Ухвала

від 09.01.2014 по справі 2а-7215/12/0170/3

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7215/12/0170/3

09.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 25.10.13 у справі № 2а-7215/12/0170/3

за позовом Державного підприємства "Лівадія" (вул.Виноградна, 2, смт.Лівадія, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98655)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 у справі № 2а/7215/12/0170/3 позовні вимоги Державного підприємства "Лівадія" до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 01.07.2008 р. № 0001732301/0, від 01.07.2008 р. № 0001722301/0.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ДП "Лівадія" відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 09.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.05.2008 р. по 16.06.2008 р. Державною податковою інспекцією у м. Ялті АРК Державної податкової служби було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої було складено акт перевірки №1586/23-1/00412760/80 від 23.06.2008 р.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 11.29, п.п. 7.3.1 п. 7.3 п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого встановлено, що позивач у перевіряємий період занизив податок на додану вартість по загальній Декларації з ПДВ у сумі 1 517 848 грн. та зависив податок на додану вартість в скорочених Деклараціях з ПДВ за період часу, який перевірявся, у сумі 1517848 грн.

На підставі акту перевірки №1586/23-1/00412760/80 від 23.06.2008 р. відповідач 01.07.2008 р. прийняв:

1) податкове повідомлення - рішення № 0001732301/0, згідно з яким за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3. , п.п. 7.4.3. п. 7.4., п. п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 , п.11.29. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2788365 грн., у тому числі 1517848 грн. за основним платежем, 1270517 грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення - рішення №0001722301/0, згідно з яким за порушення п.п 4.1.4 б , п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначив суму податкового зобов'язання по частині чистого прибутку (доходу) у сумі 680 грн. (за штрафними санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, виробляє та реалізує заводам вторинного виноробства виноматеріали, які не відносяться до підакцизних товарів, а тому податок на додану вартість при їх реалізації сільськогосподарське підприємство згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не сплачує; відсутні правові підстави для сплати позивачем податку на прибуток, в тому числі і в спеціальний фонд Державного бюджету частину доходу за результатами господарської діяльності в 2007 р. та 2008 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлені Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

П.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на час здійснення спірних правовідносин зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У перевіряємий період на сільськогосподарського товаровиробника, який здійснював операції з поставки товарів власного виробництва, крім підакцизних товарів, поширювався спеціальний режим оподаткування, передбачений вищевказаною нормою п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

З аналізу п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що дія цієї норми не розповсюджується на операції з реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизних товарів.

П. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 374) передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану - вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Керуючись положеннями п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» Державне підприємство "Лівадія" при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів власного виробництва, включив їх до податкових декларацій, що подаються при застосуванні спеціального режиму.

Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996 № 178/96-ВР визначено конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Згідно із ст.1 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", ставка акцизного збору на виноматеріали (виноградне сусло) для виробництва коньячного спирту та ігристих вин з кодом товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 220430 дорівнює "0".

Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" на спирт етиловий, який використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виготовлення виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла, ставка акцизного збору дорівнює "0".

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996р. №30/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 07.05.1996р. №178/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24.05.1996р. № 216/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11.07.1996р. № 313/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

У Законі України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої", для визначення підакцизної продукції вживається слово "виноматеріали".

Проте, саме по собі вживання у зазначеному Законі слова "виноматеріали" не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої, а отже, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь.

П. 14 ст. 1 Закону України "Про виноград та виноградне вино" від 16.06.2005 № 2662-IV визначено, що виноматеріали виноградні - продукти первинної переробки винограду, призначені для виробництва вин та іншої виноробної продукції.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виноград та виноградне вино" вина і коньяки України виготовляються згідно з правилами виробництва і зберігання тихих вин, правилами виробництва і зберігання ігристих та шампанських вин, правилами виробництва коньяків України, відповідними стандартами і технологічними інструкціями, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Для виготовлення вин і коньяків України застосовуються матеріали та речовини, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України.

Згідно з п. 4.1 ДСТ України 4805:2007 "Виноматеріали оброблені. Технічні умови" оброблений виноматеріал - продукт первинної переробки винограду, призначений для приготування вин, який за типовістю та фізико-хімічними показниками відповідає вину даного найменування, пройшов повний цикл технологічної обробки і готовий для розливу після відпочинку та фільтрації, відповідно до чинної нормативно-технічної документації.

З урахуванням наведеного та висновку призначеної по справі комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи № 269-16/11 від 29.08.2013 року, виноматеріали, що знаходяться у стадії незавершеного виробництва до завершення повного технологічного процесу в будь-якій фазі обробки, не відносяться до розряду готової алкогольної продукції, розливу не підлягають і не можуть сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу. Виноматеріали оброблені і необроблені не є готовим алкогольним напоєм.

Відмінні ознаки виноматеріалів і готової винної продукції (вина), визначені ДСТ України 4805:2007 "Виноматеріали оброблені. Технічні умови" та ДСТ України 4806:2007 "Вина. Загальні технічні умови", є підставою для визначення виноматеріалів сировиною для виробництва готової продукції.

Виноматеріали не можуть вважатися готовою підакцизною продукцією, оскільки вони не є кінцевим продуктом - вином. Вони є лише сировиною для його виготовлення, яке при реалізації повного технологічного циклу виробництва потребує обов'язкової технологічної переробки або обробки, залежно від виду та стану сировини.

Відповідно до висновку судово-економічної та товарознавчої експертизи № 269-16/11 від 29.08.2013 року Державне підприємство "Лівадія" виробляє марочні десертні і кріплені виноматеріали, ординарні кріплені виноматеріали, сухі виноматеріали.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2005 р. між ДП "Лівадія" та НВАО "Масандра" було укладено договір купівлі - продажу № 1/2005.

