Постанова

від 16.01.2014 по справі 827/2743/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 року Справа №827/2743/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,

за участю представника позивача - Арлачової Маргарити Володимирівни, довіреність б/н від 05.11.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій по корегуванню у відповідних інформаційних базах сум задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, вересень 2012 року; зобов'язання привести дані обліку та особового рахунку у відповідність з даними податкових декларацій, що були подані за період, що перевірявся, шляхом внесення змін у систему АІС Аудит, програмний продукт «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по особовому рахунку та у обліковій картці платника податку на додану вартість, щодо відкорегованого податкового кредиту на суму 1 221,67 грн., та податкового зобов'язання на суму 2 057,11 грн., з податку на додану вартість - по контрагентах ТОВ «Оптима-Лайт», ТОВ «Руслана ДФ», ПАТ «Сімферопольській КХП», ТОВ «Агрофірма «Золота балка» - на підставі висновків, викладених в Акті від 11.10.2013 №1718/10/27-03-22-18/5982958/61 за період липень, вересень 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: висновки перевірки засновані виключно на відомостях Акта перевірки ТОВ «Оптима-Лайт» від 20.06.2013 №2348/2201/36814845 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптима-Лайт» (код 36814845) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Харків Ком (код 38158950) за період липень 2012 р., ТОВ «Бізнес Компані» (код 38158165) за період серпень, вересень та жовтень 2012 р., їх реальності та повноти відображення в обліку.», яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його двома постачальниками - ТОВ «Бізнес Компані» та ТОВ «Харків ком», які не знаходяться за юридичною адресою, у яких відсутні наймані працівники, транспорт, складські приміщення, земельні ділянки та взагалі будь-які основні фонди; при цьому відповідачем проігноровано надані позивачем первинні документи - видаткові та податкові накладні, банківські виписки та ін. - що підтверджують поставку і отримання товару позивачем та розрахунки за нього; між ТОВ «Сєвелєктрогруп» та ТОВ «Оптима-Лайт» було укладено договори купівлі-продажу товарів; на виконання договорів ТОВ «Оптима-Лайт» виписані видаткові та податкові накладні на суму вартості поданого товару, позивачем проведено розрахунки з вказаними контрагентом, що підтверджується банківськими виписками; отриманий товар використано позивачем у своїй господарські діяльності - реалізовано ТОВ «Руслана ДФ», ПАТ «Сімферопольський КХП», ТОВ «Агрофірма «Золота балка», внаслідок чого отримано прибуток; на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Оптима-Лайт» було включено до ЄДРПОУ і воно має усі необхідні фізичні, технічні можливості для проведення своєї діяльності; в акті перевірки відповідача не вказано ні яких зауважень щодо матеріально-технічної бази ТОВ «Оптима-Лайт»; у сукупності зазначені обставини підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптима-Лайт»; на момент складання податкових накладних ТОВ «Оптима-Лайт» було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку; операції позивача з ТОВ «Оптима-Лайт» здійснені в межах господарської діяльності , є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійснення вказаних операцій; дії відповідача в частині винесення необґрунтованих висновків до акту перевірки про безтоварність та нереальність господарських операцій, здійснених позивачем, є протиправними та такими, що порушують права позивача; податковий орган, використовуючи висновки акту перевірки та здійснюючі коригування податкових зобов'язань в інформаційній базі, не здійснив передбачених законом дій - не прийняв податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим платник податків знаходиться у правовій невизначеності, оскільки, з однієї сторони, існують висновки Акту перевірки про порушення закону,а з іншої, у платника податків відсутня можливість спростувати викладені в акті перевірки обставини, якими ці порушення закону обґрунтовуються.

Ухвалами суду від 26.11.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №827/2743/13-а, закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

16.01.2014 представник позивача надав суду письмові пояснення (вх. №315), у яких виклав додаткове обґрунтування заявлених вимог /а.с.196-201/.

Відповідач письмової думки щодо суті спору суду не надав.

У судовому засіданні 16.01.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Під час перебування суду у нарадчій кімнаті від представника позивача надійшло клопотання (вх. №334, час - 10:50) про відкладення розгляду справи. Раніше розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представників відповідача /а.с.107, 128/.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Працівником Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сєвелєктрогруп» (код ЄДРПОУ 35982958), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт» (код ЄДРПОУ 36814845) за період липень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 від 11.10.2013 (далі за текстом - Акт перевірки) /а.с.10-14/.

За висновками Акта перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп»:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 1 221,67грн., у тому числі: за липень 2012 року у сумі 1 144,31 грн., за вересень 2012 року у сумі 77,36 грн.;

- пунктів 1. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 , підпункту «а» пункту 186,1 статті 186, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань всього у сумі 2 057,11 грн., у тому числі за липень 2012 року у сумі 1 820,21 грн., за вересень 2012 року у сумі 236,9 грн.

Такі висновки мотивовані відповідачем наступним: від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надійшов акт від 20.06.2013 №2348/2201/36814845 «Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптима-Лайт» (код 36814845) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Харків Ком (код 38158950) за період липень 2012 р., ТОВ «Бізнес Компані» (код 38158165) за період серпень, вересень та жовтень 2012 р., їх реальності та повноти відображення в обліку.», яким встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Оптима-Лайт» були ТОВ «Харків-Ком» та ТОВ «Бізнес Компані», які не знаходяться за юридичною адресою, у яких відсутні наймані працівники, транспорт, складські приміщення, земельні ділянки та взагалі будь-які основні фонди; Актом перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин на загальну суму 13 443 603,96 грн., у тому числі ПДВ 2 240 600,66 грн., з контрагентами, у тому числі з ТОВ «Сєвелектрогруп» та встановлено відсутність об'єктів оподаткування у частині здійснення постачання товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Сєвелєктрогруп» в сумі 1 221,67 грн.; вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Сєвелєктрогруп» та ТОВ «Оптима-Лайт» у частині постачання товарів на адресу ТОВ «Сєвелєктрогруп».

Зі змісту листа відповідача від 14.01.2012 за вих. №178/10/27-03-22-03-22 випливає, що виявлені перевіркою, оформленою актом №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 від 11.10.2013 порушення, не призвели до заниження податку на додану вартість, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення не виносилося. Суми завищених податкових зобов'язань (2 057,11 грн.) та заниженого податкового кредиту (1 221,67 грн.) внесені у систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на підставі акту перевірки та відображені у системі 11.10.2013. Вказані зміни не відображалися у картці особового рахунку з податку на додану вартість позивача та не впливають на загальні дані /а.с.213/.

Судом встановлено, що з приводу повноти та правильності нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість до спірних відносин підлягають застосуванню норми розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За приписами пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм розділу V Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними операціями.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» (ідентифікаційний код 35982958) зареєстровано юридичною особою /а.с.17-20/, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі за (взято на облік в органі податкової служби 26.06.2008 за №01786-08) /а.с.10/, 13.08.2008 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя видано свідоцтво №100133754 /а.с.10, 52/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» (ідентифікаційний код 36814845) зареєстровано юридичною особою /а.с.113-114/, на момент виникнення спірних відносин перебувало на обліку як платник податків у ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС /а.с.131/, 09.02.2010 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова видано свідоцтво №100268498 /а.с.116, 131/.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Акта перевірки, та письмових пояснень представника позивача /а.с.196-201/, між ТОВ «Сєвелєктрогруп» та ТОВ «Оптима-Лайт» була досягнута усна домовленість про купівлю першим у другого товарів - світильників.

Представник позивача зазначив, що господарський договір між ТОВ «Сєвелєктрогруп» та ТОВ «Оптима-Лайт» відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України укладений не у формі єдиного документу, а шляхом виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» рахунків-фактур і їх оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» у безготівковій формі. На підставі видаткових накладних товар відвантажувався у місті Харкові - за місцем знаходження ТОВ «Оптима-Лайт» і за допомогою наданих перевізником (Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2) послуг, доставлявся у місто Севастополь - за місцем знаходження ТОВ «Сєвелєктрогруп».

На виконання вказаної домовленості сторонами оформлені:

- податкові накладні: №213 від 18.07.2012 на суму 5 342,75 грн., у тому числі податок на додану вартість 890,46 грн.; №253 від 23.07.2012 на суму 1 523,10 грн., у тому числі податок на додану вартість 253,85 грн.; №34 від 04.09.2012 на суму 464,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 77,36 грн. /а.с.11 - оборотна сторінка, 36-38/;

- видаткові накладні: №1914 від 19.07.2012 на суму 5 342,75 грн., у тому числі податок на додану вартість 890,46 грн.; №1947 від 24.07.2012 на суму 1 523,10 грн., тому числі податок на додану вартість 253,85; №2543 від 05.09.2012 на суму 464,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 77,36 грн. /а.с.11 - оборотна сторінка, 33-35/. При цьому, відповідно до листа ТОВ «Оптима-Лайт» від 02.10.2012р. вих. № 02/10-1 містом складення вказаних видаткових накладних є м.Харьків, вул. 1-й Кінної армії, 106, тобто, юридична адреса контрагента /а.с.115/;

- рахунки-фактури: №4343 від 16.07.2012 на суму 5 342,75 грн., у тому числі податок на додану вартість 890,46 грн.; №4571 від 23.07.2012 на суму 1 523,10 грн., тому числі податок на додану вартість 253,85; №5948 від 03.09.2012 на суму 464,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 77,36 грн. /а.с.203-205/;

- акти приймання-передачі товару: від 19.07.2012 на суму 5 342,75 грн., у тому числі податок на додану вартість 890,46 грн.; від 24.07.2012 на суму 1 523,10 грн., тому числі податок на додану вартість 253,85; від 05.09.2012 на суму 464,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 77,36 грн. /а.с.118-120/.

