Рішення

від 16.01.2014 по справі 922/4806/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р.Справа № 922/4806/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за первіснимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №121", с.Липці про та зустрічний позов до про стягнення 110723,29 гривень Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №121", с.Липці Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой", м.Харків визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Шалда Д.С. (довіреність №б/н від 10 грудня 2013 року),

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємства "Спецводстрой", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №121" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 110723,29 гривень, у тому числі, 110000,00 гривень суми основної заборгованості та 723,29 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №5/13 про виконання робіт, укладеного між сторонами 05 липня 2013 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2214,47 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 грудня 2013 року.

Також, 16 грудня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№47205), в якому підтвердив факт підписання директором спірного договору з Позивачем та актів приймання робіт, однак заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що був підписаний проект спірного договору та акти приймання виконаних робіт на перед, проте фактичного виконання умов договору не відбулось, а ці роботи виконувала інша організація за іншим договором, у зв'язку з чим просив суд відмовити повністю у задоволенні позову. Крім того, до відзиву надав витребувані судом документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено відзив і надані до нього документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 грудня 2013 року було відкладено розгляд справи на 09 січня 2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача.

30 грудня 2013 року представник відповідача надав через канцелярію суду зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсним договір №5/13 від 05 липня 2013 року, укладений між сторонами (далі - Договір), а в первісному позові просить відмовити. Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 грудня 2013 року було прийнято вищевказану зустрічну позовну заяву до розгляду сумісно з первісним позовом.

09 січня 2014 року позивач надав відзив на зустрічний позов (вх.№195), в якому проти зустрічного позову заперечував повністю та вважав спірний договір дійсним та таким, що відповідає всім вимогам діючого законодавства. А також позивач надав за заявою (вх.№277) документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом були досліджені надані документи та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09 січня 2014 року було оголошено перерву до 16 січня 2014 року.

У відкритому судовому засіданні 16 січня 2014 року представник позивача первісний позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував. Також, позивач підтримав надану до первісного позову заяву про забезпечення позову.

Відповідач у відкрите судове засідання 16 січня 2014 року свого представника не направив, про дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійсненні всі необхідні щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Оскільки визнання недійсним договору істотно вплине на первісний позов, то суд перш за все повинен встановити дійсність чи недійсність спірного договору.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №121" про визнання недійсним договору №5/13 від 05 липня 2013 року не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

05 липня 2013 року між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) був підписаний договір №5/13 про виконання робіт, за умовами якого, відповідач зобов'язався виконати будівельні роботи на суму 110000,00 гривень по об'єкту "Розчистка русла р.Уди смт.Золочів Золочівського району Харківської області (1-й пусковий комплекс)", відповідно до умов цього договору та проектної документації, яка передається підряднику замовником. А замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконання цих робіт (п.1.1 Договору).

Сторони встановили строки виконання робіт: початок виконання робіт - протягом 3-х днів після підписання договору (п.5.1 Договору), тобто підрядник повинен розпочати виконання робіт 8 липня 2013 року, та закінчити на протязі 30 календарних днів (п.5.3 Договору) , тобто до 7 серпня 2013 року.

Договором встановлено порядок здійснення оплати.

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 Договору, замовник приймає виконані роботи після підписання сторонами актів виконаних робіт (КБ-2, КБ-3) та сплачує їх вартість протягом 30 днів.

Звертаючись з зустрічним позовом, ТОВ "ПМК №121" посилалось на те, що відповідач направив позивачу проект договору від 05 липня 2013 року з примірним розрахунком вартості робіт, довідкою про вартість робіт за липень 2013 року (форма №КБ-3) та актом виконаних робіт за липень 201З року (форма №КБ-2В). А також ТОВ "ПМК №121" зазначає у своєму позові, що проектно-кошторисна документація між сторонами не узгоджувалась, та взагалі був підписаний аналогічний договір між ТОВ "ПМК №121" і Харківським обласним управлінням водних ресурсів від 18 липня 2013 року, а між відповідачем і позивачем проводились лише переговори, проте сторони не дійшли згоди на підписання договору, у зв'язку з чим, договір. на думку ТОВ "ПМК №121" так і не був укладеним, залишившись проектом (пропозицією). Також, у зустрічному позові зазначено, що фактично роботи не були виконані TOB «Спецводстрой», а виконувались вони Харківським обласним управлінням водних ресурсів за договором від 18 липня 2013 року.

На виконання умов договору, відповідачем було надано, а позивачем прийняті роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: довідка про вартість виконаних робіт від 31 липня 2013 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 31 липня 2013 року, договірна ціна (копії в матеріалах справи).

Вищезазначені документи, в т.ч. спірний договір, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Також, суд звертає увагу та те, що факт виконання робіт Харківським обласним управлінням водних ресурсів за договором від 18 липня 2013 року не спростовує виконані TOB «Спецводстрой» роботи за договором №5/13 від 05 липня 2013 року, які відповідач прийняв, підписавши акти виконаних робіт.

Таким чином, на виконання умов договору підряду №5/13 від 05 липня 2013 року, позивачем було надано, а відповідачем прийнято роботи, усього на загальну суму 110000,00 гривень.

Підставою недійсності правочину, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Під недійсним правочином, відповідно до вимог чинного законодавства, слід розуміти дії фізичних і юридичних осіб, які, хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам закону.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.626, ст.627, п.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши копію договору №5/13 від 05 липня 2013 року про виконання робіт, наданої до матеріалів справи, суд встановив, що сторони при його підписанні домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов'язків, відповідальності, ціни, строку дії та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками. За своїм змістом та правовою природою даний договір є договором підряду, що регулюється ст.ст.837-864, 875-891 ЦК України, ст.ст.317-324 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.2 ст.837 ЦК України, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що істотною умовою договору будівельного підряду, у відповідності до ч.1 ст.877 ЦК України, є наявність узгодженої сторонами проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ч.1 ст.877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи, відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч.2 с. 877 ЦК України, договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Суд, дослідивши спірний договір і додані до нього документи, встановив наступне.

Відповідно до п.2.1. договору, підрядник зобов'язаний передати замовнику виконані будівельні роботи, які полягають у розчистці русла річки Уди смт.Золочів в об'ємі 5550 м3 ґрунту у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, також договором встановлені строки виконання робіт.

Позивачем надано до суду погоджену вартість робіт (а.с.10), підсумкову відомість ресурсів (а.с.14-15), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с.16-17), договірну ціну (а.с.18-19), розрахунок витрат (а.с.20), які відповідають значенням у акті №1 приймання виконаних робіт (а.с.11-13).

Таким чином, підписавши цей акт, відповідач погодився з кошторисом і витраченими ресурсами.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що акт прийнятих робіт був підписаний без зазначення дати та фактично роботи не приймались.

Статтею 853 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти виконані підрядником роботи, та у ч.2 зазначено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Враховуючи вищевикладене, відповідач прийняв роботи за спірним договором, що підтверджується матеріалами справи.

Договір було скріплено печатками підприємств, що посвідчує їх дійсність та реальність наміру сторін на виконання договорів, оскільки за змістом ч.2 ст.207 ЦК України, підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі.

Судом встановлено, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору, а саме: предмет, зобов'язання сторін, ціна та порядок розрахунків, умови та строк виконання робіт, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Позивач не навів належного обґрунтування та не довів суду існування жодної з обставин, передбачених ст.203 ЦК України, що свідчили б про недійсність спірного договору.

Надані сторонами письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні спірного договору спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що посилання про те, що спірний договір є таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, договір №5/13 від 05 липня 2013 року, укладений між позивачем і відповідачем, є дійсним та створює юридичні наслідки.

Позивач, у відповідності до умов Договору, вимог будівельних норм та правил, виконав роботи у повному обсязі, на суму 110000,00 гривень, що підтверджується:

довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за липень 2013 року (форма №КБ-3 від 31.07.2013р.) та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року (форма КБ-2 від 31 липня 2013 року).

Вказані акти (форм КБ-2, КБ-3) оформлені належним чином, підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач вартість виконаних робіт по Договору № 5/13 від 05 липня 2013 року, а саме 110000,00 гривень, не сплатив.

Позивач надсилав відповідачу претензії від 10 вересня 2013 року та 24 жовтня 2013 року (а.с. 22-24).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не спростована, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 110000,00 гривень є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 723,29 гривень, також обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується наступним.

Згідно ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12 грудня 2006 року „Про деякі питання практики забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правових підстав для її задоволення немає. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ "Спецводстрой" про забезпечення позову.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у сумі 2214,47 гривень покладається на відповідача за первісним позовом, з вини якого й виник спір. А у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, судовий збір у сумі 1147,00 гривень покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 203, 207, 215, 267, 530, 625, 626, 628, 638, 837-864, 875-891 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 180, 317-324 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 38, 43, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" про забезпечення позову.

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №121" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №121" (код 30639661, адреса: 62414, Харківська обл., с. Липці, вул.Червонопрапорна, буд.52, р/р 26003052309894 ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" (код 31437483, адреса: 61145, м.Харків, вул.Космічна, буд.21, п/р №26003321889001 в ХГРУ "Приватбанк" МФО 351533) 110000,00 гривень боргу, 723,29 гривень 3% річних, 2214,47 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №121" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.01.2014 р.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/4806/13