Постанова

від 13.01.2014 по справі 820/11341/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 січня 2014 р. № 820/11341/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Слоневського М.М.,

представника відповідача- Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТУБІ ПЛЮС»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІТУБІ ПЛЮС» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2013 року № 0000592201, від 09.10.2013 року № 0000572201, від 09.10.2013 року № 0000582201.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно податкового повідомлення - рішення № 0000572201 від 09.10.2013 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 77225,00 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення № 0000582201 від 09.10.2013 року зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86320,00 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення № 0000592201 від 09.10.2013 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 213227,50 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є цілком обґрунтованими та законними, прийнятими на підставі акту перевірки, згідно якого встановлено порушення вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БІТУБІ ПЛЮС» код ЄДРПОУ (36986382) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2013 року № 320/20-34-22-01-05/36986382.

Вказаним актом відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме : п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010року № 2755-VI, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 210370 грн.; ст.. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 61780 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000592201 від 09.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 213227,50 грн., податкового повідомлення-рішення №0000572201 від 09.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 77225,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000582201 від 09.10.2013 року яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 86320,00 грн.

Доходячи висновку про наявність виявлених порушень щодо заниження суми податку на додану вартість,та висновку про заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток, відповідач посилається на те, що продаж продукції ПАТ «Київський маргариновий завод» відбувся за ціною нижчою, ніж ціна придбання. Також, на думку відповідача, господарські операції з перевезення товарів ФОП ОСОБА_2 не підтверджуються належними первинними документами та невідображення в складі доходів позивача господарської операції з ОСОБА_3

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що в ході розгляду справи встановлено наявність економічної вигоди по господарським взаємовідносинам позивача з ПАТ «Київський маргариновий завод», господарські операції з перевезення товарів з ФОП ОСОБА_2 підтверджуються належними первинними документами. Також суд зазначає, що при розгляді справи не знайшли підтвердження господарські взаємовідносини позивача з ОСОБА_3

Так, судом встановлено, що згідно контракту від 08.06.2011 року №EAST-BTB/DDU-01, позивач придбав у EFST OILS SA (Швейцарія) пальмовий стеарин. Пунктом 1.1 контракту встановлено ціну однієї тони стеарину - 988 доларів США.

На виконання поставки продукції складені вантажно-митні декларації : № 2736 від 21 червня 2011 року, № 2748 від 22 червня 2011 року, № 2836 від 25 червня 2011 року, № 2837 від 25 червня 2011 року.

У рядку 22 вказаних декларацій відображається загальна вартість кожної поставки з урахуванням ціни, визначеної пунктом 1.1 контракту. Так, вартість придбаного пальмового стеарину складає: 2363286,12 грн.+236328,61 грн.+1549863,50грн.+1350015,79 грн. =5499494,02 грн. Тобто, такі витрати поніс позивач, що підтверджується виписками з банківського рахунку про рух грошових коштів.

Дану продукцію позивач, на виконання договору від 02.06.2011 року № 000028 реалізував ПАТ «Київський маргариновий завод». Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець (позивач) зобов'язується поставити покупцю (ПАТ «Київський маргариновий завод») пальмовий стеарин. Відповідно до пп. 1.2, пп. 1.5 договору кількість, строки та ціна товару вказана в специфікаціях. Загальну вартість договору складає сума вартостей партій поставленого товару, які вказані в специфікаціях.

Специфікацією № 1 від 02 червня 2011 року встановлено : товар - пальмовий стеарин (п. 1), кількість - 330 тон, ціна товару - 11 000 гривень (п.4), вартість товару згідно специфікації - 3630000,00 грн.

Специфікацією № 2 від 02 червня 2011 року, встановлено : товар - пальмовий стеарин (п. 1), кількість - 363,13 тон, ціна товару - 11 000гривень(п. 4), вартість товару згідно специфікації - 4049430,00 гривень.

Загальна вартість поставки продукції ПАТ «Київський маргариновий завод» складає : 7769430,00 гривень.

На підтвердження факту поставки складені відповідні первинні документи : видаткова накладна № 175 від 23 червня 2011 року; видаткова накладна № 176 від 23 червня 2011 року; видаткова накладна № 178 від 28 червня 2011 року; видаткова накладна № 179 від 28 червня 2011 року; видаткова накладна № 181 від 29 червня 2011 року.

Тобто позивач реалізував придбаний пальмовий стеарин за ціною вищою, ніж ціна придбання.

Також, під-час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем виписано на адресу ОСОБА_3 видаткову накладну № 291/1 від 31.10.2011 року на загальну суму 234350,00 грн., в т.ч. ПДВ 39058,33 грн., проте вказана реалізація товару не відображено у складі доходів підприємства від реалізації товарів та не включено до складу доходів 4 кварталу 2011 року, що має наслідком заниження доходу від реалізації товару за 4 квартал 2011 року у сумі 195292 грн.

З такими висновками відповідача не можна погодитися з огляду на такі мотиви.

Судом встановлено, що позивач вів переговори з контрагентом ОСОБА_3 щодо придбання останнім маргарину. Сторони погодили умову щодо продукції, яку останній бажав придбати : маргарин «Ева-крем» у кількості 21500 кг. Проте господарська операція щодо купівлі-продажу товару практично не відбулася. Договір не було укладено, руху коштів від покупця до позивача не було. Поставка маргарину ОСОБА_3 не відбулася. Позивач самостійно виявив допущену помилку щодо включення податкової накладної № 41 до декларації за жовтень 2011 року, та 05 серпня 2013 року подав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за жовтень 2011 року, що підтверджується квитанціями.

Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 1/07/12 від 01 липня 2012 року. Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець здійснює перевезення вантажів позивача. Автотранспортні послуги здійснюються автомобілями виконавця.

Протягом липня-грудня 2012 року ФОП ОСОБА_2 надавалися позивачеві послуги з перевезення вантажів. Ці господарські операції відображалися первинними документами. Які передбачені законодавством України, зокрема автотранспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії всіх спірних договорів, підписано сторонами та скріплено їх печатками. Також позивачем до суду надано копії податкових накладних, виданих контрагентоми в зв'язку з укладеними договорами, які оформлені належним чином. Наявність зазначених податкових накладних та їх належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Відповідно до копій банківських виписок судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності куплені позивачем згідно договорів купівлі-продажу, оплачено у повному обсязі.

Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів судом не виявлено.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірних угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю суму придбаних товарів, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини позивача з контрагентами (договорів, видаткових та податкових накладних, розрахункових документів, товаро-транспортних накладних, актів здачі-приймання наданих послуг) посадові особи, які проводили перевірку не заперечують. Також відповідач не мав жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, до належності складання (оформлення) первинних документів за зазначеним вище правочинами.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Такими чином, позивачем в даній справі додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від контрагентів належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.

В зв'язку з встановленим правомірним також вбачається віднесення відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових витрат з урахуванням положень п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення. Дана норма, зокрема, визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Не повинні відноситись до результатів господарської діяльності платника податків лише витрати, господарський зміст яких є необгрунтованим, з урахуванням встановленої відсутності витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону), що визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами, до складу яких, відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТУБІ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Мін- доходів у Харківській області № 0000592201 від 09.10.2013р.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000572201 від 09.10.2013р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Мін- доходів у Харківській області № 0000582201 ві 09.10.2013 року.

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТУБІ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36986382) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,81 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20 січня 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова

З оригіналом згідно. Оригінал в справі суду. Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.В. Архіпова