Ухвала

від 15.01.2014 по справі 801/7010/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/7010/13-а

15.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крилан" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 24.10.13 у справі № 801/7010/13-а

за позовом Приватного підприємства "Крилан" (головпоштамт, а/с 366, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

поштова адреса для листування:

(вул. Паршина, 2, кв. 6, м. Севастополь, 99012)

до Управління Держземагенства в м. Ялта АР Крим (вул. Руданського, 7, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, 2, смт. Сімеїз, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98680)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур" (вул. Московська, 3, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

поштова адреса для листування:

(вул. Чехова/Морська, 1/10, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсним та скасування державного акту, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.13 в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Крилан" до Управління Держземагенства в м. Ялта АР Крим, Сімеїзської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур", - відмовлено ( том 2 арк.с. 167-177)

Рішення суду мотивовано тим, що Вищий господарський суд України надав оцінку доводам ПП «Крилан» щодо порушень його прав та законних інтересів передачею у постійне користування земельної ділянки ТОВ «Експрестур», залишив без змін Рішення Господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року по справі №5002-19/5078.1-2010 про визнання права постійного користування ТОВ «Експрестур» на земельну ділянку; послався на частині першу статті 72 КАС України якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, отже право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Експрестур» на підставі рішення Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 №19 з урахуванням внесених змін до технічної документації було підтверджено рішенням Господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2012, в розгляді вказаної справи брало участь ПП «Крилан», суди, розглядаючи справу надали оцінку його доводам та встановили відсутність порушення прав та інтересів «ПП «Крилан» спірним землекористуванням, необґрунтованими є твердження позивача про порушення його прав та інтересів наявністю Державного акту ЯЯ№004309 про право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Експрестур», які він обґрунтовує обставинами користування дорогою спільного призначення, наявності охоронної зони та суміжність земельних ділянок ПП «Крилан» та ТОВ «Експрестур»; наведені позивачем доводи та докази не свідчать про порушення прав позивача в сфері публічно-правових відносин між ПП «Крилан» та відповідачами, а свідчать про наявність спірних відносин між ПП «Крилан» та ТОВ «Експрестур» щодо порядку користування земельними ділянками.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Приватне підприємство "Крилан", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 2 арк.с. 186-195).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, основні з яких полягають в тому, що в даній адміністративній справі відсутній спір про право, а існує спір з приводу не скасування Управлінням Держземагенства в місті Ялта АР Крим державної реєстрації Державного акту, який є правовим наслідком рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 у справі № 2-22/5265-2009, яке скасоване за вимогою ПП «Крилан»; хибними є посилання суду на рішення Господарського суду АР Крим від 31.08.2012 у справі №5002-19/5078.1-2010, яким повторно після скасування рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 та направлення справи на новий розгляд, було визнано право постійного користування земельною ділянкою за ТОВ «Експрестур», вказане рішення не було підставою для реєстрації оспорюваного Державного акту серії ЯЯ № 004309 від 02.08.2010, і у зв'язку з прийняттям рішення Господарського суду АР Крим від 31.08.2012 у справі №5002-19/5078.1-2010 до оскаржуваного Державного акту зміни не вносились; рішенням Господарського суду АР Крим від 31.08.2012 у справі №5002-19/5078.1-2010 був встановлений той факт, що реєстрація Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 004309 від 02.08.2010 не скасована і не анульована, з чим ПП «Крилан» цілком погоджується і саме ці обставини зумовили звернення його з адміністративним позовом у даній справі; до предмету доказування у справі №5002-19/5078.1-2010 не входили обставини дійсності оспорюваного державного акту на право постійного користування землею серія ЯЯ № 004309 від 02.08.2010 та його державної реєстрації, про що прямо вказується у рішенні суду; предмет і підстави адміністративного позову не пов'язані з оскарженням права ТОВ «Експрестур» на землю; суд першої інстанції необгрунтовано послався на статтю 115 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає обов'язковість виконання рішень господарських судів на всій території України, так як, в рішеннях у справі №5002-19/5078.1-2010, на які йдеться посилання в оскаржуваній постанові, відсутні обов'язкові вказівки та обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, які б вони могли прийняти як встановлені; суд обмежився переписуванням змісту рішення у справі №5002-19/5078.1-2010, не спростовуючи та не оцінюючи тих доводів і доказів, які були надані позивачем у даній адміністративній справі.

В судове засідання, призначене на 15.01.2014 позивач, відповідачі та третя особа, явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно (том 2 арк.с. 212-217,224-230)

До початку судового засідання від представника позивача (вх. № 465 від 13.01.2014) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим що, позивач не може забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання, так як представник зайнятий у іншому судовому процесі у розгляді справи № 901/1212/13 та необхідність часу для надання витребуваних судом додаткових доказів у справі у зв'язку зі зміною керівника, на підтвердження свого клопотання надав ухвалу Вищого господарського суду України від 18.12.2013 у справі № 901/1212/13, копію витягу з ЄДРЮОФОП від 11.11.2013, копію витягу з ЄДРПОУ від 16.12.2013 (том 2 арк.с. 236-242).

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача, оскільки згідно повісток-повідомлень від 04.12.2013 явка сторін в судове засідання не обов'язкова (том 2 арк.с. 219-223).

Крім того, клопотання представника позивача не містить клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку частини другої статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення встановлених строків розгляду апеляційної скарги, встановлених статтею 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступні обставини.

11.12.2001 Рішенням 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради №19:

- затверджено проект відведення та технічний звіт по перенесенню меж земельної ділянки в натуру ТОВ "Експрестур" в смт. Сімеїз, смт. Понізовка, вул. Приморська, 14 для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" загальною площею 5,0688 га;

- скасовано рішення Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради № 15 від 27.01.1999 та розірвано договір оренди на тимчасове користування земельними ділянками для обслуговування літніх будинків на базі відпочинку "Сувенір" з ПТ ТОВ "Кримместпром" та ВАТ Севастопольський завод "Спектр", у зв'язку з продажем літніх будинків ТОВ "Експрестур" та на підставі клопотань ПТ ТОВ "Кримместпром" та ВАТ Севастопольський завод "Спектр"(№ 22/1 від 23.08.2001 та № 265а/01 від 14.08.2001), рішення № 22 41 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради № 22 від 20.09.2001;

- надано ТОВ "Експрестур" в постійне користування земельну ділянку № 1 площею 4,7192 га -виробнича територія та земельна ділянка площею 0,3496 га -пляжна зона в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років з земель рекреаційного призначення (гр.34, гр.55, гр.57, строка 86 ф. 6 - зем), з земель смт. Понізовка, вул. Приморська, 14 (том 1 арк.с. 125).

19.06.2002 Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-1/5375-2002 зобов'язано Сімеїзську селищну раду видати державний акт, який посвідчує право ТОВ "Експрестур" на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" (том 1 арк.с.126).

07.05.2003 Ухвалою Вищого господарського суду України у вказаній справі заступнику прокурора Автономної Республіки Крим у прийнятті касаційного подання на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 відмовлено (том 1 арк.с.127).

26.08.2003 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.01.2004 у справі № 2-1/2697-2003, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.05.2003 скасовано; позов задоволено: зобов'язано Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим видати Ялтинському міському управлінню земельних ресурсів бланк державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 1 площею 4,7192 га для обслуговування бази відпочинку "Сувенір". 15.08.2005 господарським судом Автономної Республіки Крим видано наказ про примусове виконання даного рішення суду (арк.с. 128-129).

15.08.2006 на підставі рішення 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 № 19 та вказаних судових рішень Ялтинське міське управління земельних ресурсів та Сімеїзська селищна рада 15.08.2006 видали ТОВ "Експрестур" державний акт серії ЯЯ № 000430 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,7192 га для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт. Понізовка, вул. Приморська, 14. Надалі державний акт серії ЯЯ № 000430 від 15.08.2006 був замінений на державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21.12.2007 серії ЯЯ № 001026, зареєстрований за № 030700700003, запис про реєстрацію якого було анульовано на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 27.05.2008 у справі № 2-2/5272-2008 та державний акт ЯЯ № 004309 від 02.08.2010, який є предметом цього спору (том 1 арк.с. 14, 130 -156).

Під час оскарження позивачем у судовому порядку свого права на земельну ділянку Сімеїзська селищна рада рішенням від 30.09.2005 № 49 затвердила технічну документацію із землеустрою по складанню документів для надання ПП "Крилан" земельної ділянки для обслуговування літнього будиночка № 14, що знаходиться в межах земельної ділянки третьої особи.

27.05.2008 Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-2/5272-2008 за позовом ПП "Крилан" визнано недійсним державний акт від 21.12.2007 серії ЯЯ № 001026, у зв'язку з наявністю рішення Сімеїзської селищної ради прийнятого 19 сесією 5 скликання від 07.06.2007 № 51, яким скасовано рішення 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 № 19(том 1 арк.с. 130).

11.09.2008 Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2а-743/2008 рішення Сімеїзської селищної ради прийняте 19 сесією 5 скликання від 07.06.2007 №51 скасовано (том 2 арк.с. 232- 234).

Рішення 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 № 19, згідно якого ТОВ "Експрестур" надано в постійне користування земельну ділянку № 1 загальною площею 4,7192 га -промислова територія та земельну ділянку площею 0,3496 га -пляжна зона в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" є чинним.

У липні 2009 року ТОВ "Експрестур" звернулось до Сімеїзської селищної ради із заявою затвердити технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право постійного користування ТОВ "Експрестур" земельною ділянкою площею 4,5972 га та видати державний акт на право постійного користування даною земельною ділянкою за мінусом земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомості позивача: літнього будинку № 14, придбаного по договору купівлі - продажу від 29.07.2004.

Сімеїзька селищна рада відмовила у видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою посилаючись на ту обставину, що ТОВ "Експрестур" не є державним підприємством та відповідно до положень чинного на цей час Земельного кодексу України, а саме статті 92 ЗК України, не має права на отримання земельної ділянки у постійне користування.

16.10.2009 Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-22/5265-2009 було задоволено позов ТОВ "Експрестур" до Сімеїзської селищної ради за участі третіх осіб, Республіканського комітет по земельних ресурсах, Ялтинського міського управління земельних ресурсів (том 1 арк.с.131-135).

Суд визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5972 га для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, смт. Понізовка, вул. Приморська, 14, та зобов'язав Сімеїзську селищну раду видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5972 га для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, смт. Понізовка, вул. Приморська, 14.

09.09.2010 Постановою Вищого господарського суду України у справі № 2-22/5265-2009 за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Крилан" рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 р. у справі № 2-22/5265-2009 скасоване, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим (том 1 арк.с.136-137).

При скасуванні рішення від 16.10.2009, Вищий господарський суд України не мав підстав для застосування положення статті 122 Господарського процесуального кодексу України "Поворот виконання рішення, постанови", згідно якої, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

31.08.2012 при новому розгляді справи Рішенням Господарського суду АР Крим у справі №5002-19/5078.1-2010 вимоги в частині визнання за ТОВ "Експрестур" права постійного користування земельною ділянкою, площею 4, 5972 га, для обслуговування бази відпочинку "Сувенір", задоволено (том 1 арк.с. 138-147).

15.10.2012 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду АР Крим від 31.08.2012 скасовано в частині задоволення позову; в іншій частині рішення залишено без змін; викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, яким в позові відмовлено у повному обсязі.

19.12.2012 Постановою Вищого господарського суду України постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 скасовано, рішення Господарського суду АР Крим від 31.08.2012 по справі № 5002-19/5078.1-2010 залишено без змін (том 1 арк.с.148-155).

Постанова Вищого господарського суду України, мотивована тим, що Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним оданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 № 5-рп/2005 надано офіційне тлумачення статті 92 ЗК Україні, згідно з яким використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 ЗК України свідчить, що ця: норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками", набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення .

Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 4,5972 га, на яку ТОВ "Експрестур" просив визнати право постійного користування не була іншою, ніж була надана рішенням Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 №19 (площею 4,7192 га), а тією ж за виключенням її частини, на якій знаходиться літній будиночок позивача.

Вищий господарський суд України надав оцінку доводам ПП "Крилан" щодо порушень його прав та законних інтересів передачею у постійне користування земельної ділянки ТОВ "Експрестур", однак залишив без змін Рішення Господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року по справі №5002-19/5078.1-2010 року про визнання права постійного користування ТОВ "Експрестур" земельною ділянкою, на яку виданий Державний акт ЯЯ № 004309.

Приватне підприємство "Крилан" листом від 07.11.2012 року № 17-05/12 повторно звернулось до Управління Держземагентства у місті Ялта АР Крим з заявою про скасування реєстрації державного акту серія ЯЯ №004309 від 02.08.2010 року з посиланням на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 яке було задоволено відповідно листа Управління Держземагенства у м. Ялта АР Крим від 17.06.2013 на адресу Заступника Прокурора АР Крим, відповідач зазначив, що запис про реєстрацію Державного акту ЯЯ № 004309 було анулювано на підставі рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 №5002-19/5078.1-2010, про що було повідомлено ПП "Крилан" за вих. № 1003-2/1- 25-4 від 12.04.2013(том 1 арк.с. 21, 24)

В квітні 2013 відповідач отримав Постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012, яким було скасовано рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012, у зв'язку з чим до обліку в Національній кадастровій системі та Державній статистичній звітності було внесено відповідні зміни на підставі звернення третьої особи.

Згідно з відповіддю Управління Держземагентства у місті Ялта АР Крим від 10.05.2013 року, адресованого Господарському суду АР Крим, земельна ділянка кадастровий номер 0111949300:03:001:0099, площею 4,5972 га для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АР Крим, місто Ялта, смт. Понізовка, вул. Приморська, 14 (правова підстава - Державний акт на право постійного користування ЯЯ № 004309 від 02.08.2010) зареєстрована в Національній кадастровій системі, рахується в Державній статистичній звітності "Облік земель" (форма 6 зем) за ТОВ "Експрестур"(том 1 арк.с.23).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0100215292013 від 14.06.13, право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 0111949300:03:001:0099, площею 4,5972 га за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Сімеїз, смт.Понізовка, вул.Приморська, 14 обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" (том 1 арк.с.39-42).

В Розділі "Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки" зазначено: "технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднані земельних ділянок, 02.04.2009, ТОВ "Спец-проект"; у Витязі з Державного земельного кадастру в праві користування спірною земельною ділянкою встановлено земельні сервітути на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (дата реєстрації сервітуту - 19.03.2003), на право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (дата реєстрації - 01.01.2002); та зареєстровано охоронну зону навколо об'єкту енергетичної системи (дата реєстрації обмеження - 04.03.1997); обмеження щодо прибережних захисних смуг (дата реєстрації - 06.06.1995);та інше обмеження (04.04.2006).

09.07.2013 (вх. № 7010-13а) позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держземагенства в м. Ялта АР Крим з вимогами про:

- визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 004309 від 02.08.2010, виданого на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур";

- про скасування запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди про реєстрацію Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 004309 за № 031000700001 від 02.08.2010, виданого на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур";

- про скасування запису у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування запису щодо реєстрації Державного кату на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 004309 від 02.08.2010, виданого на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур", на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 у справі № 2-22/5265-2009 (том 1 арк.с. 3-9).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Земельними кодексами України від 18.12.1990(№561-XII), який діяв з 13.03.1992 та від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, який діє з 01.01.2002 (далі - ЗК України), Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України). Згідно з частиною другою зазначеної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 126 ЗК України).

Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад є врегулювання земельних правовідносин, зокрема, до яких відноситься надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Таким чином, державний акт на право власності чи право постійного користування на земельну ділянку є правопосвідчуючим документом, що видається на підтвердження відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування.

