Рішення

від 13.01.2014 по справі 914/4291/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2014 р. Справа № 914/4291/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод", м. Баштанка, Миколаївської області

до відповідача Приватного підприємства "Галлактон", м.Львів

про стягнення 80 406,41 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Володькова О.О. - начальник юридичного відділу ПАТ "Баштанський сирзавод" (довіреність №7 від 10.05.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Баштанський сирзавод" до Приватного підприємства "Галлактон" про стягнення 80 406,41 грн., з яких 72 779,52 грн. основного боргу, 2 183,38 грн. три проценти річних, 5 443,51 грн. пені.

Ухвалою суду від 14.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.12.2013р.

Ухвалою суду від 04.12.2013р. розгляд справи відкладено на 18.12.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 18.12.2013р. розгляд справи відкладено на 13.01.2014р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вих. №20 від 10.01.2014р. (вх. №762/14 від 13.01.2014р.), якою на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2013р. долучив до матеріалів справи наступні документи: копію договору № 13/01-12 купівлі-продажу із додатковими зобов'язаннями дистриб'юції від 30.04.2012р.; копію банківської виписки від 22.05.2013р. на суму 5 000,00 грн. про оплату відповідачем за продукцію (товар); копії актів №30 та №31 здачі-прийняття робіт послуг від 01.09.2012р. на загальну суму 856,60 грн., а також протокол №1 закриття взаєморозрахунків між ПП "Галлактон" та ПАТ "Баштанський сирзавод". Крім того, у вищенаведеній заяві позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем боргу в розмірі 2 779,52 грн., в підтвердження чого надав копії банківських виписок від 30.12.2013р. на суму 1 000,00 грн. та від 05.12.2013р. на суму 1 779,52 грн.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав письмове пояснення вх. №761/14 від 13.01.2014р., в якому повідомив суд про те, що в накладній на повернення №ТВПО-5480 від 13.09.2012р. допущена арифметична помилка замість суми вартості 244,07 грн. по сиру Звенигородський необхідно рахувати суму заборгованості з врахуванням ПДВ 293,60 грн., відтак змінилась загальна сума в накладній №ЦБ-ВП-0001922 замість 514,50 грн. слід рахувати 573,22 грн.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості в розмірі 2 779, 52 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 14.11.2013р., від 04.12.2013р. та від 18.12.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79070 0385820 1 від 15.11.2013р. - вручено 30.11.2013р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.11.2013р. за №17613339 наданого представником позивача, Приватне підприємство "Галлактон" станом на 20.11.2013р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79070, м.Львів, Сихівський район, проспект Червоної калини, буд.63, кв. 63.

Станом на 13.01.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 18.12.2013р. (про відкладення розгляду спору) з адреси зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Про відкладення розгляду спору на 13.01.2014р. відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром канцелярії господарського суду Львівської області №1744 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції від 27.12.2013р. та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у абзаці третьому п.п. 3.9.1 п.п. 3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 із змінами та доповненнями.

Крім того, слід зазначити, що ухвали суду про відкладення розгляду спору на 13.01.2014р. та про виправлення описки, надсилались відповідачу також і на адресу вказану у видаткових накладних, а саме: 79035, м.Львів, вул.Жасминова, 5. Із вказаної адреси поштові конверти повернулись без вручення адресату з довідкою поштового відділення зв'язку про повернення, у зв"язку з тим, що адресат вибув із зазначеної адреси.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та видаткових накладних, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 13.01.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

30.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Баштанський сирзавод" (продавець) та Приватним підприємством "Галлактон" (покупець) було укладено договір №13/01-12 купівлі-продажу продукції із додатковими зобов'язаннями дистриб'юції (далі по тексту - договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, в обумовлені цим договором терміни, продукцію, а саме: продукти харчування (надалі продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п.3.4. та п.3.5. договору загальна сума цього договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом терміну дії даного договору відповідно до видаткових накладних. Покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівкою грошових коштів в касу продавця в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.7. договору в подальшому оплата партій продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі, вказаній у відповідній видатковій накладній, не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня з дати отримання партії продукції покупцем, зазначеної в видатковій накладній.

Згідно п.5.2.1. договору покупець зобов'язувався здійснювати оплату за поставлену продукцію в терміни, передбачені пунктами 3.5., 3.6. та 3.7. цього договору.

За умовами п.5.3.1. договору сторони зобов'язувалися щомісяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем підписувати акт взаємозвірки станом на перше число поточного місяця.

Згідно п.5.3.2. договору у випадку, якщо облікові дані покупця не співпадають з даними, зазначеними продавцем в акті взаємозвірки, покупець зобов'язаний підписати отриманий акт взаємозвірки із розбіжностями і в зазначений вище термін, направити один примірник (оригінал) продавцю.

Умовами 7 розділу даного договору сторони передбачили строки та проведення повернення продукції.

