Постанова

від 13.01.2014 по справі 910/9485/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. Справа№ 910/9485/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Круподер С.А. - за довіреністю

від відповідача: Бєлова О.С. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Восход" на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 (дата підписання 22.07.2013р.)

по справі №910/9485/13 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Восход"

про стягнення заборгованості в розмірі 186 320,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі №910/9485/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Восход» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за Договором про приєднання до електричних мереж №2522/42718/17912 від 17.12.2007 в розмірі 186320, 40 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 726, 50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Восход» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що на його адресу не надходили копії позовної заяви та ухвал суду про призначення судового засідання, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості захищати свої інтереси в суді та заявити про сплив позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 у справі №910/9485/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Власов Ю.Л. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Восход» строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.12.2013 року.

06.12.2013 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Восход» - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 13.01.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014, у зв'язку із перебуванням судді Ільєнок Т.В на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Коротун О.М.

13.01.2014 від представника відповідача надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає, що оскільки п. 3.2 спірного Договору передбачено, що оплата послуг проводиться протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, який було отримано відповідачем 03.06.2008, строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду сплинув 01.07.2011 року.

У судовому засіданні 13.01.2014 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.12.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Київенерго»), (власник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Восход» (замовник, відповідач) укладено Договір про приєднання до електричних мереж № 2522/42718/17912, відповідно до умов якого власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником за власний рахунок:

- технічних умов у повному обсязі;

- розроблення та узгодження проектної документації;

- укладення замовником договору про постачання електричної енергії та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання (п. 1.1 Договору).

Як передбачено п. 1.2. Договору відповідач зобов'язується здійснити оплату послуг за приєднання згідно з Розрахунком, передбаченим п. 3.1. Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, позивач зобов'язаний підключити електроустановку відповідача до своїх електромереж протягом 5 робочих днів після виконання відповідачем вимог, передбачених п. 2.2 Договору та 5.2 ППЕЕМ, прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки Замовника.

Відповідно до п. 3.1. Договору плата за приєднання електроустановок відповідача визначається у Розрахунку, наданому відповідачу, складеному на підставі узгодженої проектної документації та відповідно до Методики та ППЕЕМ, який після підписання сторонами стає невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно попереднього розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників відповідно до технічних умов № 42718 від 17.12.2007, вартість послуг за приєднання становить 186 320,40 грн. Вказаний розрахунок підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що оплата послуг за приєднання електроустановок відповідача до електричних мереж позивача проводиться відповідачем протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок відповідача.

Відповідно до п. 6.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним та строку дії Технічних умов.

Як вказує позивач, він виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та здійснив приєднання та підключення електроустановки відповідача за адресою: вул. Бальзака Оноре, б. 64 до своїх електричних мереж, тоді як відповідач, у визначені договором строки, не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 186 320,40 грн., стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та виходить з наступного.

Згідно абз. 4 пп. 1.2 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2005 № 1137 (далі - ППЕЕМ), що діяли на момент укладання Договору між сторонами, договір про приєднання - письмова домовленість про взаємні зобов'язання сторін, яка встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час отримання та виконання технічних умов приєднання електроустановки замовника до електричних мереж власника.

Відповідно до абз. 8 пп. 1.2 ППЕЕМ, приєднання електроустановки - надання власником мереж послуги замовнику із створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання до електроустановки замовника відповідної потужності електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням її якості та надійності.

Як передбачено пп. 1.3 ППЕЕМ, приєднання електроустановки замовника здійснюється власником електричних мереж на підставі договору про приєднання, який укладається за взаємною згодою між власником електричних мереж та замовником.

Відповідно до пп. 1.8 ППЕЕМ, плату за приєднання електроустановок замовника (збільшення потужності або зміни вимог до надійності електропостачання) розраховує власник електричних мереж за вихідними даними замовника та власників електричних мереж згідно з Методикою обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженою постановою НКРЕ від 19.07.2007 N 983, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.08.2007 за N 959/14226, виходячи з питомої вартості приєднання, установленої Методикою, приєднаної потужності електроустановок, узгодженої точки приєднання електроустановок, схеми електропостачання (від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок) з урахуванням технічної характеристики та навантаження елементів схеми. Розрахунок плати за приєднання погоджується із замовником і є додатком до договору про приєднання. Сторонами, крім того, узгоджуються вихідні дані для розрахунку плати за приєднання. У разі якщо на момент підписання договору ті чи інші вихідні дані невідомі, у цьому ж додатку до договору про приєднання зазначаються порядок та строки їх визначення. Замовник здійснює оплату за приєднання разовим платежем або частинами згідно з договором про приєднання.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та здійснив приєднання та підключення електроустановки відповідача до своїх електричних мереж, що підтверджується укладеним між сторонами Договором №81450(017) від 19.05.2010 про постачання електричної енергії, Актом допуску до експлуатації електроустановок споживача № 0602000039 від 18.05.2010, Актом збереження пломб розрахункового обліку електроенергії № 0602000039 від 18.05.2010, Актом опломбування засобів обліку електричної енергії № 218/35 від 16.06.2010, Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін б/н від 18.05.2010 року.

Згідно попереднього розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників відповідно до технічних умов № 42718 від 17.12.2007, вартість послуг за приєднання становить 186 320,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний розрахунок, який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, отримано представником відповідача 03.06.2008, що останнім не заперечується.

Однак, відповідач, всупереч умовам п. 3.2. Договору, у встановлені ним строки, оплату вартості наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 186 320,40 грн.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів сплати боргу не надав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача 186 320,40 грн. заборгованості за Договором про приєднання до електричних мереж № 2522/42718/17912 від 17.12.2007 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на адресу відповідача не надходили копії позовної заяви та ухвал суду про призначення судового засідання, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості захищати свої інтереси в суді та заявити про сплив позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду міста Києва від 23.05.2013 про порушення провадження у даній справі та ухвала від 19.06.2013 про відкладення розгляду справи були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК Восход" за адресою: 02217, м. Київ, вул. Драйзера, 8, яка є адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію та Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 31,32).

Отже, відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, а доводи останнього про неотримання ним ухвал суду, з огляду на викладене вище, не свідчать про неповідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Більш того, копія ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась судом відповідачу на ту саму адресу та була отримана останнім, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що копію позовної заяви з додатками позивач надіслав на вказану вище адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с. 50).

Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, то його вимога застосувати строк позовної давності в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованою.

Крім того, судова колегія зазначає, що оскільки згідно з п.3.2. Договору оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника, та враховуючи, що підключення електроустановки відповідача відбулось 16.06.2010, відповідно Акту опломбування засобів обліку електричної енергії № 218/35 від 16.06.2010, відповідач повинен був здійснити оплату послуг за приєднання в строк до 09.06.2010 року.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 18.05.2013.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та умови Договору, не вбачається пропуск позивачем строку позовної давності до заявленої ним вимоги.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належним чином доведено порушення відповідачем його законних прав.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду як законними, обґрунтованими обставинами та матеріалами справи та не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Восход" на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі №910/9485/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі №910/9485/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9485/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

О.М. Коротун