На дату видачі державного акту ЯЯ № 004309 всі правовстановлюючі документи на земельну ділянку у третьої особи були чинним, в тому числі і рішення Господарського суду АР Крим від 16.10.2009.

Право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Експрестур" на підставі рішення Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 №19 з урахуванням внесених змін до технічної документації, безперечно встановлено рішенням Господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2012.

Підстави для визнання недійсним та скасування державного акту ЯЯ № 004309 відсутні.

Суди, розглядаючи справу № 5002-19/5078.1-2010 надали оцінку доводам позивача та встановили відсутність порушення прав та інтересів "ПП "Крилан" спірним землекористуванням.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені позивачем доводи та докази не свідчать про порушення прав позивача в сфері публічно-правових відносин між ПП "Крилан" та відповідачами, а свідчать про наявність спірних відносин між ПП "Крилан" та ТОВ "Експрестур" щодо порядку користування суміжними земельними ділянками.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач звернувся з відповідними вимогами до відповідача по минуванню строків, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів поважної причини їх пропуску не надав, клопотання про поновлення вказаних строків не заявляв. Відповідачі та третя особа, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернули і це питання не розглядали. Однак вищеперелічене не є підставою для скасування судового рішення і зменшення позову без розгляду так як мало місце анулювання відповідачем реєстрації Держакту ЯЯ № 004309 по рішенню Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012, а після прийняття остаточного рішення Вищого Господарського суду України 19.12.2012 запис про реєстрацію був відновлений в квітні 2013 року.

Предметом розгляду по суті фактично повинно бути правомірність, законність, підстави та мотиви відновлення цієї реєстрації в квітні 2013 року на підставі постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2012; Відповідач на виконання рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 вже проводив анулювання відповідних записів.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів предмет позову і підстава позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є те, що конкретно вимагає позивач обравший спосіб захисту цього права чи інтересу, що є змістом вимоги.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

У судової колегії, при викладених обставинах, відсутні підстави для зміни предмету позовних вимог, так як принцип диспозитивності означає, що процес розгляду адміністративного спору виникає, як правило, з ініціативи зацікавлених осіб і суд вирішує тільки ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і суд не може вийти за межі цих вимог. Дії адміністративного суду залежать від вимог позивача і заперечень відповідача, адміністративний суд вирішує справу в обсязі заявлених сторонами вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Чинники диспозитивності пов'язані не із специфікацією суб'єктивних прав, які підлягають захисту, а із самою природою юрисдикції діяльності із захисту суб'єктивних прав. Диспозитивність, як юридично забезпечена властивість вільної реалізації правоволодільцем суб'єктивного права.

Як правило, спосіб захисту визначається у матеріальному праві: стаття 16 Цивільного кодексу України, стаття 20 Господарського кодексу України.

Обраний позивачем спосіб захисту права не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може бути задоволений, оскільки згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Разом з тим, законодавство не встановлює, що будь-який з цих способів захисту права може бути використаний під час будь-якого судового розгляду. Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права. У відносинах між позивачем та відповідачем судова колегія не виявила будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи, мотиви, обґрунтування позивача не спростовують вищезазначеного, не заслуговують на увагу і не підтверджують порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Державний акт серії ЯЯ № 004309 від 02.08.2010 виданий на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009, що набрало законної сили спір при його скасуванні Вищим господарським судом України 09.09.2010 не був вирішений по суті, справу було направлено на новий розгляд, що виключає поворот виконання рішення і при новому розгляді рішеннями Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2012 та Вищого господарського суду України від 19.12.2012 в цій справі визнано законним і правомірним право постійного користування позивача відповідною земельною ділянкою, що виключає задоволення позовних вимог позивача і відповідно підтверджує правомірність залишення чинним правопосвідчуючого документу: Державного акту ЯЯ № 004309 від 02.08.2010.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції надав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 72, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крилан" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.13 у справі № 801/7010/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.13 у справі № 801/7010/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна