Ухвала

від 15.01.2014 по справі 820/9614/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 р.Справа № 820/9614/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9614/13-а

за позовом приватної фірми "Галс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватна фірма "Галс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.07.2013 року № 0000194800 та № 0000204800.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. по справі № 820/9614/13-а адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000194800 від 25.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 17842,50 грн. та № 0000204800 від 25.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16992,00 грн.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст.129 Конституції України, п. 74.2 ст. 74, п.75.1.2 ст.75, пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83, пп. 134.1.1.п. 134.1. ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.152.1 ст.152, п.п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, та були порушені норми процесуального права а саме: ст. 69 та ст.159 КАС України, оскільки було неповно досліджено усі наявні докази та обставини в їх сукупності по справі. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9614/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку приватної фірми "ГАЛС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Оптима Лайт" за період лютий-березень 2012 року, травень 2012 року, та ТОВ "Спецремонтпроект-2004" за період березень-жовтень 2012 року, про що було складено акт №25-48-00-11-14093531 від 12.07.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2., п.138.4. ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.152.1.ст.152 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на прибуток у розмірі 11894,62 грн. та п.п.198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, чим занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 11328,10 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем від 25.07.2013 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000194800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17842,50 грн., з яких за основним платежем - 11895,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 5947,50 грн. та № 0000204800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 16992,00 грн., з яких за основним платежем - 11328,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 5664,00 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями про результати розгляду скарг № 8251/10/10-233 від 04.10.2013 року, податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000194800, № 0000204800 від 25.07.2013 року були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з ТОВ "Оптима Лайт" та ТОВ "Спецремонтпроект-2004" підтверджені документально належним чином та були здійснені позивачем в своій господарській діяльності, а податкові повідомлення - рішення № 0000194800 та № 0000204800 від 25.07.2013 року прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Оптима Лайт" та ТОВ "Спецремонтпроект-2004".

Як свідчать матеріали справи, позивач в період лютий 2012 року, березень 2012 року та травень 2012 року придбав у контрагента ТОВ "Оптима Лайт" (постачальник) світлотехнічне обладнання.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Оптима Лайт" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунками-фактури: №787 від 20.02.2012 року, №1451 від 22.03.2012 року, №2635 від 10.05.2012 року, №2928 від 21.05.2012 року, видатковими накладними: № 309 від 22.02.2012 року на суму 1000,00 грн., ПДВ - 166,67 грн., № 333 від 23.02.2012 року на суму 4105,82 грн., ПДВ - 684,30 грн., № 362 від 27.02.2012 року на суму 2771,53 грн., ПДВ - 461,92 грн., № 371 від 28.02.2012 року на суму 4215,15 грн., ПДВ - 702,53 грн., № 657 від 27.03.2012 року на суму 2646,18 грн., ПДВ - 441,03 грн., № 718 від 30.03.2012 року на суму 1574,10 грн., ПДВ - 262,35 грн.; № 1219 від 18.05.12 року на суму 1011,00 грн., ПДВ - 168,50 грн.; № 1311 від 25.05.2012 року на суму 944,00 грн., ПДВ - 157,33 грн., податковими накладними: № 70 від 10.05.2012р. на суму 1923,00 грн., ПДВ - 320,50 грн., № 150 від 21.02.2012 року, на суму 12092,50 грн., ПДВ - 2015,42 грн., № 183 від 21.05.2012 року на суму 944,00 грн., в т.р. ПДВ - 157,33 грн., № 230 від 26.03.2012 року на суму 4220,28 грн., ПДВ - 703,38 грн. (т.1 а.с. 40-55)

Транспортування придбаного товару здійснювалось транспортом ТОВ "Галс" згідно товарно-транспортних накладних: № 010686 від 22.02.2012 року, № 010821 від 23.02.2012 року, № 011334 від 27.02.2012 року, № 011442 від 28.02.2012 року, № 014970 від 27.03.2012 року, № 015287 від 30.03.2012 року, № 021416 від 18.05.2012 року, № 022219 від 25.05.2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення: № 1605 від 21.02.2012 року в сумі 12092,50 грн., № 849 від 26.03.2012 року в сумі 4220,28 грн., № 1273 від 10.05.2012 року в сумі 1923,00 грн., № 1420 від 21.05.2012 року в сумі 944,00 грн. (т.2 а.с. 86-89).

