Ухвала

від 14.01.2014 по справі 820/6513/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р.Справа № 820/6513/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Сапелкін М.С.,

представника відповідача- Гиря В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. по справі № 820/6513/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел ДМІ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел ДМІ" (далі- ТОВ "Сіестел ДМІ")до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі- ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в ході перевірки ТОВ "Сіестел ДМІ" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Спецтробомонтаж». Апелянт зазначав, що нікчемність правочинів підтверджується актом ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 26.02.2013 року №749/2240/31939034 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубмонтаж», висновками якої встановлено неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій ТОВ «Спецтрубмонтаж» по ланцюгу постачання за період з січень 2011 року- грудень 2012 року.

Крім того, позивачем порушено ст. 319 Господарського кодексу України , а саме не надано документів, що підтверджують згоду замовника ОСОБА_1 на залучення субпідрядника - ТОВ «Спецтрубмонтаж».

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтрубмонтаж» позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та сум податку на додану вартість, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками відповідача була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Сіестел ДМІ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Спецтрубомонтаж" за період січень 2011 року - липень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 08.04.2013 року №1390/2210/36371485 (т. 1 а.с. 9-28).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова 25.04.2013 р. винесено податкове повідомлення - рішення №0001532210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 27703,00 грн. та штрафними(фінансовими санкціями - 1978,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001522210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 30296,00 грн. та штрафними(фінансовими санкціями - 1,00 грн. (т. 1 а.с. 30-31).

Фактичною підставою для винесення вище зазначених податкових повідомлень-рішень слугувала інформація викладена в акті невиїзної документальної позапланової перевірки позивача, щодо завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 30296,00 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 27703,00 грн., за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ "Спецтрубомонтаж", котрі реально не відбулись.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України (далі- ПК України).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо нарахування платником податку податкового кредиту, то з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані ПК України. Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сіестел ДМІ" (Підрядник) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір підряду від 01.11.2010 року №0111, за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик по замовленню Замовника виконати та здати Замовнику у встановлений договором строк комплекс підрядних ремонтно - реставраційних робіт на об'єкті: пам'ятник архітектури та історії місцевого значення "Усадьба Кесслеров: Жилий будинок, який знаходиться за адресою: Сімферопольський район, с. Ферсманово, вул. Учительська, 1 б", а Замовник зобов'язується сплатити за виконані роботи Підряднику (т. 1 а.с. 60-61).

На підтвердження реальності виконання позивачем своїх зобов'язань по укладеному правочину надано: договірна ціна, відомість ресурсів, розрахунок, локальний кошторис, акт прийому виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, податкові накладні, звіт про виконання першочергових протиаварійних заходів (т. 2 а.с. 146-177).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Субпідрядник) та ТОВ "Фірма АЕК" (Генпідрядник) було укладено договір від 31.03.2011 року №182 (т. 1 а.с. 107-116), згідно умов якого Субпідрядник зобов'язується виконати будівельно - монтажні роботи, пусконаладочні роботи і введення в експлуатацію ВОЛС на ПС "Печная", відповідно до проектного рішення №6192/6192-154-ВЛЗ31 "Укрэнергосетьпроект" Харків 2009(т. 1 а.с. 107-116).

На підтвердження виконання умов вище зазначеного договору, позивачем надано: договірна ціна , відомість ресурсів, розрахунок, локальний кошторис, акт прийому виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, акт вартості змонтованого обладнання, підсумкова відомість, податкова накладна.

Факт оплати за надані послуги по вищевказаним правочинам підтверджується виписками з банку.

З метою виконання вище зазначених правочинів ТОВ "Сіестел ДМІ" (Замовник ) було укладено договори з ТОВ "Спецтрубомонтаж" (Виконавець) договори будівельного субпідряду, а саме:- №0103 від 01.03.2011 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати роботи по реставрації пам'ятника архітектури місцевого значення Усадьба Кесслеров: житловий будинок по вул. Учительська, 16, в с. Ферсманово, Сімферопольського району, а Замовник зобов'язується передати Виконавцю необхідні матеріали, прийняти роботи та оплатити(т. 1 а.с. 172-173);

- №0204 від 02.06.2011 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати роботи по зовнішньому електропостачанню електросталеплавильного комплексу в Дніпропетровській області, а Замовник зобов'язується передати Виконавцю необхідні матеріали, прийняти роботи та оплатити(т. 1 а.с. 26-27).

На підтвердження реальності виконання умов вище зазначених договорів позивачем надано: договірна ціна будівництва, відомісті ресурсів, розрахунки, локальні кошториси, розрахунок загально виробничих витрат, акти прийому виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийому - передачі матеріалів, податкові накладні, виписки з банку.

Вище зазначені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», дефектів форми, змісту або походження не мають, що не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "Спецтрубомонтаж", ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Фірма АЕК» та правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано документів, що підтверджують згоду замовника на залучення субпідрядника - ТОВ «Спецтрубмонтаж», як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно діючого законодавства України письмова форма згоди на залучення до виконання робіт субпідрядника не є обов'язковою.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 р. по справі № 820/6513/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2014 р.