Постанова

від 28.04.2014 по справі 922/4806/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа № 922/4806/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Шалда Д.С.

відповідача - Ільюшенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 121" (вх. № 605 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.14 р. у справі № 922/4806/13

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 121", с. Липці

про стягнення 110723,29 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 121", с. Липці

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВП "Спецводстрой" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" 110723,29 грн., у тому числі: 110000,00 грн. заборгованості, 723,29 грн. 3% річних. та 2214,47 грн. судового збору. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 5/13 про виконання робіт від 05.07.2013 р.

В процесі розгляду справи відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд визнати недійсним укладений між сторонами договір № 5/13 від 05.07.2013 р. та відмовити у задоволенні первісного позову.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2014 р. у справі 922/4806/13 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Спецводстрой" про забезпечення позову. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 121" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Спецводстрой" 110000,00 грн. боргу, 723,29 грн. 3% річних, 2214,47 грн. судового збору. В зустрічному позові ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що сторонами при підписанні договору № 5/13 від 05.07.2013 р. про виконання робіт погоджені умови, предмет договору, права та обов'язки, відповідальність, ціну, строки дії та інші умови. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на виконання договору. Крім того, на виконання умов договору № 5/13 від 05.07.2013 р., позивачем надані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 110000,00 грн. Однак, зазначена сума боргу відповідачем не спростована, доказів погашення боргу відповідач суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 110000,00 грн. визнані обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню та ін.

ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2014 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" про визнання договору недійсним. Визнати недійсним договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" (в якості виконавця) і ТОВ "Пересувною механізованою колоною № 121" (в якості замовника) № 5/13 від 05.07.2013 р. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" до ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" про стягнення коштів відмовити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 181 ГК України, неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 05.07.2013 р. між ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" та ТОВП "Спецводстрой" (підрядник) підписаний договір № 5/13 про виконання робіт, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи по об'єкту «Розчистка русла р. Уди смт. Золочів Золочівського району Харківської області (й-й пусковий комплекс)» відповідно до умов цього договору та проектної документації, яка передається підряднику замовником, замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконання робіт.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна договору становить 110000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору, замовник оплачує виконані роботи після підписання сторонами актів виконаних робіт (КБ-2, КБ-3) та сплачує вартість робіт протягом 30 днів.

Відповідно до п. 5.1., 5.3. договору, підрядник зобов'язався почати виконання робіт протягом 3 днів після підписання договору, строк виконання робіт встановлений сторонами протягом 30 календарних днів.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що виконав будівельні роботи у повному обсязі на суму 110000,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за липень 2013 р., актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 р. (а. с. 10-13), які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач вартість виконаних робіт у сумі 110000,00 грн. не оплатив.

Позивач вказує, що звертався до відповідача з претензіями від 10.09.2013 р., 24.10.2013 р., які залишені останнім без задоволення (а. с. 22-24).

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з первісним позовом по даній справі.

В процесі розгляду справи ТОВ "ПМК № 121" звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір № 5/13 від 05.07.2013 р, укладений між сторонами та відмовити у задоволенні первісного позову. Обґрунтовуючи свої зустрічні вимоги тим, що ТОВ "ПМК № 121" направив ТОВ підприємство "Спецводстрой" проект договору від 05.07.2013 р. з примірним розрахунком вартості робіт, довідкою про вартість робіт за липень 2013 року (форма № КБ-3) та актом виконаних робіт за липень 201З року (форма № КБ-2В). Але, як зазначає ТОВ "ПМК № 121" у своєму позові проектно-кошторисна документація між сторонами не узгоджувалась, та взагалі підписаний аналогічний договір між ТОВ "ПМК № 121" і Харківським обласним управлінням водних ресурсів від 18.07.2013 р., а між відповідачем і позивачем проводились лише переговори, проте сторони не дійшли згоди на підписання договору, у зв'язку з чим, договір не укладений, залишившись проектом (пропозицією). Крім того, у зустрічному позові зазначається, що роботи виконані TOB "Спецводстрой" не були, а виконувались роботи Харківським обласним управлінням водних ресурсів за договором від 18.07.2013 р.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що сторони при підписанні договору № 5/13 від 05.07.2013 р. про виконання робіт домовились про предмет договору, права та обов'язки, відповідальність, ціну, строки дії та інші умови. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на виконання договору. Крім того, на виконання умов договору № 5/13 від 05.07.2013 р., позивачем надані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 110000,00 грн. Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не спростована, доказів про погашення боргу відповідач суду не надав, отже позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 110000,00 грн. визнані обґрунтованими, які підтверджені наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчать матеріали справи сторонами в договорі № 5/13 від 05.07.2013 р. погоджений предмет, а саме: виконання будівельних робіт по об'єкту «Розчистка русла р. Уди смт. Золочів Золочівського району Харківської області (1-й пусковий комплекс)», строки, погоджена ціна робіт, які виконані.

