Ухвала

від 19.02.2014 по справі 801/11340/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/11340/13-а

19.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондрак Н.Й.,

суддів Горошко Н.П. ,

Щепанської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 17.01.14 у справі № 801/11340/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим (вул. Леніна, буд.21, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про стягнення заборгованості в сумі 243,92грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 у справі № 801/11340/13-а позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим суми не відшкодованих витрат на виплату основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за листопад 2013 року, виплачених ОСОБА_2 в сумі 93,92 грн.

У задоволені іншої частині позовних вимог - відмовлено.

На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача на адресу суду надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 та відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 19.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2013 року.

В акті звірки за листопад 2013 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 22 особи в сумі 2685,64 грн. За висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим сума, що підлягає відшкодуванню складає 2441,72 грн. на 18 осіб.

Як встановлено в судом першої інстанції, позивачем пред'явлено позов про стягнення заборгованості в зв'язку з понесенням витрат на виплату основного розміру пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Стосовно вказаних осіб відповідачем не було прийнято до заліку понесені позивачем суми витрат пенсій, в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 отримує пенсію внаслідок втрати годувальника - ОСОБА_4, який отримав трудове каліцтво, що призвело до смерті на підприємстві, у державі - Російська Федерація. А ОСОБА_3 на момент загибелі її чоловіка не перебувала на його утриманні.

Відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за вказаний період, загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню за наведеними особами складає: основний розміру пенсії стосовно ОСОБА_2 становить 93,92 грн., стосовно ОСОБА_3 основний розміру пенсії становить 150,00 грн.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема зазначається, що діями відповідача порушуються інтереси держави, в особі УПФУ у м. Алушта, у вигляді ненадходження коштів, призначених для фінансування виплат пенсій, у бюджет Пенсійного фонду України.

Позиція відповідача у відношенні потерпілої ОСОБА_2 ґрунтується на положенні статті 2 Угоди про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, що була підписана 9 вересня 1994 року державами СНД, в тому числі і Україною. Згідно положення цієї статті, відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував постраждалий.

Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління ФСС НВВПЗ України від 20.04.2001 р. № 10, доказом настання страхового випадку та наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями постраждалого під час того, як трапився останній, є акт про нещасний випадок, довідки МСЕК, акти розслідування нещасного випадку (професійного захворювання), довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, копія трудової книжки потерпілого та інше.

Судова колегія зазначає, що з огляду на те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічне правило закріплено в частині 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

- пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Страховими виплатами, відповідно до ст. 28 Закону №"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

З огляду на зазначене, судом судова колегія погоджується з висновками рішення суду першої інстанції щодо необґрунтованості відмови відшкодовувати витрати на виплату основного розміру пенсії за спірний період особам, які отримали трудове каліцтво на території колишнього СРСР.

Судова колегія дійшла висновку, що відшкодування витрат на виплату основного розміру пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2 в розмірі 93,92 грн. є правомірним, з огляду на те, що вона отримує пенсію по втраті годувальника (батька), який отримав травму, що призвело до смерті на підприємстві, у Російській Федерації, тобто, на території держав - учасниць СНД.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача відносно ОСОБА_3, судова колегія зазначає наступне.

ОСОБА_3 отримує пенсію по втраті годувальника - чоловіка, але на момент його смерті у розумінні статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" була працездатною.

Згідно статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Із аналізу зазначеної норми випливає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер у наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається особі, яка на момент настання страхового випадку була непрацездатною та знаходилася на утриманні померлого.

З матеріалів справи вбачається, що до січня 2009 року ОСОБА_3 отримувала пенсію за вислугу років згідно заяви про призначення пенсії від 02.12.2004 року.

Згідно заяви про призначення (перерахунок) пенсії, починаючи з січня 2009 року ОСОБА_3 призначено пенсію по втраті годувальника.

Згідно акту №1 від 18.01.1999 року про нещасний випадок ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_3 (згідно довідки про склад сім'ї) загинув в результаті нещасного випадку на виробництві 18.01.1999 року, що також підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Як зазначено відповідачем, згідно копій трудових книжок ОСОБА_3, остання, на день смерті чоловіка, ОСОБА_5, працювала викладачем музики згідно наказу №22 від 30.01.1996 року. Крім того, ОСОБА_3 продовжувала працювати аж до 2009 року.

Судова колегія дійшла висновку, що ОСОБА_3 на день смерті чоловіка була працездатною та продовжувала працювати, на утриманні потерпілого не знаходилася, а відтак, права на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника вона не мала, у зв'язку із чим, пенсія ОСОБА_3 у зв'язку із втратою годувальника призначена позивачем неправомірно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, про відсутність підстав для призначення ОСОБА_3 пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Аналогічна позиція стосовно відсутності обов'язку у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим та Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим ОСОБА_3 викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі К/9991/35834/13.

Дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, судова колегія дійшла висновку, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 у справі № 801/11340/13-а - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 у справі № 801/11340/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 у справі № 801/11340/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.Й. Кондрак

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.Й. Кондрак