Придбані позивачем світлотехнічне обладнання було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме світлотехнічне обладнання було встановлено підрядником в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: м. Харків, пров. Шекспіра, 7, про що складено відповідний акт прийняття виконаних будівельних робіт, та списано на підставі актів списання № СпТ-021954 від 31.05.2012 року та № СпТ-029908 від 31.07.2013 року (т.1 а.с. 212-213).

Також з матеріалів справи встановлено, що 26.10.2004 року між позиваче (замовником) та ТОВ "Спецремонтпроект-2004" (постачальник) було укладено договір №4 на надання послуги з перекачки стічних вод через господарсько-фекальну каналізацію, яка знаходиться за місцем розташування позивача (т.1 а.с. 60-61).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Спецремонтпроект-2004" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000043 від 31.03.2012 року на суму 4761,86 грн., ПДВ - 793,6 грн., №ОУ-0000057 від 30.04.2012 року на суму 6630,02 грн., ПДВ - 1105,00 грн., №ОУ-0000072 від 31.05.2012 року на суму 6645,29 грн., ПДВ - 1107,55 грн., №ОУ-0000087 від 30.06.2012 року на суму 5617,92 грн., ПДВ - 936,32 грн., №ОУ-0000101 від 31.07.2012 року на суму 5891,66 грн., ПДВ - 981,94 грн., №ОУ-0000117 від 31.08.2012 року на суму 6408,19 грн., ПДВ - 1068,03 грн., №ОУ-0000129 від 30.09.2012 року на суму 5390,93 грн., ПДВ - 898,49 грн. №ОУ-0000148 від 31.10.2012 року на суму 7443,00 грн., ПДВ - 1240,50 грн., податковими накладними: № 14 від 31.03.2012 року на суму 4761,96 грн., ПДВ - 793,64 грн., № 14 від 30.04.2012 року на суму 6630,02 грн., ПДВ - 1105,00 грн., № 13 від 31.05.2012 року на суму 6645,29 грн., ПДВ - 1107,55 грн., № 13 від 30.06.2012 року на суму 5617,92 грн., ПДВ - 936,32 грн., № 11 від 31.07.2012 року на суму 5891,66 грн., ПДВ - 981,94 грн., № 13 від 31.08.2012 року на суму 6408,19 грн., ПДВ - 1068,03 грн., № 9 від 30.09.2012 року на суму 5390,93 грн., ПДВ - 898,49 грн., № 13 від 31.10.2012 року на суму 7443,00 грн., ПДВ - 1240,50 грн.;

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення: №1032 від 12.04.2012 року, № 1340 від 15.05.2012 року, № 1669 від 11.06.2012 року, № 1956 від 06.7.2012 року, № 2318 від 07.08.2012 року, № 2710 від 06.09.2012 року, № 3134 від 11.10.2012 року, № 3418 від 12.11.2012 року.

Отримані послуги використані у власній господарській діяльності позивача, та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Зазначені документи оформлені належним чином, стосовно чого не заперечував відповідач в акті перевірки. Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення, крім того, належне оформлення податкових накладних і витратних документів, на підставі яких сформовано спірні суми, не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді, та підтверджує реальність валових витрат.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктами 138.8, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №25-48-00-11-14093531 від 12.07.2013 року, висновки податковим органом нічим не аргументовані, а зроблені на підставі виключно актів: ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1/2201/36814845 від 02.01.2013 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ „Оптима Лайт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Дельта Універсал" за період травень 2011р., липень 2011р., ТОВ "ТБ Східна Україна" за період вересень, жовтень 2011р., лютий, березень, квітень 2012р., ТОВ "Альфа Мед 2006" за період лютий, березень , квітень 2012р., фірма "Аква" ТОВ за період квітень - червень 2012р., ТОВ "Арсенал Оптторг" за період січень - червень 2011р. їх реальності та повноти відображення в обліку та Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС № 494/221/33121710 від 05.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецремонтпроект-2004" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Будком Алон" за період з 01.03.2012 р. по 31.10.2012 р. Відповідач в акті перевірки виклав свої висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ „Оптима Лайт", ТОВ "Спецремонтпроект-2004" з посиланням на акти перевірок іншого податкового органу, складений стосовно контрагентів позивача. Колегія суддів не може взяти до уваги ці доводи, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено право відповідача в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання використовувати акти перевірок інших суб'єктів господарювання як єдину підставу для висновку про порушення приписів податкового законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними та іншими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідності господарської операції видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість позивачу у перевіреному періоді, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення - рішення від 25.07.2013 року № 0000194800 та № 0000204800.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9614/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9614/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мінаєва О.М. Судді Старостін В.В. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2014 р.