав рахунки-фактури на оплату разом з товаром, заявляв претензії позивачеві з цього приводу, звертався з вимогою про надання рахунків. Такі докази відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не надавались судам обох інстанцій, відсутні в матеріалах справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що поставки металобрухту було здійснено позивачем належним чином відповідно до п.4.4 договору з передачею усіх супроводжувальних документів, зокрема, рахунків-фактур, згідно зі ст.ст.662. 666 ЦК України, а також з урахуванням факту посилання відповідача саме на рахунок-фактуру при частковій оплаті вартості металобрухту.   

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 26 030 грн. 67 коп., яку і було обґрунтовано та правомірно стягнуто рішенням господарського суду, яке є предметом апеляційного оскарження.

Враховуючи викладене та те, що факт прострочення в оплаті мав місце, то вимоги в частині стягнення пені – 500 грн. 51 коп. (за період з 12.09.2005р. по 28.02.2006р.) господарським судом задоволено правомірно та обґрунтовано з урахуванням вимог закону (ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96 ВР) та договору (п.5.2).

Щодо посилання скаржника на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006р., то ці доводи не приймаються, оскільки: по-перше, публікацію оголошення здійснено не було, докази протилежного відсутні; по-друге, пеню нараховано за період до введення мораторію –з 12.09.2005р. по 28.02.2006р.

Щодо посилань на неналежне отримання накладних, передоплату за продукцію, то ці доводи не приймаються в силу ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, так як докази передоплати спірної продукції взагалі відсутні, а факт отримання продукції підтверджений частковою її оплатою, приймально-здавальними актами, відмітками та штампами відповідача в накладних.

Щодо доводів про не дослідження судом першої інстанції яким транспортом, перевізником транспортувалась продукція, то ці доводи не приймаються, оскільки ніяким чином не впливають на обов'язок належної, повної та своєчасної сплати вартості поставленої продукції за договором, який існує у відповідача.

Щодо порушення судом п.5 ст.83 ГПК України, стягнення з відповідача штрафу, то ці доводи не можуть бути підставою зміни чи скасування рішення суду, оскільки: відзив на позов було витребувано від відповідача відповідними ухвалами суду, що зазначено у певних процесуальних документах двічі (ухвала від 04.10.2006р., 31.10.2006р. (а.с.1, 35)), скаржником ніяким чином та жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не підтверджено поважності невиконання вимог суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -            

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006р. по справі № 11/318-06 –залишити без змін; а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг –залишити без задоволення.           

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.В.Голяшкін