Перевізником (Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, «ІнТайм») складені декларації про прийняття вантажу від відправника - ТОВ «Оптима-Лайт» для доставки на адресу одержувача - ТОВ «Сєвелєктрогруп»: №ХАГ-023326 від 19.07.2012, №ХАК-008145 від 24.07.2012, ХКР-010456 від 05.09.2012 /а.с.42-44/, та на адресу керівника ТОВ «Сєвелєктрогруп» наданий лист, у якому зазначено про одержання Товариством вантажу по вказаних деклараціях від відправника - ТОВ «Оптима-Лайт», м. Харків /а.с.45/.

Зазначені податкові накладні підписані, скріплені печаткою підприємства - продавця товарів, яке на момент їх видачі було зареєстровано як юридична особа та мало статус платника податку на додану вартість, що відповідачем не оспорюється.

Оплата прийнятих робіт здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп»у повному обсязі платіжними дорученнями: №477 від 19.07.2012 на суму 5 342,75 грн., №490 від 24.07.2012 на суму 1 523,10 грн., №598 від 05.09.2012, що підтверджується викладеним в Акті перевірки /а.с.11 - оборотна сторінка - 12/, та виписками по особовому рахунку №26002000093829 у ПАТ Укрсоцбанк» Севастопольське відділення, за 18.07.2012, 23.07.2012, 04.09.2012 /а.с.39-41/.

Фактичне переміщення товарів від ТОВ «Оптима-Лайт» до ТОВ «Сєвелєктрогруп» підтверджується наведеними вище деклараціями перевізника про прийняття вантажу та листом перевізника про одержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» вантажу по відповідним деклараціям.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактично між позивачем та ТОВ «Оптима-Лайт» був укладений договір купівлі-продажу у формі здійснення дій з виставлення рахунків, оплати вартості товарів, забезпечення доставки товарів від продавця до покупця, прийняття покупцем товарів, та складання вказаних вище письмових документів за участі перевізника - фізичної особи - підприємця.

Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (пункт 1 статті 208 Цивільного кодексу України).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недодержання Товариствами з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» та «Оптима-Лайт» письмової форми згаданого вище правочину не має наслідком його недійсність.

Викладеним в акті перевірки №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 від 11.10.2013 підтверджується наявність відносин між ТОВ «Сєвелєктрогруп» та ТОВ «Оптима-Лайт» з приводу купівлі-продажу товарів (світильників), оформлення наведених вище первинних документів за встановленими законодавством України вимогами та оплата придбаних товарів, проте, під час перевірки взагалі не досліджувалися питання фактичного переміщення товарів, а питанню використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача з урахуванням основних видів його діяльності за даними органу статистики та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, хоча і досліджене (встановлено, що товари, придбані ТОВ «Сєвелєктрогруп» у ТОВ «Оптима-Лайт» були реалізовані підприємствам: ТОВ «Руслана ДФ», ПАТ «Сімферопольський КХП», ТОВ «Агрофірма «Золота балка», з оформленням відповідних первинних документів /а.с.12/), належна правова оцінка йому не надана.

Доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, відповідачем суду не надано; господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності за КВЕД (52.45.0 Роздрібна торгівля електротоварами, радіо- та телеапаратурою /а.с. 17-19/) зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Для здійснення основних видів діяльності позивачем був укладений з ТОВ «Фортеця» (Орендодавець) договір оренди №71Т від 10.11.2011 нежилого приміщення - по вул.. Токарева, 2 у м. Севастополі, загальною площею 82,0 кв.м., для використання під офіс, майстерню та склад /а.с.47-50/.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області АА №131199 основним видом діяльності ТОВ «Оптима-Лайт» є оптова торгівля електропобутовими товарами /а.с.113-114/.

На реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» Державною системою сертифікації УкрСЕПРО Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Сертифікат серії ВВ №UА1.096.0092647-11 /а.с.121-123/.

