Постанова

від 15.01.2014 по справі 913/1600/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 913/1600/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М., суддів:Грека Б.М., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - Процай І.П. (директор); відповідача - Ганага А.С.; розглянувши касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Артемівськсервіс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 та на рішенняГосподарського суду Луганської області від 15.08.2013 у справі № 913/1600/13 за позовомМіського комунального підприємства "Артемівськсервіс" доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Алчевського відділення № 580 Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" простягнення 29 800, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Міське комунальне підприємство "Артемівськсервіс" (далі - МКП "Артемівськсервіс") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк") про стягнення незаконно перерахованих грошових коштів в сумі 29 800, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.06.2013 порушено провадження у справі № 913/1600/13 за позовом МКП "Артемівськсервіс" до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення 29 800, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Василенко Т.А.) від 15.08.2013 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не було надано доказів безпідставного списання банком суми коштів або порушення розпорядження клієнта. Окрім того, такий спосіб захисту порушеного права як стягнення з банку перерахованих за дорученням клієнта грошових коштів ні чинним законодавством, ні договором не передбачений.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.) апеляційну скаргу МКП "Артемівськсервіс" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 15.08.2013 - без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 15.08.2013 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013, МКП "Артемівськсервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк" незаконно перераховані кошти в сумі 29 800, 00 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2013 касаційну скаргу МКП "Артемівськсервіс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2013.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 розгляд касаційної скарги відкладено на 15.01.2014.

На адресу суду 29.11.2013 від ПАТ "Укрсоцбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив рішення Господарського суду Луганської області від 15.08.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 залишити без змін, а касаційну скаргу МКП "Артемівськсервіс" без задоволення.

Окрім того, 13.01.2014 від ПАТ "Укрсоцбанк" надійшли додаткові пояснення, в яких воно посилається на те, що платіжне доручення було підписане дійсними ключами ЕЦП уповноваженої особи МКП "Артемівськ-Сервіс" і підстав не проводити дані операції у працівників Банку не було. Позивач також не замовляв послугу "ІР-фільтрації", тобто доступ до системи "Клієнт-Банк" позивача не обмежувався конкретною ІР-адресою і за наявності дійсних ключів ЕЦП доступ був можливий з будь-якої іншої ІР-адреси.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.01.2014 № 05-05/2 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Жукової Л.В., для розгляду справи № 913/1600/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 15.01.2014 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Грек Б.М., Студенець В.І. (доповідач).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Банк) та МКП "Артемівськсервіс" (клієнт) 17.12.2002 укладено договір № 580/107 на розрахунково-касове обслуговування, за умовами якого банк надає клієнту платні послуги відповідно до переліку, визначеному в тарифах на основні послуги з розрахунково-касового обслуговування (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1.9 договору банк зобов'язався виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку, яке оформлюється у вигляді розпорядження на списання коштів, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Директором позивача Процай І.П. 18.07.2011 підписано заяву на встановлення строків перегенерації, за якою засвідчено про ознайомлення з Правилами інформаційної безпеки для Клієнта АКБ "Укрсоцбанк".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 17.01.2013 через мережу Інтернет (з IP-адреси 95.141.32.198) було сформоване платіжне доручення № 3 і з рахунку МКП "Артемівськсервіс" 26005000110356 були переведені кошти в сумі 29 800, 00 грн. на p/р 26203301239119 АТ "ОТП Банк", МФО 300528, отримувач Момот Вікторія Павлівна, ІПН 3048125067, з призначенням платежу: "Оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою 184 від 16.01.13 р."

Вказане платіжне доручення було сформоване з використанням ключів електронно-цифрового підпису №1310973921308618773 та №1310974106263618775, власником яких є Процай І.П. Платіжне доручення було прийнято банком до виконання та виконано.

МКП "Артемівськсервіс" стверджує, що зазначене платіжне доручення ним не складалось та не підписувалось, що свідчить про несанкціоноване використання електронного підпису клієнта. Проте банк не застосував жодних заходів безпеки, не заблокував перерахування коштів, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства. У зв'язку з наведеним підприємство звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача перерахованих коштів у сумі 29 800, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що МКП "Артемівськсервіс" не надало доказів безпідставного списання банком відповідної суми коштів або порушення розпорядження клієнта, а ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк" здійснило перерахування грошових коштів на підставі відповідного розпорядження клієнта, реквізити в якому було перевірено та яке відповідало нормам чинного законодавства, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу (п. 18.4 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Згідно з п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Пунктом 3.4.4 договору передбачено, що клієнт має право за умови необхідності здійснення розрахункового обслуговування рахунка через систему "Клієнт-банк" укласти з банком окрему угоду.

Господарськими судами встановлено, що згідно з актом виконаних робіт по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів "Клієнт-Банк" б/н від 18.07.2011 Банк провів активізацію та підключення позивача до системи "Інтернет-Клієнт-Банк".

За даним актом банк виконав певні роботи по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів, а клієнт прийняв виконані банком роботи (послуги) в електронній системі платежів, зокрема провів встановлення фільтра по ІР-адресам в системі "Інтернет-Клієнт-Банк".

Також господарськими судами встановлено, що відповідно до листа ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк" МКП "Артемівськсервіс" було повідомлено про те, що 17.01.2013 через мережу Інтернет з IP-адреси 95.141.32.198 було сформоване платіжне доручення № 3, на підставі якого з рахунку МКП "Артемівськсервіс" було переведено кошти в сумі 29 800, 00 грн.

Разом з тим, встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо того, що відповідач, приймаючи електронний платіжний документ до виконання та встановивши, що він надійшов не з комп'ютера позивача, належним чином на таку обставину не відреагував та не заблокував операцію по списанню коштів до встановлення дійсності електронного документа та проставленого на ньому електронного підпису.

При цьому, ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк" у додаткових поясненнях до відзиву на касаційну скаргу зазначив, що МКП "Артемівськсервіс" не замовляв послугу "ІР-фільтр", тобто доступ до системи "Клієнт-Банк" позивача не обмежувався конкретною ІР-адресою і за наявності дійсних ключів ЕЦП доступ був можливий з будь-якої іншої ІР-адреси.

Судами попередніх інстанцій такі доводи сторін не перевірялись, і відповідно їм не було надано правової оцінки.

Таким чином, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не встановили чи був у ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк" обов'язок щодо визначення конкретних ІР-адрес позивача та які дії у зв'язку з цим ним мали бути вчинені, що виключає можливість визначення чи була законною операція по списанню з рахунку позивача коштів в сумі 29 800, 00 грн.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України це є підставою для скасування рішень судів з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Артемівськсервіс" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 та рішення Господарського суду Луганської області від 15.08.2013 у справі № 913/1600/13 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Грек Б.М.

Студенець В.І.