Рішення

від 27.11.2013 по справі 911/3799/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 911/3799/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Варшавець Я. Л. (довіреність № 1/08-163 від 03.01.2013 р.), Денисенко Є. В. (довіреність № 1/08-1 від 03.01.2013 р.);

від відповідача: Алєксєєв І. О. (довіреність № 2 від 01.10.2013 р.);

від третьої особи: Денисенко Є. В. (довіреність № 1/08-1 від 03.01.2013 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оазис", м. Вишневе

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Вишнівської міської лікарні, м. Вишневе

про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Оазис" про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення лікарні, площею 73, 00 кв.м., розташоване за адресою: вул. Машинобудівників, 7, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним володінням та користуванням відповідачем вищевказаним нерухомим майном, що належить на праві власності позивачу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2013 р. порушено провадження у справі № 911/3799/13 за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до ТОВ „Оазис" про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 23.10.2013 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Вишневу міську лікарню.

23.10.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.11.2013 р.

28.10.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

06.11.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду відповідача надійшла заява № 1-36 від 06.11.2013 р. про відвід судді господарського суду Київської області Бацуци В. М. від розгляду справи № 911/3799/13.

06.11.2013 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаної заяви відповідача про відвід судді господарського суду Київської області Бацуци В. М. від розгляду справи після вирішення судом даного питання у нарадчій кімнаті судом було відмовлено в її задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, про що було винесено відповідну ухвалу господарського суду Київської області від 06.11.2013 р.

06.11.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.11.2013 р.

13.11.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли доповнення № 1/27-2 від 13.11.2013 р. до відзиву на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.

13.11.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення № 1/08-239 від 12.11.2013 р. на відзив, що долучені судом до матеріалів справи.

13.11.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.11.2013 р.

27.11.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2002 р. між Вишнівською міською лікарнею, як орендодавцем, та ТОВ „Оазис", як орендарем, на підставі рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради від 25.11.2002 р. № 107/7 „Про надання дозволу ТОВ „Оазис" на розміщення аптеки та аптечних кіосків в орендованих приміщеннях в м. Вишневе по вул. Жовтнева, 21, Жовтнева, 43, Машинобудівників, 7" був укладений договір оренди № 2, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення, площею 56 кв.м., що знаходиться у будові Лікарні за адресою м. Вишневе, вул. Машинобудівників 7, та яке перебуває на балансі Вишневої міської лікарні.

Фактична та юридична передача вказаного приміщення здійснена відповідно до Акту прийому - передачі від 01.07.2003 р. (Додаток № 1 до договору № 2 від 01.12.2002 р.)

01.06.2003 р. між Вишнівською міською лікарнею, як орендодавцем, та ТОВ „Оазис", як орендарем, був укладений договір оренди № 1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення, площею 17 кв.м., що знаходиться у будові Лікарні за адресою м. Вишневе, вул. Машинобудівників 7, та яке перебуває на балансі Вишневої міської лікарні.

Передача приміщення, площею 17, 0 кв.м. підтверджується двосторонньо підписаним Акту прийому - передачі від 01.07.2003 р. (Додаток № 1 до договору оренди № 1 від 01.06.2003 р.).

Строк оренди нежитлових приміщень за вказаними договорами становив п'ять років з дня їх укладення.

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради від 28.08.2003р . № 74/14 ТОВ „Оазис" надано дозвіл на перепланування в аптеку та капітальний ремонт орендованих приміщень Вишневої міської лікарні по вул. Машинобудівників, 7.

01.04.2006 р. між Вишнівською міською лікарнею та ТОВ „Оазис" укладено договір оренди № 6, який згідно положення п. 1 є продовженням договору оренди № 2 від 01.12.2002 р. та Договору оренди № 1 від 01.06.2003 р.

Відповідно до п. 1.2 договору необхідність продовження зазначених договорів виникла у зв'язку із завершенням перепланування та капітального ремонту в орендованих приміщеннях згідно рішення виконкому Вишнівської міської ради № 74/14 від 28.08.2003 р. та об'єднанням двох орендованих приміщень в одне.