За період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р. позивач передав у власність ЦК НВАО "Масандра" товар в асортименті, зокрема, марочний десертний червоний Алеатіко "Аю-Даг" вр. 2004 року, марочний міцний білий Хересний, вр. 2006 року, марочний десертний столовий червоний Чорний доктор, вр. 2006 року, марочний міцний портвейн червоний "Лівадія", вр. 2006 року, марочний міцний портвейн червоний "Масандра" вр. 2006 року, марочний міцний білий мадера Масандра, вр. 2006 року, марочний десертний мускат білий "Південнобержний", вр. 2006 року, марочний десертний чорний Мускат "Масандра" вр. 2006 року, марочний десертний лікерний білий Піно-Грі "Ай-Даніль", вр. 2006 року, марочний десертний червоний Алеатіко "Аю-Даг", марочний десертний Алеатіко "Аю-Даг", марочний десертний рожевий Мускат "Масандра", марочний десертний білий Піно-Грі "Південнобережний", марочний десертний червоний Кагор "Південнобережний", марочний десертний лікерний Мускат білий "Лівадія", марочний десертний лікерний Мускат білий "Червоного каменю", марочний сухий міцний білий Мадера Масандра, марочний десертний опит. Мадера, марочний десертний столовий червоний Чорний доктор, ординарний десертний солодкий червоний кагор "Партеніт", столовий сортовий сухий червоний Каберне, марочний міцний Портвейн червоний "Лівадія", вр. 2007 року, марочний міцний білий мадера Масандра, вр. 2007 року, марочний міцний Портвейн червоний "Масандра", марочний десертний лікерний білий Піно-Грі "Ай-Даніль", вр. 2007 року, марочний десертний Алеатіко "Аю-Даг" вр. 2007 року, ординарний десертний солодкий білий Мускат "Таврійський" вр. 2007 р., ординарний десертний солодкий червоний Кагор "Партеніт" вр. 2007 р., столовий сухий червоний Каберне сортове, вр. 2007 року, ординарний міцний рожевий Портвейн "Алушта", вр. 2006 р., що підтверджується реєстром відвантажених виноматеріалів ДП "Лівадія", товарно-транспортними накладними, податковими накладними та додаткового підтверджується висновком судово-економічної та товарознавчої експертизи № 269-16/11 від 29.08.2013 року.

Згідно з даних, зазначених у технологічному журналі проведення виробничих процесів ТХМК № 4 позивача, до моменту купівлі-продажу виноматеріали пройшли такі технологічні операції, властиві тільки для первинного виробництва, зокрема, для ординарних виноматеріалів: бродяче сусло, зняття з дріжджів, обклеювання, зняття з клею, фільтрація, відвантаження; для марочних виноматеріалів: бродяче сусло, зняття з дріжджів, егалізація, доспиртування, підкислення, відвантаження.

Висновком судово-економічної та товарознавчої експертизи № 269-16/11 від 29.08.2013 року встановлено, що позивачем були реалізовані виноматеріали з наступними кодами товарної позиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів: 2204299400, 2204298900, 2204299500, 2204299600, 2204296500, 2204297500, 2204299200, 2204298300, 2204299100.

Вищезазначеним висновком підтверджено, що вищевказані виноматеріали, реалізовані ДП "Лівадія" є виноробним продуктом, виготовленим із власної сировини з певних сортів винограду або спеціально підібраної суміші, що виростають в регламентованому районі, за схемами, передбаченими для первинного виноробства, з вмістом об'ємної частки етилового спирту від 11 до 21,5 %, у тому числі спирту природного бродіння в залежності від типу майбутньої готової продукції не менше від 1,2 % об. (для десертних) і 3 % (для міцних) призначені для виготовлення вин і є основною сировиною для його виробництва.

Реалізовані позивачем виноматеріали не пройшли повний цикл обробки і витримки, за схемами, передбаченими для вторинного виробництва, не є стабільними до всіх видів помутнінь, не призначені для пиття, розливу та реалізації кінцевому споживачеві як готовий продукт не підлягають.

З урахуванням вищенаведеного та висновку судово-економічної та товарознавчої експертизи № 269-16/11 від 29.08.2013 року, позивач не здійснював господарські операції з виноматеріалами з кодом товарної позиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 220430, які в розумінні ст. 1 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" є підакцизними товарами.

Законом України « Про ставки акцизного збору і ввізне мита на спирт етиловий і алкогольні напої» не встановлено акцизного збору на продукцію, яка мала коди 2204299400, 2204298900, 2204299500, 2204299600, 2204296500, 2204297500, 2204299200, 2204298300, 2204299100.

Отже, позивач керуючись положеннями п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно застосував у перевіряємому періоді спеціальний режим оподаткування, зокрема, при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів власного виробництва відповідно до п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 374) включив їх до спеціальної (окремої) податкової декларації, що подається при застосуванні спеціального режиму.

Відповідно до Статуту державного підприємства "Лівадія", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 27.01.2006 р. № 05, зареєстрованого в Департаменті правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України від 27.01.2006 року № 718-0501/2006 позивач є підприємством, заснованим на державній власності та підпорядкованим Міністерству аграрної політики України.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону № 334/94-ВР) дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Так, відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Абзацами 1, 3 п.п. 7.8.2 п. 7.8 Закону № 334/94-ВР визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.10 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, або має пільги у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Зважаючи на викладене, за відсутності рішення органу управління державного підприємства про виплату дивідендів у встановленому розмірі, відсутні підстави для нарахування підприємству податку з дивідендів, оскільки у такому випадку відсутній об'єкт нарахування такого податку, а саме: сума дивідендів, призначених для виплати, на яку нараховується розмір податку.

Тому, підстави для висновку про виникнення у позивача обов'язку декларувати податок на прибуток за правилами п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 2а-7215/12/0170/3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна