Ухвала

від 14.01.2014 по справі 2а-3401/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Київ К/800/34404/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі№ 2а-3401/12/2670 за позовомДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» до Окружної Державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі № 2а-3401/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Окружної Державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000990700 від 20.12.2011 року, № 0001000700 від 20.12.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач підлягає заміні правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень, квітень, травень 2011 року складено акт № 799/40-4017125394566 від 22 вересня 2011 року, яким зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суми податкового кредиту на загальну суму 348 249,29 грн.; п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1 556 624,00 грн.; п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено залишок суми від'ємного значення за травень 2011 на суму 521 617,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0000990700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 66 508,48 грн., та № 0001000700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 281 840,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості висновків відповідача про порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинам, здійсненим ДП з іноземними інвестиціями «Сантрейд», ТОВ «Меркаба», ТОВ «Оксамит Таврії», ТОВ «Алміс».

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України)

За змістом п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки сої, укладених між позивачем та ТОВ «Меркаба», ТОВ «Оксамит Таврії», ТОВ «Алміс» підтверджується матеріалами справи, зокрема податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними.

На час здійснення господарських операцій між ДП з іноземними інвестиціями «Сантрейд» та ТОВ «Меркаба», ТОВ «Оксамит Таврії», ТОВ «Алміс», останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на результати перевірки ТОВ «Меркаба», ТОВ «Оксамит Таврії», ТОВ «Алміс», оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Решта доводів касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити Окружну Державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 2а-3401/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак