Ухвала

від 14.01.2014 по справі 801/7081/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/7081/13-а

14.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.10.13 у справі № 801/7081/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкомплекс" (вул. Зенитная, 108, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95048)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкомплекс" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006352203 від 01.07.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримкомплекс» суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 63999,00 грн. (у тому числі 42666,00 грн. за основним платежем та 21333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006342203 від 01.07.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримкомплекс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67198,50 грн. (у тому числі 44799,00 грн. за основним платежем та 22399,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримкомплекс» судовий збір у розмірі 1312,00 грн. з Державного бюджету України.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.01.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.06.13р. відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Генбудінвест» (ЄДРПОУ 37318658) за серпень 2012р., за результатами якої складено акт від 06.06.2013 року №3470/22.3/34581673 (а.с. 9-25).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2012 року у сумі 42666 грн.;

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, донараховано податку на прибуток за 3 кв. 2012р. на загальну суму 44799 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0006352203 від 01.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 63999 грн. (у тому числі 42666 грн. за основним платежем та 21333 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0006342203 від 01.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67198,50 грн. (у тому числі 44799 грн. за основним платежем та 22399,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 7,8).

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у Розділі III об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт, послуг).

Однак, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами та доповненнями.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Генбудінвест» (продавець) було укладено договір №2208/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити відповідно до умов договору продукцію, що в подальшому іменується товар. Номенклатура, кількість, вартість, строк і умови передачі товару узгоджується сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1) (а.с. 86-87).

Згідно з додатком №1 предметом договору є трансформатор ТМ3-1600кВА у кількості 4 штук загальною вартістю 200000 гривень, у тому числі ПДВ 33333,33 грн., масло трансформаторне кількістю 2545,45 літрів вартістю 56000,04 грн., у тому числі ПДВ 9333,33 грн. (а.с. 88).

На підставі цього договору ТОВ «Генбудінвест» видано видаткові накладні №РН-310804 від 31.08.2012 року на транспортну олію у кількості 2545,450 л. на суму 56000,00 грн., у тому числі ПДВ 9333,33 грн.; №РН-220802 від 22.08.2012 року на трансформатор ТМЗ 1600 60/0,4 у кількості 4 штук на загальну суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33грн. (а.с. 32, 33).

Отримання товару супроводжувалось оформленням податкових накладних №96 від 22.08.2012 року на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн., №190 від 31.08.2012 року на суму 56000,00 грн., у тому числі ПДВ 9333,33 грн. (а.с. 30,31).

Отримання податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих накладних (а.с. 65, 67).

Сплата придбаних товарів підтверджується платіжним дорученням №84 від 22.08.2012 року на суму 200000,00 грн., №112 від 31.08.2012 року на суму 56000,00 грн. (а.с. 34, 35).

Таким чином, документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується фактичне придбання у ТОВ «Генбудінвест» трансформатора та трансформаторної олії на загальну суму 256000,00 грн.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності на виконання умов договору поставки №1708/1 від 17.08.2012 року, укладеного між ТОВ «Будсервіс-Груп» (покупець) та ТОВ «Кримпкомплекс» (постачальник).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується виготовити і передати у визначений строк у власність покупцю обладнання (товар), а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його.

Найменування, номенклатура, вартість, кількість, технічні характеристики товару вказані у специфікації на товар (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 109-110).

Відповідно до додатку №1, предметом договору є трансформатори у кількості 4 штук загальною вартістю 480000,00 грн. (зв.бік а.с. 110).

На виконання умов договору позивачем були виписані податкові накладні №РН-0000086 від 17.09.2012 року на трансформатор ТМ 1600кВа 10/04 Y/Y у кількості 2 штук, на суму 240000,00 грн., у тому числі ПДВ 40000,00 грн., №РН-0000110 від 09.11.2012 року на трансформатор масляний ТМЗ 1600/6/04 у кількості 2 штук, на суму 240000,00 грн., у тому числі ПДВ 40000,00 грн. (а.с. 37,38).

Зазначені трансформатори, відповідно до карток №4877, №4882 складського обліку матеріалів вибули зі складу ТОВ «Кримкомплекс» 17.09.2012 року та 09.11.2012 року (а.с. 89, 90).

Вищевказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

Щодо фактичності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Генбудінвест» чсудовою колегією зазначено наступне.

Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) контрагент - ТОВ «Генбудінвест» зареєстрований у якості юридичні особи та не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755).

Таким чином, контрагент позивача є юридичною особою, що має належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Таким чином, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Генбудінвест» були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, то висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за 3 кв. 2012р. на загальну суму 44799 грн. є безпідставними.

Щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та продавцем (ТОВ «Генбудінвест») сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки» №273/2240/37318654 від 28.03.2012 року, в якому зазначено, що ТОВ «Генбудінвест» відсутнє за місцезнаходженням.

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб". Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: "Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою".

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, матеріалами справи спростовано висновки перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2012 року у сумі 42666 грн.; про заниження позивачем податку на прибуток за 3 кв. 2012 року на загальну суму 44799 грн. по правочинах з ТОВ «Генбудінвест».

Отже, збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63999,00 грн. (у тому числі 42666,00 грн. за основним платежем та 21333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), визначене у податковому повідомленні-рішенні №0006352203 від 01.07.2013 року; збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67198,50 грн. (у тому числі 44799,00 грн. за основним платежем та 22399,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), визначене у податковому повідомленні-рішенні №0006342203 від 01.07.2013 року суперечить діючому законодавству.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року №0006352203 та №0006342203 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.10.13 у справі № 801/7081/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.10.13 у справі № 801/7081/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян