Рішення

від 16.01.2014 по справі 902/1616/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2014 р. Справа № 902/1616/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

позивача: Радзіковської І.Т.- довіреність №б/н від 26.11.2013 року, паспортАВ601322 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 30.09.2004 року;

у відсутності представників відповідачів 1, 2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке експериментально-виробниче підприємство "Темп" (вул. Тімірязєва, буд. 38, м. Вінниця, 21001)

до 1. : приватного підприємства "Оптиміст-Л" (вул. Келецька, буд. 61-А, м. Вінниця, 21027)

до 2.: підприємства об"єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "Крим-Пак" (вул. Кокоріна, буд. 59, м. Керч, Автономна республіка Крим, 98302)

про стягнення заборгованості 196644,03 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницьке експериментально-виробниче підприємство "Темп" (позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Оптиміст-Л" (відповідач 1) та підприємства об"єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "Крим-Пак" (відповідач 2) 196644,03 грн заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.12.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1616/13 з призначенням її до розгляду.

19.12.2013р. ухвалою суду слухання справи відкладено до 16.01.2014р. через неявку представників відповідачів 1, 2 та неподання ними витребуваних судом доказів.

В ході розгляду справи по суті представник позивача (Радзіковська І.Т.) позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Натомість, відповідачі 1, 2 правом участі в судовому засіданні не скористалися, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання вони повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією. Факт належного повідомлення останніх підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення вх. №10542 від 30.12.2013р. та вх. №14 від 08.01.2014р., підписаними представниками останніх 26.12.2013р. та 31.12.2013р. відповідно.

Разом із тим, у надісланому на адресу суду відзиві №2252 від 16.12.2013р. (вх. №08-46/15329/13 від 20.12.2013р.) відповідач 2 заявлений позов визнав частково, в частинні стягнення основного боргу в розмірі 171048 грн 43 коп., щодо решти позову (пені, 3% річних та інфляційних втрат) заперечив та просив розгляд справи проводити за його відсутності. Крім того, останній також просив суд, враховуючи складне матеріальне становище підприємства об"єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "Крим-Пак", наявність заборгованості перед державним бюджетом, соціальну спрямованість підприємства та сезонність його роботи, встановити відстрочку сплати основного боргу строком до 30.06.2014р.(а.с.88-89).

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вказане клопотання відповідача 2 відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього. При цьому, суд також приймає визнання позову відповідачем 2 в частині стягнення 171048 грн 43 коп., оскільки такі дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів 1, 2 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницьке експериментально-виробниче підприємство "Темп" (продавець) та підприємством об'єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "Крим-Пак" (покупець) укладено договір №12 (а.с. 17-19).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця лакофарбову продукцію в асортименті, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, асортимент, кількість, ціна, якого вказані в Додатках, оформлених у вигляді доповнень до договору, які є його невід'ємною частиною.

Ціна товару, що поставляється, визначається згідно додатків до договору (п.2.2. Договору). Покупець розміщує замовлення продавцю у вигляді письмових заявок по факсу або електронній пошті, заявки повинні бути підписані вповноваженою особою (п.3.1. Договору).

Згідно із п. 3.5. Договору строк поставки партії товару погоджується сторонами, але він не може бути більше ніж 6 тижнів від дати розміщення заявки на виробництві AkzoNobel.

Покупець зобов'язаний прийняти, та провести оплату за всі товари, які зазначені в заявці. (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата вартості товару у відповідності з його договірною ціною здійснюється на наступних умовах: покупцем надається продавцю відстрочка платежу на кожну партію товару строком на 45 календарних днів від дати відвантаження товару; загальна сума товарного кредиту складає 200000 грн. В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати у цей термін, продавець має право відмовити покупцю у відвантаженні наступної партії товару; інші умови оплати вказуються в додатках.

29.05.2012р. доповненням до договору №12 від 28.05.2012р. сторони доповнили договір пунктами, відповідно до яких погодили ціну та суму договору, змінили порядок розрахунків за договором та доповнили п. 8 Договору «Відповідальність сторін» підпунктом 8.3, відповідно до якого за порушення термінів виконання зобов'язань за Договором винна сторона сплачує іншій стороні неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування від вартості простроченого зобов'язання за кожен день затримання (а.с. 20).

