Ухвала

від 12.03.2014 по справі 820/11341/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р.Справа № 820/11341/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калитки О. М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника позивача Слоневського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. по справі № 820/11341/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Плюс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000592201 від 09.10.2013р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000572201 від 09.10.2013р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000582201 ві 09.10.2013 року. Cтягнуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІТУБІ ПЛЮС" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,81 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, по 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "БІТУБІ ПЛЮС" код ЄДРПОУ (36986382) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2013 року № 320/20-34-22-01-05/36986382.

Вказаним актом відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме : п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010року № 2755-VI, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 210370 грн.; ст.. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 61780 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000592201 від 09.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 213227,50 грн., податкового повідомлення-рішення №0000572201 від 09.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 77225,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000582201 від 09.10.2013 року яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 86320,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено наявність економічної вигоди по господарським взаємовідносинам позивача з ПАТ "Київський маргариновий завод". Господарські операції з перевезення товарів з ФО-П ОСОБА_2 підтверджуються належними первинними документами. Крім цього не знайшли підтвердження господарські взаємовідносини позивача з ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлено, що згідно контракту від 08.06.2011 року №EAST-BTB/DDU-01, позивач придбав у EFST OILS SA (Швейцарія) пальмовий стеарин. Пунктом 1.1 контракту встановлено ціну однієї тони стеарину - 988 доларів США.

На виконання поставки продукції складені вантажно-митні декларації : № 2736 від 21 червня 2011 року, № 2748 від 22 червня 2011 року, № 2836 від 25 червня 2011 року, № 2837 від 25 червня 2011 року.

У рядку 22 вказаних декларацій відображається загальна вартість кожної поставки з урахуванням ціни, визначеної пунктом 1.1 контракту. Так, вартість придбаного пальмового стеарину складає: 2363286,12 грн.+236328,61 грн.+1549863,50грн.+1350015,79 грн. =5499494,02 грн. Тобто, такі витрати поніс позивач, що підтверджується виписками з банківського рахунку про рух грошових коштів.

Дану продукцію позивач, на виконання договору від 02.06.2011 року № 000028 реалізував ПАТ "Київський маргариновий завод". Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець (позивач) зобов'язується поставити покупцю (ПАТ "Київський маргариновий завод") пальмовий стеарин. Відповідно до пп. 1.2, пп. 1.5 договору кількість, строки та ціна товару вказана в специфікаціях. Загальну вартість договору складає сума вартостей партій поставленого товару, які вказані в специфікаціях.

Специфікацією № 1 від 02 червня 2011 року встановлено : товар - пальмовий стеарин (п. 1), кількість - 330 тон, ціна товару - 11 000 гривень (п.4), вартість товару згідно специфікації - 3630000,00 грн.

Специфікацією № 2 від 02 червня 2011 року, встановлено : товар - пальмовий стеарин (п. 1), кількість - 363,13 тон, ціна товару - 11 000гривень(п. 4), вартість товару згідно специфікації - 4049430,00 гривень.

Загальна вартість поставки продукції ПАТ "Київський маргариновий завод" складає : 7769430,00 гривень.

На підтвердження факту поставки складені відповідні первинні документи : видаткова накладна № 175 від 23 червня 2011 року; видаткова накладна № 176 від 23 червня 2011 року; видаткова накладна № 178 від 28 червня 2011 року; видаткова накладна № 179 від 28 червня 2011 року; видаткова накладна № 181 від 29 червня 2011 року.

Тобто позивач реалізував придбаний пальмовий стеарин за ціною вищою, ніж ціна придбання.

Також, підчас перевірки відповідачем встановлено, що позивачем виписано на адресу ОСОБА_3 видаткову накладну № 291/1 від 31.10.2011 року на загальну суму 234350,00 грн., в т.ч. ПДВ 39058,33 грн., проте вказана реалізація товару не відображено у складі доходів підприємства від реалізації товарів та не включено до складу доходів 4 кварталу 2011 року, що має наслідком заниження доходу від реалізації товару за 4 квартал 2011 року у сумі 195292 грн.

З такими висновками відповідача не можна погодитися з огляду на такі мотиви.

Судом встановлено, що позивач вів переговори з контрагентом ОСОБА_3 щодо придбання останнім маргарину. Сторони погодили умову щодо продукції, яку останній бажав придбати : маргарин "Ева-крем" у кількості 21500 кг. Проте господарська операція щодо купівлі-продажу товару практично не відбулася. Договір не було укладено, руху коштів від покупця до позивача не було. Поставка маргарину ОСОБА_3 не відбулася. Позивач самостійно виявив допущену помилку щодо включення податкової накладної № 41 до декларації за жовтень 2011 року, та 05 серпня 2013 року подав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за жовтень 2011 року, що підтверджується квитанціями.

Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 1/07/12 від 01 липня 2012 року. Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець здійснює перевезення вантажів позивача. Автотранспортні послуги здійснюються автомобілями виконавця.

Протягом липня-грудня 2012 року ФОП ОСОБА_2 надавалися позивачеві послуги з перевезення вантажів. Ці господарські операції відображалися первинними документами. Які передбачені законодавством України, зокрема автотранспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії всіх спірних договорів, підписано сторонами та скріплено їх печатками. Також позивачем до суду надано копії податкових накладних, виданих контрагентами в зв'язку з укладеними договорами, які оформлені належним чином. Наявність зазначених податкових накладних та їх належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Відповідно до копій банківських виписок судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності куплені позивачем згідно договорів купівлі-продажу, оплачено у повному обсязі.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що позивачем під час перевірки було надано податковому органу виключно всі первинні документи, які є в наявності на підприємстві і ведення яких є обов'язковим у відповідності до законодавства України.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 року по справі № 820/11341/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. по справі № 820/11341/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2014 р.