За змістом п. 1.3, 1.4 договору орендоване приміщення нежиле, знаходиться в строковому платному володінні та користуванні орендаря, загальна площа після перепланування складає 73, 0 кв.м. у будові Лікарні за адресою: м. Вишнене, вул. Машинобудівників, 7, і перебуває на балансі Вишнівської міської лікарні.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається згідно діючого законодавства України.

Згідно п. 9.1 договору він діє п'ять років з 01.04.2006 р. по 01.04.2011 р.

01.01.2010 р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, в якій домовились на підставі п. 5 Закону України № 5235 „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", викласти пункт 9.1 договору в наступній редакції: „9.1. Цей договір діє на протязі п'яти років з 01.01.2010 р. до 01.01.2015 р.".

Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013 р. у справі № 911/205/13-г за позовом Вишнівської міської лікарні до ТОВ „Оазис" за участю третьої особи Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання договору оренди та додаткової угоди недійсними вирішено, у тому числі, визнати недійсними укладений між Вишнівською міською лікарнею та ТОВ „Оазис" договір оренди № 6 від 01.04.2006 р. та додаткову угоду № 1 від 01.01.2010 р. до договору оренди № 6 від 01.04.2006 р. щодо оренди нежитлового приміщення на першому поверсі Вишнівської міської лікарні загальною площею 73 кв.м. за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників 7; зобов'язати ТОВ „Оазис" повернути Вишнівській міській лікарні орендоване за недійсним договором приміщення на першому поверсі Вишнівської міської лікарні загальною площею 73 кв.м. за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників 7.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 р. у справі № 911/205/13-г і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 р. у справі № 911/205/13-г, Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 28.08.2013 р. зазначив, що в силу ч. 2 ст. 793 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 01.04.2006 р.), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на рік і більше підлягав нотаріальному посвідченню. Утім, договір оренди № 6 від 01.04.2006 р. та додаткова угода № 1 від 01.01.2010 р. до нього були вчинені у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення та державної реєстрації. За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про неукладеність договору оренди № 6 від 01.04.2006 р. та додаткової угоди № 1 від 01.01.2010 р. до нього.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 р. у справі № 911/205/13-г за позовом Вишнівської міської лікарні до ТОВ „Оазис" за участю третьої особи Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання договору оренди та додаткової угоди недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення лікарні, площею 73, 00 кв.м., розташоване за адресою: вул. Машинобудівників, 7, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 387 цього ж кодексу передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 1212 цього ж кодексу передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 цього ж кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, після набранням законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 р. у справі № 911/205/13-г відповідач без відповідної правової підстави володіє і користується спірним нерухомим майном, а саме приміщенням лікарні, площею 73, 00 кв.м., розташоване за адресою: вул. Машинобудівників, 7, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, що підтверджується відзивом б/н б/д відповідача на позовну заяву, доповненнями № 1/27-2 від 13.11.2013 р. відповідача до відзиву на позовну заяву, та іншими документами, наявними у матеріалах справи, чим відповідно порушує права власника вказаного майна - позивача і створює перешкоди у здійсненні ним права власності, у зв'язку із чим у останнього виникло право вимагати зобов'язати відповідача звільнити вищевказане приміщення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували правомірність його володіння і користування спірним нерухомим майном.

Заперечення відповідача щодо того, що правовими підставами володіння і користування ним спірним нерухомим майном є договір оренди № 2 від 01.12.2002 р. та договір оренди № 1 від 01.06.2003 р., укладені між Вишнівською міською лікарнею та ТОВ „Оазис", є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки строки дії вказаних договорів закінчились.

Отже, вимоги позивача до відповідача про зобов'язання звільнити приміщення лікарні, площею 73, 00 кв.м., розташоване за адресою: вул. Машинобудівників, 7, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Оазис" (ідентифікаційний код 32137929) звільнити нежитлове приміщення лікарні, площею 73, 00 кв.м., розташоване за адресою: вул. Машинобудівників, 7, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оазис" (ідентифікаційний код 32137929) на користь Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 04054628) судові витрати 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

20 січня 2014 р.