Постанова

від 17.01.2014 по справі 801/11340/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2014 р. (10:17) Справа №801/11340/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кисельової О.М. ,

при секретарі - Слабун О.М.,

за участю представника відповідача - Телкової Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим

про стягнення заборгованості у сумі 243,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного Фонду України в м. Алушта АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим про стягнення не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 за листопад 2013 року в розмірі 243,92 грн., посилаючись на положення Закону України Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, ст.26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце був повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи в його відсутність за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначивши, що з особової справи ОСОБА_2 вбачається, що потерпіла особа ОСОБА_4 отримав трудове каліцтво, що призвело до смерті на підприємстві, у державі - Російська Федерація. Підстави для відшкодування ПФУ України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян країн - учасниць СНД відсутні.

Що стосується ОСОБА_3, то відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у Фонду також не має правових підстав з виплати пенсій зазначеному пенсіонеру, в зв'язку із втратою годувальника, оскільки на день смерті свого чоловіка вона була працездатна та не перебувала на його утриманні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2013 року.

Так, в акті звірки за листопад 2013 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 22 особи в сумі 2685,64 грн. За висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим сума, що підлягає відшкодуванню складає 2441,72 грн. на 18 осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем пред'явлено позов про стягнення заборгованості в зв'язку з понесенням витрат на виплату основного розміру пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на користь ОСОБА_2 й ОСОБА_3

Стосовно вказаних осіб відповідачем не було прийнято до заліку понесені позивачем суми витрат пенсій, в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 отримує пенсію внаслідок втрати годувальника - ОСОБА_4, який отримав трудове каліцтво, що призвело до смерті на підприємстві, у державі - Російська Федерація.

А ОСОБА_3 на момент загибелі її чоловіка не перебувала на його утриманні.

Відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за вказаний період, загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню за наведеними особами складає: основний розміру пенсії стосовно ОСОБА_2 становить 93,92 грн., стосовно ОСОБА_3 основний розміру пенсії становить 150,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення сум основного розміру пенсії в порядку відшкодування, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду. Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності» відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є робочими органами виконавчої дирекції Фонду та, будучи самостійними юридичними особами і здійснюючи звірку щомісяця витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у містах та районах з відповідними Управліннями Пенсійного Фонду України в АРК також в містах та районах, відповідно і здійснюють такі виплати на містах.

Так, відшкодування витрат на виплату основного розміру пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2 в розмірі 93,92 грн. є правомірним, з огляду на те, що вона отримує пенсію по втраті годувальника (батька), який отримав травму, що призвело до смерті на підприємстві, у Російській Федерації, тобто, на території держав - учасниць СНД.

Що стосується неврахування і відповідного не відшкодування відповідачем сум витрат на виплату пенсій громадянам держав -учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні, то суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Так статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, ратифікованою Україною 06.10.1995 року передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Отже відмова відшкодовувати витрати на виплату основного розміру пенсії за спірний період особам, які отримали трудове каліцтво на території колишнього СРСР є необґрунтованою.

Стосовно ОСОБА_3 суд зазначає наступне, ОСОБА_3 отримує пенсію по втраті годувальника - чоловіка, але на момент його смерті у розумінні статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" була працездатною.

Так, відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством

Незважаючи на витребування судом, позивач не надав суду для огляду пенсійної справи ОСОБА_3, тому суд враховує наявні в матеріалах справи докази.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки позивача, ОСОБА_3 отримує пенсію по втраті годувальника.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акту №1 від 18.01.1999 року про нещасний випадок ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_3 загинув у результаті нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1, що також підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013 року по справі № К/9991/36615/11, постановами Окружного адміністративного суду по справах № 801/6771/13а, 801/912/13а, № 801/2262/13а, за позовами Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим про стягнення, встановлено, що до січня 2009 року ОСОБА_3 отримувала пенсію за вислугою років, а починаючи з січня 2009 року їй призначено пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до акту про нещасний випадок №1 від 18.01.1999 року ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_3 загинув у результаті нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому ОСОБА_3 на день смерті чоловіка ОСОБА_6 працювала викладачем музики згідно з наказом №22 від 30 січня 1996 року та продовжувала працювати до 2009 року.

Отже, з наведеного, відповідно до встановлених обставин справи, суд робить висновок, що ОСОБА_3, якій призначена та виплачена позивачем пенсія по втраті годувальника, як така особа, що на день смерті чоловіка була працездатною та продовжувала працювати, на утриманні потерпілого не знаходилася, тому не відповідає під визначення особи, яка має право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Такі ж обставини встановлені і вищенаведеними рішенням Вищого адміністративного суду України та рішеннями Окружного адміністративного суду, які набрали чинності.

В зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення понесених позивачем витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_3

Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача витрат на виплату основного розміру пенсії, яку виплачено ОСОБА_2 в сумі 93,92 грн. за листопад 2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 21, р/р 37176001000427, 39219824082402 в УГК АРК, МФО824026, ЄДРПОУ 24410116) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Вол. Хромих, 12, р/р25609701101074 у КРУ ПАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 324805, ЄДРПОУ 22275393) суми не відшкодованих витрат на виплату основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за листопад 2013 року, виплачених ОСОБА_2 в сумі 93,92 грн.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кисельова О.М.