Постанова

від 15.01.2014 по справі 826/18431/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2014 року 11:04 № 826/18431/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гетьман Ю.В. (довіреність від 15.11.2013 р.)

від відповідача: Шкодич Ю.В. (довіреність від 05.08.2013 р. № 1089/9)

від третьої особи : не з'явився (просив розглядати за його відсутності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Агро-інвест-трейд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 48326552201,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 48326552201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 106 243 грн. за основним платежем та на 53 122 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне рішення, ґрунтуються на обставинах перевірки дотримання позивачем податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агро-інвест-трейд». Ґрунтуючись при цьому на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по відносинам з іншою особою (фермерським господарством), як зазначає позивач, ДПІ робить висновок, що операції між позивачем та ТОВ «Агро-інвест-трейд» не здійснювались, а відтак, на думку ДПІ, у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод за операціями з цим контрагентом. Однак, як наполягає позивач, спірні операції фактично виконані, що документально підтверджено первинними та іншими документами, які супроводжують такого роду операції.

Таким чином, як вважає позивач, ним правомірно сформовано спірні суми податкових вигод, а висновки акту перевірки не враховують наведеного, а відтак, як зазначає позивач, прийняте ДПІ рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, з підстав викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Третя особа надала пояснення та підтримала позов, додавши матеріали за відносинами з позивачем. У своїх поясненнях третя особа просила розглядати справу за відсутності представника. Враховуючи наведене та виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лабурнум» (код з ЄДР 35197446) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Агро-інвест-трейд» (код з ЄДР 37955088) за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2013 р. № 287/26-55-22-01/35197446 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності позивача віднесено роздрібна торгівля косметичними та туалетними приладдям в спеціалізованих магазинах.

В ході перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сформованих за рахунок ТОВ «Агро-інвест-трейд» на загальну суму 106 242,65 грн., а саме: обсяг поставки у серпні 2012 р. - 531 213,26 грн., ПДВ 106 242,65 грн.

Зокрема, між позивачем та контрагентом укладено договір поставки від 01.08.2012 р. на поставку упаковки для наборів парфумерно-косметичної продукції. Умови постачання - склад покупця транспортом покупця. У додатках № 1, № 2, № 3 до договору визначено опис продукції (з картону, упаковка поліетиленова) та кількість 8100 шт. упаковки, 7 760 шт. упаковки, 1 330 штук упаковки, 4 200 шт., 3 950 шт., 2 000 шт., 4 290 шт. з відповідними логотипами. Ціна за штуку - від 20 грн. до 25 грн. з ПДВ.

Як зазначається в Акті перевірки (стор. 4), до перевірки надано наступні документи , що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Агро-інвест-трейд»: договір на поставку упаковки для парфумерних наборів серій «Naturelle», «Evedence», «Couleurs nature» від 01.08.2012 р., укладений з позивачем (покупцем).

Зазначено, що позивачем здійснено оплату: 01.08.2012 р., 06.08.2012 р. - 10.08.2012 р., 14.08.2012 р. - 16.08.2012 р., 21.08.2012 р., 22.08.2012 р., 27.08.2012 р. на загальну суму 637 455,78 грн. з ПДВ.

Як зазначається в Акті перевірки контрагентом відвантажено позивачу упаковку для парфумерних наборів у серпні 2012 р. на загальну суму 537 455,78 грн. та на ті самі дати та на ті самі суми виписано видаткові накладні, перелік яких зазначений на стор. 5 Акту перевірки та копії яких залучено до матеріалів справи.

Окрім того, на ті самі суми та на ті самі дати позивачу виписано податкові накладні, перелік яких визначений на стор. 5 Акту перевірки та копії яких залучено до матеріалів справи.

При цьому, також оформлено два узагальнюючих акти від 16.08.2012 р. та від 27.08.2012 р. щодо прийняття продукції за вказаними видатковими накладними.

У взаємозв'язку з наведеним в Акті перевірки зазначається, що на підставі наданих до перевірки періодичних звітів РРО, звітів по магазинам з реалізації товарів торгівельної марки «Ів Рош» встановлено, що придбану упаковку ТОВ «Лабурнум» було реалізовано впродовж серпня 2012 р. через торгівельні точки шляхом продажу комплектованих парфумерних наборів (гель для душу та парфумована вода) серій «Naturelle», «Evedence», «Couleurs nature».

Таким чином , в Акті перевірки відповідачем по суті визнається, як факт поставки позивачу його контрагентом продукції, так і факт подальшої реалізації придбаної продукції у складі парфумерних наборів.

У той же час , зазначається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 19.12.2012 р. № 5573/22-4/37955088 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-інвест-трейд» щодо підтвердження господарських відносин з Фермерським господарством «Захід-Агро» (код з ЄДР 33003621). Як зазначено у цьому акті, на запит ДПІ не було отримано відповіді. Контрагент, згідно цього акту, відсутній за місцезнаходженням. Надалі зазначається про формування ТОВ «Агро-інвест-трейд» податкового кредиту у серпні 2012 року за відносинами з Фермерським господарством «Захід-Агро» у розмірі 267 300 грн.

При цьому, характер операцій ТОВ «Агро-інвест-трейд» з Фермерським господарством «Захід-Агро» не аналізується .

Зазначається, що при складанні акту відносно контрагента позивача був використаний ще один акт, а саме: акт ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС від 06.12.2012 р. № 791/2200/33003621 відносно Фермерського господарства «Захід-Агро», відповідно до якого встановлено взаємовідносини з ТОВ «Захід-схід-інвест» (код 37265458), встановлено відсутність податкового та бухгалтерського обліку. Встановлено, що на підприємстві працює дві особи. Зазначається, що не підтверджується факт вирощування саджанців . Відтак, на думку ДПІ, встановлено відсутність реальності правочину.

Виходячи з наведеного ДПІ логічно-послідовного зв'язку зазначених в акті обставин, ДПІ приходить до протилежного, ніж вище, висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ «Лабурнум» з ТОВ «Агро-Інвест-Трейд», а відтак і до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що у зв'язку з тим, що придбані з ПДВ в ТОВ «Агро-Інвест-Трейд» в серпні 2012 р. ТМЦ на 637 455,90 грн., у т.ч. ПДВ 106 242,65 грн. були реалізовані кінцевим споживачам, то з врахуванням вищезазначених порушень вимог п. 185.1., 187.1., 188.1, 198.1., 198.3., 198.6., ст. 201 ПК України, ТОВ «Лабурнум» було занижено ПДВ за серпень 2012 р. на суму 106 242,65 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність, п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення , тобто оскаржуване рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

У той же час , реальність операцій підтверджується самим відповідачем в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід додати, що сукупність наданих позивачем та третьою особою первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. журнал-ордер і відомість по рахунку № 6851 за серпень 2012 р., а також інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, а також відомості щодо подальшого використання придбаної продукції, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Напроти, сукупність вказаних відомостей та документів підтверджують фактичне виконання спірних операцій та, відповідно, правомірність формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, крім вищезгаданих первинних документів, позивачем до матеріалів справи надано подорожні листи відносно перевезення позивачем продукції, як-то і передбачено договором. До цього також надано договір від 15.03.2011 р. оренди позивачем транспортних засобів та акт до нього, у т.ч. щодо задіяного транспорту при вказаних перевезеннях (д/н. АА9423, Citroen, вантажний малотоннажний фургон-В).

Крім того, відносно зберігання продукції, позивачем надано договір № 61 від 01.01.2012 р., укладений з ТОВ «Укропткульттовари», щодо оренди приміщення для зберігання ТМЦ площею 72 кв.м. Більш того, у додатку № 1 до Акту від 01.02.2013 р. на трьох сторінках наведено переліку угод оренди/суборенди позивачем торгових та складських площ.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку про придбання продукції та її використання у власній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що третьою особою також надано первинні документи щодо придбання у ТОВ «Захід-схід-інвест» продукції, яка надалі обумовлювалась поставкою позивачу.

Третьою особою надано договір від 01.11.2011 р., укладений з ТОВ «Алекс Женерал Сервіс», відносно свого місцезнаходження та оренди офісу.

Відносно первинних документів за спірними операціями, слід зазначити, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

В контексті доводів відповідача, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами; рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішень судів, які б були прийняті в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано висновків експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, а тим більше, з боку контрагентів контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений поза межами періоду виконання спірних операцій, а отже не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагентів за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232. Наведене вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагентів та на те, що акти про неможливість звірки складені з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін . В даному випадку, відомості, які були внесені до ЄДР відносно контрагента вважаються достовірними в силу закону та не спростовані ДПІ станом на період вчинення спірних операцій.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» (код з ЄДР 35197446; адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п 43) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 48326552201.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.01.2014 р.