Рішення

від 15.01.2014 по справі 916/3025/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р.Справа № 916/3025/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Сомової Т.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тащі М.М. за довіреністю від 28.10.2013р.

Від відповідача: Самчук О.О. за довіреністю № 434/13 від 25.11.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Санринг" до виробничого підприємства „Хімтяжмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 23 940,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Санринг" (далі по тексту - ТОВ „Санринг") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до виробничого підприємства „Хімтяжмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж") про стягнення заборгованості в сумі 23 940,00 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного згідно із умовами укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого посвідчується видатковими накладними № 0001201041 від 04.01.2012р., № 0001201051 від 05.01.2012р., № 0001201062 від 06.01.2012р.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на тому, що товар, заборгованість за який заявлена до стягнення, у власність ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" фактично не передавався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі видаткових накладних № 0001201041 від 04.01.2012р., № 0001201051 від 05,01.2012р., № 0001201062 від 06.01.2012р. ТОВ „Санринг" було передано відповідачу товар - пісок загальною кількістю 399,2 тони, загальною вартістю 23 940,00 грн. Про прийняття даного товару відповідачем свідчать підпис його представника, повноваження якого на прийняття даних товарно-матеріальних цінностей від імені ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" посвідчувались довіреністю № 3 від 04.01.2012р.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" наголошено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується видатковими накладними № 0001201041 від 04.01.2012р., № 0001201051 від 05,01.2012р., № 0001201062 від 06.01.2012р. як первинним бухгалтерським документом, в якому відображено зміст відповідної господарської операції.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 6 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Таким чином, з огляду на наведені положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, факт наявності в розпорядженні постачальника товарно-матеріальних цінностей довіреностей, виданих отримувачем товару, сукупно із складанням накладної на передачу цього товару, свідчать про фактичне здійснення відповідної господарської операції. При цьому, у довіреностях слід обов'язково зазначити перелік товарно-матеріальних цінностей, які доручено отримати уповноваженій особі.

Так, у довіреності № 3 від 04.01.2012р., виданій ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж", представнику даного товариства було доручено отримати від ТОВ „Санринг" товар - пісок загальної кількістю 400 тон, тобто той самий товар, який і було поставлено відповідачу за видатковими накладними № 0001201041 від 04.01.2012р., № 0001201051 від 05.01.2012р., № 0001201062 від 06.01.2012р. Викладене, за переконанням суду, свідчить про реальність здійснення спірної господарської операції між сторонами по справі та про фактичне отримання відповідачем товару, заборгованість за який заявлена до стягнення.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару відповідачу були виконані належним чином, що, як вже зазначалося по тексту рішення вище, підтверджується видатковими накладними № 0001201041 від 04.01.2012р., № 0001201051 від 05.01.2012р., № 0001201062 від 06.01.2012р., за якими ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" було прийнято від ТОВ „Санринг" визначений у даному документі товар вартістю 23 940,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні питання щодо строків оплати товару у правовідносинах купівлі - продажу слід обов'язково застосовувати приписи ст. 692 ЦК України та мати на увазі той факт, що вказаною законодавчої нормою закріплено спеціальне для даних відносин правило щодо визначення порядку перебігу строку виконання грошового зобов'язання покупця з оплати вартості придбаної продукції, яке виникло на підставі відповідного договору купівлі-продажу. Так, строк виконання зобов'язання з оплати вартості придбаного товару починається для покупця з моменту прийняття ним товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо інший строк оплати вартості товару не визначено угодою сторін або актами цивільного законодавства. У випадку, якщо угодою сторін не визначено строку виконання покупцем вказаного грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 530 названого Кодексу, якою врегульовано порядок виконання зобов'язань, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у постанові від 28.02.2012р. № 5002-8/481-2011.

Так, при укладенні у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, сторонами по справі не було визначено строку виконання ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" грошового зобов'язання з оплати проданого позивачем товару , оскільки документи, якими посвідчувалось вчинення названої угоди, не містять застережень про зворотне. У зв'язку з викладеним, керуючись приписами ст. 692 ЦК України, порядок застосування якої відображено по тексту рішення вище, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити вартість придбаного товару в загальній сумі 23 940,00 грн. в наступні строки:

- за товар, прийнятий за видатковою накладною № 0001201041 від 04.01.2012р., вартістю 7 065,00 грн. з урахуванням ПДВ - в строк до 04.01.2012р. включно;

- за товар, прийнятий за видатковою накладною № 0001201051 від 05.01.2012р., вартістю 13 875,00 грн. з урахуванням ПДВ - в строк до 05.01.2012р. включно;

- за товар, прийнятий за видатковою накладною № 0001201062 від 06.01.2012р., вартістю 3 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - в строк до 06.01.2012р. включно.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прийняті на себе грошові зобов'язання з оплати вартості придбаного товару в загальній сумі 23 940,00 грн. в порушення вимог ст. 692 ЦК України виконані не були, в результаті чого, на момент вирішення спору у ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" наявна заборгованість перед ТОВ „Санринг" в сумі 23 940,00 грн.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача проти позову, засновані на твердженнях про неотримання ним товару за спірними видатковими накладними з огляду на наступне. Так, по-перше, вище по тексту рішення господарським судом були наведені обставини та докази, які свідчать про фактичне прийняття відповідачем товару за спірними накладними. По-друге, з метою надання відповідачу можливості підтвердити власні заперечення щодо невідображення спірних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" господарським судом згідно з ухвалою від 18.12.2013р. було витребувано від державної податкової інспекції за місцем обліку відповідача копії податкових декларацій (в тому числі уточнюючих) ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" з податку на додану вартість за січень 2012р. з усіма додатками та уповноважено представника названого товариства на пред'явлення даної ухвали до виконання і отримання витребуваних доказів. Проте, представник відповідача без будь-яких поважних причин не з'явився до суду для отримання даної ухвали з метою її виконання, тобто не скористався наданою йому можливістю для подання доказів на підтвердження власної правової позиції, що оцінюється судом критично. По-третє, декларативні твердження відповідача не можуть спростовувати достовірності інформації про зміст та обсяг господарської операції, які відображені у видаткових накладних, складених протягом спірного періоду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до наданої Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одесі інформації на виконання ухвали суду від 18.12.2013р. про витребування доказів, за результатами вчинення спірних господарських операцій ТОВ „Санринг" включило суму податку на додану вартість до складу своїх податкових зобов'язань відповідного звітного періоду (січня 2012р.), що, за переконанням суду, додатково підтверджує реальність господарських операцій, факт вчинення яких посвідчено зазначеними вище по тексту рішення видатковими накладними.

Таким чином, правова позиція відповідача по справі всупереч положенням ст.ст. 32, 33 ГПК України взагалі не підтверджена будь-якими доказами та спростовується наявними у матеріалах справи документами.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, факт існування заборгованості ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" перед ТОВ „Санринг" за придбаний на підставі видаткових накладних № 0001201041 від 04.01.2012р., № 0001201051 від 05.01.2012р., № 0001201062 від 06.01.2012р. товар в загальному розмірі 23 940,00 грн. витікає з положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ВП ТОВ „Хімтяжмонтаж" на користь ТОВ „Санринг" суми основного боргу в розмірі 23 940,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.п. 2, 6 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 241, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.п. 2, 6 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з виробничого підприємства „Хімтяжмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю /65003, м. Одеса, вул. 2-й Лиманчик, 5та лінія, буд. 13, код ЄДРПОУ 30545516/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Санринг" /65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 38А, код ЄДРПОУ 38723561/ суму 23 940 грн. 00 коп. /двадцять три тисячі дев'ятсот сорок грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 20.01.2014р.

Суддя С.П. Желєзна