Не надано відповідачем й доказів відсутності у ТОВ «Сєвелєктрогруп» на час вчинення господарських операцій статусу юридичної особи та платника податків, незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі вказаних вище положень розділу V Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення №88 та за підтвердженості реальності здійснення господарських операцій, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» податкові накладні є підставою для включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» зазначених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо нікчемності на думку відповідача, господарських операцій між ТОВ «Сєвелєктрогруп» та ТОВ «Оптима-Лайт», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Всупереч вимозі частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з придбання послуг.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на віднесення сум до складу витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт,послуг) по операціях, що підлягали оподатковуванню. Тобто, якщо контрагент не виконав своїх податкових зобов'язань щодо нарахування та сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, а не для добросовісного придбавача товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 15, підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України випливає, що обчислення, декларування та/або сплата сум податків та зборів є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначена позиція узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником (виконавцем робіт) оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем робіт, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Отже, враховуючи той факт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, що передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, суду не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, ухвалене в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку статті 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності їх вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, - висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Викладення позивачем в акті перевірки висновків, які засновані на припущеннях не відповідає вимозі пункту 6 розділу І «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 щодо викладення в акті документальної перевірки фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, чітко, об'єктивно та в повній мірі.

Таким чином, сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати Акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сєвелєктрогруп» (код ЄДРПОУ 35982958), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт» (код ЄДРПОУ 36814845) за період липень, вересень 2012 року, складений відповідачем 11.10.2013 за №1718/10/27-03-22-18/35982958/61, належним доказом відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з придбання товарів - світильників, у ТОВ «Оптима-Лайт» та права на формування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з продажу товарів - світильників ТОВ «Руслана ДФ», ПАТ «Сімферопольський КХП», ТОВ «Агрофірма «Золота балка».

Крім того, як вбачається зі змісту акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надійшов акт від 20.06.2013 №2348/2201/36814845 «Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптима-Лайт» (код 36814845) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Харків Ком (код 38158950) за період липень 2012 р., ТОВ «Бізнес Компані» (код 38158165) за період серпень, вересень та жовтень 2012 р., їх реальності та повноти відображення в обліку.», його висновки засновані не на фактах порушень податкового законодавства, вчинених безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт», а лише на факті не знаходження за юридичними адресами його двох постачальників - ТОВ «Бізнес Компані» та ТОВ «Харків Ком», та відсутністю у них найманих працівників, транспорту, складських приміщень, земельних ділянок тощо /а.с.130-163/.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» фінансово-господарських відносин з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Бізнес Компані» та ТОВ «Харків Ком» не мало, й товари за спірними операціями придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт». У даному випадку позивач притягується до відповідальності навіть не за порушення, вчинені безпосереднім контрагентом - ТОВ «Оптима-Лайт», а за у зв'язку з обставинами, пов'язаними з контрагентами останнього, стосовно яких також не встановлено конкретних фактів порушення податкового законодавства за фінансово-господарськими відносинами з іншими суб'єктами господарювання. Само по собі не знаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою, відсутність зареєстрованих основних фондів не є беззаперечним доказом нікчемності всіх укладених ним правочинів, а тим більше, всіх правочинів, укладених їх контрагентами з іншими контрагентами.

Відповідно до пункту 1.10 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок планової виїзної перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку; у випадку якщо перевірку здійснювали (очолювали) працівники іншого органу ДПС, ними забезпечується складання та надання не пізніше наступного робочого дня органу ДПС, де на обліку перебуває платник податків, необхідної інформації для внесення до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит", Єдиного банку даних юридичних осіб та інших баз даних органів ДПС; відповідні підрозділи органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, забезпечують внесення до інформаційних баз даних відповідної інформації та даних не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання, а також вжиття заходів щодо своєчасного погашення платником податків донарахованих перевіркою сум податкових зобов'язань із відповідним повідомленням органу ДПС, що здійснював (очолював) перевірку, про результати їх апеляційного узгодження, а також повноту і своєчасність їх сплати.

Суд зазначає, що для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифрувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій) були створені програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані інформаційні бази (програмні продукти) є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, тому, інформація, що міститься у них, є обов'язковою для врахування всіма органами державної податкової служби України.

Як зазначалося вище, відповідачем підтверджено, що за результатами перевірки, оформленої актом №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 від 11.10.2013, суми завищених податкових зобов'язань (2 057,11 грн.) та заниженого податкового кредиту (1 221,67 грн.) внесені відповідачем у систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, та відображені у системі 11.10.2013 /а.с. 15-179, 213/.

Такі відомості не відповідають показникам, задекларованим позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за відповідні звітні (податкові) періоди, є обов'язковими для врахування органами державної податкової служби під час проведення перевірок контрагентів позивача, зокрема, осіб - покупців товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Оптима-Лайт», - ТОВ «Руслана ДФ», ПАТ «Сімферопольський КХП», ТОВ «Агрофірма «Золота балка», не відповідають показникам задекларованим у податковій звітності з податку на додану вартість у зв'язку з чим порушують права та інтереси позивача, оскільки змінюють і показники його податкового обліку, які він вважає вірними і мають безпосередній вплив на показники податкового обліку його контрагентів - покупців.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу акта перевірки №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 від 11.10.2013 та відомостей, внесених на його підставі до інформаційних баз, не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своїх дій щодо корегування в інформаційних базах сум задекларованих позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, вересень 2012 року, належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Але, враховуючи, що відповідно до вказаного листа відповідача зміни до картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість не вносилися, суд вважає, що порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача по внесенню змін (корегуванню) в усі відповідні інформаційні бази податкових органів, в тому числі, у Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року та вересень 2012 року на підставі висновків Акту від 11.10.2013 №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сєвелєктрогруп» (код ЄДРПОУ 35982958) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт» (код ЄДРПОУ 36814845) за період липень, вересень 2012 р.» та зобов'язання відповідача вилучити з усіх відповідних інформаційних баз податкових органів відповідну інформацію.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Абзацом другим пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем було заявлено немайнову та майнову вимоги.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI, з 1 січня 2013 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147,00 грн.

Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за заявлені вимоги у розмірі 240,87 грн. ((1 147,00 грн. х 1,5 х 10%) + 1,147,00 грн. х 0,06).

До позову додані квитанції: №10973420 від 08.11.2013 про сплату судового збору у розмірі 138,00 грн.; №к10/К/57 від 20.11.2013 про сплату судового збору у розмірі 103,00 грн. /а.с.3, 30/, тобто, надмірно сплачено судового збору у розмірі 0,13 грн. (138,00 грн. + 103,00 грн. - 240,87 грн.).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 240,87 грн., із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За правилом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сума надмірного сплаченого збору у розмірі 0,13 грн. підлягає поверненню позивачеві.

90 відсотків розміру судового збору, встановленого абзацом другим пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», що складає 1 548,45 (1 720,50 грн. - 172,05 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Інших судових витрат, окрім судового збору, під час розгляду справи не встановлено.

У судовому засіданні 16.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 20.01.2014.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі по внесенню змін (корегуванню) в усі відповідні інформаційні бази податкових органів, в тому числі, у Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року та вересень 2012 року на підставі висновків Акту від 11.10.2013 №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сєвелєктрогруп» (код ЄДРПОУ 35982958) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт» (код ЄДРПОУ 36814845) за період липень, вересень 2012 р.».

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі вилучити з усіх відповідних інформаційних баз податкових органів, в тому числі з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, інформацію щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 1 820,21 грн., за вересень 2012 року у сумі 236,90 грн., та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року у сумі 1 144,31 грн. та за вересень 2012 року у сумі 77,36 грн., за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» (ідентифікаційний код 36814845), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська фірма «Руслана» (ідентифікаційний код 31817693), Публічним акціонерним товариством «Сімферопольський КХП» (ідентифікаційний код 00951971) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота балка» (ідентифікаційний код 32158858), внесену на підставі висновків Акту від 11.10.2013 №1718/10/27-03-22-18/35982958/61 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сєвелєктрогруп» (код ЄДРПОУ 35982958) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт» (код ЄДРПОУ 36814845) за період липень, вересень 2012 р.».

4. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ідентифікаційний код 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74, ідентифікаційний код 38730893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» (99023, м. Севастополь, вул. Тарутінська, б. 33, ідентифікаційний код 35982958) витрати з судового збору у розмірі 240,87 грн. (двісті сорок грн. 87 коп.).

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74, ідентифікаційний код 38730893) до Державного бюджету України (банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 38022717, р/р 31214206784001, код платежу 22030001, код суду 35884906) витрати з судового збору у розмірі 1 548,45 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім грн. 45 коп.).

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сєвелєктрогруп» (99023, м. Севастополь, вул. Тарутінська, б. 33, ідентифікаційний код 35982958) з бюджету (банк боржника - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, МФО 824509) надміру сплачену за квитанцією №к10/К/57 від 20.11.2013 (банк платника - Відділення №1110 ПАТ «Комерційний банк «Надра» АРК, м. Севастополь, вул. Велика Морська, б. 39) суму судового збору у розмірі 0,13 грн. (нуль грн. 13 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров