Рішення

від 14.01.2014 по справі 910/11489/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11489/13 14.01.14

За позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

До Державної акредитаційної комісії України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Міністерство освіти і науки України

Про стягнення 192 991,17 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Буняк В.С. представник за довіреністю № 42 від 05.11.12.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Дорофеєв М.Ю. представник за довіреністю № 9/1-9-70 від 19.07.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі - позивач) до Державної акредитаційної комісії України (далі - відповідач) про стягнення 192 991,17 грн.

Обґрунтовую свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 313 від 26.02.01. та додаткової угоди від 01.06.11. до нього, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут» з оплати орендної плати, комунальних послуг, експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.13. порушено провадження у справі № 910/11489/13, розгляд справи призначено на 17.09.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, розгляд справи було відкладено на 03.10.13.

19.09.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про витребування від відповідача доказів та залучення до участі в даній справі третьої особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.13. на підставі ст. 27 ГПК України було залучено Міністерство освіти і науки України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 24.10.13.

24.10.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про витребування від відповідача доказів.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11489/13 призначено до розгляду на 07.11.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.13. частково задоволено клопотання позивача та на підставі ст. 38 ГПК України витребувано докази, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.12.13.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 05.12.13 не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконали, в зв'язку з чим розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 19.12.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 19.12.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.12.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.01.14.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.14. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 14.01.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи жодних письмових пояснень по справі не подав, проте, в усному порядку проти позову заперечував.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.14. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/11489/13.

В судовому засіданні 14.01.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.01. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 313 на оренду нежилих приміщень позивача (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Металістів, 7а, корпус № 31, 3-й поверх, площею 1 248,9 кв.м (далі -приміщення).

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі приміщення.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 по 02.12.21. включно.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.5 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунків орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає без урахування ПДВ 1 894,06 грн., в тому числі 30% перерахування до Держбюджету 568,22 грн. за базовий місяць оренди (січень 2001 року). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Орендна плата нараховується Орендодавцю, який розподіляє її в такому порядку: 70 відсотків від загальної суми орендної плати перераховуються Орендодавцю, а 30 відсотків до Державного бюджету.

Додатковою угодою від 01.06.11. до Договору сторонами погоджено, що Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю. Сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається Орендодавцем на підставі норм чинного законодавства та складає 7 193,29 грн. (з урахуванням ПДВ 20%). Розрахунок за підписом Орендодавця додається до цієї Додаткової угоди та є її невід'ємною частиною. Оплата за комунальні послуги здійснюється Орендарем відповідно до розрахунків, що виставляються Орендодавцем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги.

При цьому, в матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем відповідним організаціям земельного податку на заявлену до стягнення з відповідача суму, рахунки-фактури на сплату орендної плати, відшкодування за тепло, за воду, за електроенергію, за експлуатаційні витрати та відшкодування витрат по земельному податку, що виставлялись позивачем відповідачу на виконання умов Договору, належні докази сплати позивачем податку на землю, податкові декларації з плати за землю, розшифровки АЕК «Київенерго».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 313 від 26.02.01. та додаткової угоди від 01.06.11. до нього, у Державної акредитаційної комісії України перед позивачем виникла заборгованість по оплаті орендної плати, комунальних послуг, експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю за період з 01.01.12. по 10.12.12.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

При цьому, судом враховано, що станом на день розгляду справи та прийняття рішення, відповідач перебуває в стані припинення, проте, його не ліквідовано. Крім того, відповідачем не виконано вимоги ухвал суду про надання: положення або іншого документу, яким визначається порядок розрахунку з кредиторами Державної акредитаційної комісії України, відомості про те, чи включено Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» до реєстру кредиторів Державної акредитаційної комісії України та відомості про те, чи наявний розпорядчий акт, яким затверджено реєстр кредиторів відповідача.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.1.2 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач звертався до відповідача з листом № 0717/1267 від 09.10.12. з проханням сплатити наявну за Договором заборгованість.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбачених Договором платежів в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Так, за наявними в матеріалах справи зазначеними вище доказами та за розрахунками позивача судом встановлено, що х відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 41 476,94 грн. - орендної плати, 3 483,90 грн. - відшкодування податку за землю, 34 802,97 грн. - експлуатаційних платежів, 27 357,22 грн. - відшкодування вартості електроенергії, 6 461,88 грн. - відшкодування вартості водопостачання та 79 408,26 грн. - відшкодування вартості теплопостачання.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Державна акредитаційна комісія України в порушення покладеного на неї законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором платежів за користування приміщенням не виконала, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 192 991,17 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної акредитаційної комісії України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 10; ідентифікаційний код 00013250) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, б. 37; ідентифікаційний код 02070921) 41 476 (сорок одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн. 94 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 3 483 (три тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 90 коп. - відшкодування податку за землю, 34 802 (тридцять чотири тисячі вісімсот дві) грн. 97 коп. - експлуатаційних платежів, 27 357 (двадцять сім тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 22 коп. - відшкодування вартості електроенергії, 6 461 (шість тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 88 коп. - відшкодування вартості водопостачання, 79 408 (сімдесят дев'ять тисяч чотириста вісім) грн. 26 коп. - відшкодування вартості теплопостачання, 3 859 (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.14.

Суддя Т.М. Ващенко