30.04.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №13/01-12 купівлі-продажу продукції із додатковими зобов'язаннями дистриб'юції від 30.04.2012р. (надалі - додаткова угода), якою сторони домовились доповнити договір розділами: дистриб'юторські послуги та маркетинг. Розрахунок та здійснення необхідних витрат, пов'язаних з наданням маркетингових та інших послуг за цією додатковою угодою №1, здійснюється ПП «Галлактон» самостійно.

Згідно п.1.2.6. додаткової угоди факт надання відповідних послуг з боку покупця засвідчується актами їх приймання продавцем, обсяг, а також загальна вартість послуг, що були надані покупцем продавцю протягом відповідного періоду, вказуються сторонами у актах приймання-передачі наданих послуг.

Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору та додаткової угоди виконав повністю, поставив відповідачу продукцію (продукти харчування) на загальну суму 123 417,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 22.11.2012р. за вих.№ 1531, в якій просив відповідача самостійно сплатити суму заборгованості за поставлений товар в сумі 123 417,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання не виконував в повному обсязі, частково сплативши заборгованість в сумі 50 637,48 грн., внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви (13.11.2013р.) у нього виникла заборгованість, яка згідно поданого позивачем розрахунку становила 72 779,52 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив борг в сумі 2 779,52 грн. Відтак, основний борг станом на дату прийняття рішення складає 70 000,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.8.5. договору, у зв'язку із простроченням оплати за поставлену продукцію, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 5 443,51 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 2 183,38 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними за період з 24.09.2012р. по 22.10.2012р. на загальну суму 72 779,52 грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.7. договору в подальшому оплата партій продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі, вказаній у відповідній видатковій накладній, не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня з дати отримання партії продукції покупцем, зазначеної в видатковій накладній.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 22.11.2012р. за вих.№ 1531 в якій просив відповідача самостійно сплатити суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 123 417,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання не виконував в повному обсязі, частково сплативши заборгованість в розмірі 50 637,48 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 05.01.2012р. по 22.05.2013р. про поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 27.09.2012р., згідно умов розділу 7 договору було повернуто позивачу товар на загальну суму 573,22 грн. по накладній №ЦБ-ВП-0001922.

Крім того, згідно умовам п.1.2.6. додаткової угоди №1 до договору №13/01-12 купівлі-продажу продукції із додатковими зобов'язаннями дистриб'юції від 30.04.2012р. відповідачем було надано позивачу маркетингові послуги на загальну суму 856,60 грн., що підтверджується актами здачі приймання робіт, послуг від 01.09.2012р., а саме: акт №30 на суму 641,20 грн. та акт №31 на суму 215,40 грн.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви (13.11.2013р.) у відповідача існувала заборгованість в сумі 72 779,52 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив борг в сумі 2 779,52 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.12.2013р. на суму 1 779,52 грн. та від 30.12.2013р. на суму 1 000,00 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 2 779,52 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 70 000,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 2 183,38 грн. та підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.5. договору за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач правомірно нарахував пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 5 443,51 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 77 626,89 грн., з яких 70 000,00 грн. основного боргу, 2 183,38 грн. три проценти річних та 5 443,51 грн. пені.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року мінімальну заробітну плату визначено у місячному розмірі 1 147,00 грн.

Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При поданні позову позивачем до стягнення заявлено 80 406,41 грн. та сплачено платіжним дорученням №5317 від 13.09.2013р. судовий збір в сумі 1 721,00 грн., в той час як судовий збір повинен був становити 1 720,50 грн.

Відтак позивачу, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", слід повернути 0,50 грн. зайво сплаченого судового збору.

Згідно ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1 720,50 грн. повністю, оскільки часткову оплату було здійснено після порушення провадження у справі, а спір доведений до суду з вини відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Галлактон" (юридична адреса: 79070, м.Львів, Сихівський район, проспект Червоної калини, буд.63, кв. 63; поштова адреса: 79035, м.Львів, вул.Жасминова, 5; код ЄДРПОУ 30337040) на користь Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" (56100; Миколаївська область, м.Баштанка, вул.Заводська, 4; п/р 2600996250124 в філії ПАТ "ПУМБ" м.Миколаїв; МФО 334851, код ЄДРПОУ 00446500) основний борг в сумі 70 000,00 грн., 2 183,38 грн. три проценти річних, 5 443,51 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

3 . В частині стягнення 2 779,52 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Баштанський сирзавод" (56100; Миколаївська область, м.Баштанка, вул.Заводська, 4; р/р 2600996250124 в філії ПАТ "ПУМБ" м.Миколаїв; МФО 334851, код ЄДРПОУ 00446500) з Державного бюджету України зайво сплачений, згідно платіжного доручення №5317 від 13.09.2013р. судовий збір в сумі 0,50 грн.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

7. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя Сухович Ю.О.