Додатками №1-15 до Договору сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, суму без ПДВ товару, розрахунок вартості товару згідно курсу Євро НБУ, відвантаження товару та термін його оплати (а.с. 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 42, 45, 48, 51, 54).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу 2 товар на суму 176048 грн 43 коп. на підставі видаткових накладних, на яких присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару:

- видаткова накладна №87 від 30.05.2012р. на суму 17752 грн 38 коп. (а.с. 22);

- видаткова накладна №131 від 26.07.2012р. на суму 471 грн 71 коп. (а.с. 24);

- видаткова накладна №135 від 07.08.2012р. на суму 11883 грн 53 коп. (а.с. 26);

- видаткова накладна №144 від 17.08.2012р. на суму 13195 грн 26 коп. (а.с. 28);

- видаткова накладна №150 від 23.08.2012р. на суму 16321 грн 76 коп. (а.с. 30);

- видаткова накладна №163 від 17.09.2012р. на суму 15652 грн 20 коп. (а.с. 32);

- видаткова накладна №166 від 19.09.2012р. на суму 13662 грн 98 коп. (а.с. 34);

- видаткова накладна №178 від 23.10.2012р. на суму 3684 грн 55 коп. (а.с. 36);

- видаткова накладна №205 від 07.12.2012р. на суму 13918 грн 32 коп. (а.с. 38);

- видаткова накладна №28 від 04.03.2013р. на суму 32513 грн 28 коп. (а.с. 40);

- видаткова накладна №31 від 13.03.2013р. на суму 13972 грн 14 коп. (а.с. 43);

- видаткова накладна №42 від 27.03.2013р. на суму 15472 грн 80 коп. (а.с. 46);

- видаткова накладна №63 від 24.04.2013р. на суму 2808 грн 96 коп. (а.с. 49);

- видаткова накладна №113 від 27.06.2013р. на суму 1413 грн 72 коп. (а.с. 52);

- видаткова накладна №124 від 04.07.2013р. на суму 3324 грн 84 коп. (а.с. 55).

Продукція була прийнята відповідачем 2 на підставі довіреностей в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних. Однак, останній свої договірні зобов'язання не виконав, за поставлений товар не розрахувався, з огляду на що у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 176048 грн 43 коп.

Судом також встановлено, що 12.06.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницьке експериментально-виробниче підприємство "ТЕМП " (позивач за договором Кредитор) та приватним підприємством "Оптиміст-Л" (відповідач 1 за договором поручитель) укладено договір поруки (а.с. 57).

У відповідності до цього договору поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання Підприємством об'єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства спілки "Крим-Пак" (боржник) зобов'язань, що виникли в результаті укладання між боржником та кредитором договору №12 від 28.05.2012р. (п. 1.1. Договору поруки).

Згідно із п. 1.2 Договору поруки обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки поручитель, у разі невиконанням підприємством об'єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "Крим-Пак" зобов'язань перед кредитором по договору №12 від 28.05.2012р., зобов"язується, на вимогу кредитора, з урахування ліміту відповідальності поручителя, визначеного в пункті 1.2 цього Договору, протягом одного робочого дня з моменту отримання вимоги кредитора, сплатити кредитору обумовлену в п. 1.2 цього Договору суму коштів.

24.10.2013 року позивач звернувся до відповідача 1 з письмовою вимогою про виконання ним взятих на себе зобов'язань у відповідності до договору поруки від 12.06.2012р. (а.с. 38). Відповідач вказану вимогу отримав наручно (а.с. 58 зворот), однак, як свідчать матеріали справи, зобов'язань взятих на себе згідно договору поруки не виконав.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем 2 грошового зобов'язання за договором №12 від 28.12.2012р.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 1.2 Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою 5000 грн основного боргу.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами зобов'язань в частині проведення розрахунків за договором постачання, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором в розмірі 176048 грн 43 коп. є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи, а відтак підлягають задоволенню: з відповідача 1 в сумі 5000 грн та з відповідача 2 в сумі 171048 грн 43 коп. Решта заявленої позивачем до стягнення з відповідача 2 суми основного боргу в розмірі 5000 грн задоволенню судом не підлягає, як така, що заявлена безпідставно, оскільки не підтверджується наявними матеріалами справи.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 за порушення взятих на себе зобов'язань за договором 4136 грн 38 коп. - 3% річних, 1277 грн 35 коп. інфляційних втрат та 10181 грн 87 коп. пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.3 доповнення до Договору за порушення термінів виконання зобов'язань за Договором винна сторона сплачує іншій стороні неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування від вартості простроченого зобов'язання за кожен день затримання.

Суд надаючи оцінку правильності визначеним позивачем періодам нарахування пені з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, положень абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно із яким якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року) та змісту додатків №1-15 до договору №12 від 28.05.2012р., відповідно до яких термін оплати товару по кожній видатковій накладні сторонами погоджувався окремо, встановив, що вказаний період нарахування пені та 3% річних позивачем визначено невірно, оскільки пеня та 3% річних має нараховуватися по кожній видатковій накладні окремо з дня до якого сторонами Додатками №1-15 до договору (а.с. 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 42, 45, 48, 51, 54) встановлено термін оплати товару.

Відтак здійснивши обрахунок пені у правильних періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив її розмір в сумі 12607 грн 89 коп., однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає пеня саме у заявленому позивачем розмірі 10181 грн 87 коп.

Разом з тим, здійснивши обрахунок 3% річних у правильних періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх розмір в сумі 4594 грн 31 коп., проте також враховуючи межі позовних вимог та відсутність у суду підстав виходу за них, до стягнення підлягає 3% річних саме у заявленому позивачем розмірі 4136 грн 38 коп.

Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1277 грн 35 коп., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Поряд з цим, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №5023/129/12 від 03.12.2012р.

Однак, позивачем при розрахунку інфляційних втрат окремо по кожній видатковій накладні вибірково обрано періоди нарахування вказаних втрат, а саме ті місяці, в яких була інфляція, водночас ті місяці, у яких була дефляція, ним при обрахунку вказаних втрат не враховано, що потягло за собою штучне завищення розміру інфляційних втрат. А тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 1264 грн 05 коп. задоволенню судом не підлягають. При цьому підлягаю задоволенню інфляційні втрати лише в сумі 13 грн 30 коп. заявлені на підставі видаткової накладної №124 від 04.07.2013р., оскільки заявлені у цей період інфляційні втрати є обґрунтованими.

Приймаючи рішення по даній справі, судом також взято до уваги той факт, що позивачем та відповідачем 2 при оформленні додатку №9 до Договору №12 від 28.05.2012р. (а.с. 37) помилково вказано термін оплати поставленого товару до 14.01.2012р., тоді як мало бути вказано 14.01.2013р ., оскільки матеріалами справи, зокрема видатковою накладною №205 від 07.12.2012р. та довіреністю на отримання товару №589 від 07.12.2012р. (а.с. 38), підтверджується поставка вказаного товару саме у грудні 2012р., а відтак термін його оплати не міг настати 14.01.2012р., оскільки вказаний рік вже минув, а лише, виходячи із змісту вказаних документів, міг настати 14.01.2013р. А тому, суд, розглядаючи позов, виходив із даного терміну оплати (14.01.2013р.) поставленого товару.

Крім того, задовольняючи позов по даній справі, суд також враховує п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповіднодо якого за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). А тому, судом не беруть до уваги доводи відповідача 2 викладені у відзиві (а.с. 88), мотивовані складним фінансовим становищем останнього, а відтак наявністю підстав для відмови в задоволенні заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відсутність необхідних коштів у боржника не є підставою для звільнення останнього від відповідальності.

Окрім того, судом також розглянуто клопотання відповідача 2 про відстрочення сплати основного боргу строком до 30.06.2014р., мотивоване наявністю скрутного матеріального становища, наявністю заборгованості перед державним бюджетом, соціальною спрямованість підприємства та сезонністю його роботи.

Представник позивача під час судового засідання (16.01.2014р.) висловила заперечення щодо вказаного клопотання відповідача 2.

У відповідності до ч. 1 п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Поряд з цим при вирішення питання про відстрочку виконання рішення суд враховує пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9 згідно якого, при відстрочці повинно бути враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Натомість, відповідачем 2 не подано жодного доказу, який би відповідав вищезазначеним критеріям, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 2 відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд враховує п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій зазначено частиною 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 99 грн 99 коп. судового збору, який останнім було недоплачено при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з підприємства об"єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "Крим-Пак" (вул. Кокоріна, буд. 59, м. Керч, Автономна республіка Крим, 98302, код ЄДРПОУ 03967808) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке експериментально-виробниче підприємство "Темп" (вул. Тімірязєва, буд. 38, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 13315604) 171048 грн 43 коп. основного боргу; 10181 грн 87 коп. пені, 13 грн 30 коп. інфляційних втрат, 4136 грн 38 коп.- 3% річних, 3807 грн 60 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з приватного підприємства "Оптиміст-Л" (вул. Келецька, буд. 61-А, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 01282673) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке експериментально-виробниче підприємство "Темп" (вул. Тімірязєва, буд. 38, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 13315604) 5000 грн основного боргу.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке експериментально-виробниче підприємство "Темп" (вул. Тімірязєва, буд. 38, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 13315604) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 99 грн 99 коп. судового збору.

В задоволенні 5000 грн основного боргу та 1264 грн 05 коп. інфляційних втрат відмовити.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачам 1, 2 рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 січня 2014 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1. (вул. Келецька, буд. 61-А, м. Вінниця, 21027)

3 - відповідачу 2. (вул. Кокоріна, буд. 59, м. Керч, Автономна республіка Крим, 98302)