Приписами постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити вимогам цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як свідчать матеріали справи, даний договір не суперечить нормам цивільного законодавства.

Спірний договір, укладено особами, які на час вчиненая правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Договір № 5/13 від 05.07.2013 р. укладено в письмовій формі, тобто правочин відповідає вимогам ст. ст. 205, 207, 208 ЦК України, спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених ним, що підтверджується тим фактом, що роботи виконані. Таким чином, з огляду на вищезазначене правочин відповідає вимогам ст.ст. 202, 203, 204, 205, 207, 208, 211 ЦК України

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому певно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні порушено господарську компетенцію.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 121" стосовно того, що договір № 5/13 від 05.07.2013 року не був укладеним, всупереч вимогам ст. ст. 33-34 ГПК України жодним чином не доведені. До того ж, відповідні доводи є протирічними, оскільки ведуть до відсутності предмету спору щодо недійсності того правочину який є не укладеним тобто, фактично не існуючим.

Отже, правомірними судова колегія вважає висновки господарського суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову.

Більше того, фактичне укладання та виконання договору визначено з урахуванням відповідних конклюдентних дій сторін, що не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 837, 632 ЦК України.

Згідно зі ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1-2 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до вимог чинного законодавства України факт виконання робіт повинен засвідчуватися відповідним актом, який з урахуванням відповідних положень закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом що засвідчує зміст певної господарської операції, тобто в даному випадку факт виконання робіт.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання про що свідчить довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за липень 2013 р., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 р., які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

При цьому, визначена в акті вартість робіт відповідає узгодженій ціні у договорі.

Отже, враховуючи конклюдентні дії сторін, матеріали листування, акт, калькуляцію вони разом свідчать про те, що між сторонами склалися правовідносини з виконання робіт (підряду).

ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" підписанням даних документів визнавав факт наявності в нього зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Позивач вказує, що звертався до відповідача з претензіями від 10.09.2013 р., 24.10.2013 р., які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач зазначає, що істотною умовою договору будівельного підряду, у відповідності до ч. 1 ст. 877 ЦК України, є наявність узгодженої між сторонами проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи, відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 2 с. 877 ЦК України, договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що підрядник зобов'язаний передати замовнику виконані будівельні роботи, які полягають у розчистці русла річки Уди смт.Золочів в об'ємі 5550 м3 ґрунту у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, також договором встановлені строки виконання робіт.

При цьому, матеріали справи містять погоджену вартість робіт (а. с. 10), підсумкову відомість ресурсів (а. с. 14-15), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису (а. с. 16-17), договірну ціну (а. с. 18-19), розрахунок витрат (а. с. 20), які відповідають зазначеним даним у акті №1 приймання виконаних робіт (а. с. 11-13).

Отже, підписавши цей акт, відповідач погодився з кошторисом і витраченими ресурсами.

Враховуючи викладене, а також те, що вказані роботи відповідачем прийняті без будь - яких заперечень, з вказівкою в акті - до сплати, а також, що розмір існуючої заборгованості 110000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення первісного позову в частині стягнення з ТОВ "Пересувна механізована колона № 121" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Спецводстрой" 110000,00 грн. боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 723,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 16.01.14 р. по справі № 922/4806/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.01.14 р. по справі № 922/4806/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 28.04.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.