Постанова

від 20.01.2014 по справі 812/10293/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

9.1.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/10293/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

представників сторін:

від позивача - Ноур Н.А. (довіреність від 29.11.2013 б/н),

від відповідача - Головіна О.О. (довіреність від 19.11.2013 № 11109/12-06-10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001292201, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001292201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 11 лютого 2013 року позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/02-13 з ТОВ «Росукртранс» (м. Валуйки, Белгородська область, Російська Федерація), згідно якого «постачальник» - ТОВ «КК «Атлас» зобов'язується поставити на адресу «покупця» - ТОВ «Росукртранс» товар виробничо-технічного призначення на умовах, в асортименті, кількості та по ціні згідно контракту та специфікацій, які є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного контракту. Додатковою угодою від 27 травня 2013 року до контракту від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 передбачена можливість оплати за контрактом шляхом видачі простого векселя на суму заборгованості.

Згідно специфікації від 11 березня 2013 року № 1, міжнародної товарно-транспортної накладної від 14 березня 2013 року та вантажно-митної декларації від 18 березня 2013 року, позивачем відвантажено на адресу ТОВ «Росукртранс» раму бокову у кількості 51 штука на загальну суму 1275000 рос. руб.

Розрахунок за товар здійснено шляхом видачі простого векселя на суму у розмірі 1275000 рос. руб., що підтверджено актом прийому-передачі простого векселя від 27 травня 2013 року.

У жовтні 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, з результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001302201, № 0001292201, згідно яких позивачу донараховано 170,00 грн. - штрафних санкцій за не проведення декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами та 107586,62 грн. - штрафних санкцій за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001292201 є таким, що підлягає скасуванню з огляду на таке.

Стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підлягає застосуванню до правовідносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності у разі наявності заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом, яка є непогашеною у строк 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Вантажно-митна декларація про відвантаження ТОВ «Росукртранс» товарів, згідно штампу Луганської митниці, оформлена 14 березня 2013 року. Отже останнім днем погашення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 є 12 червня 2013 року.

Згідно ст.9 Закону України «Про обіг векселів в Україні» умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті), що і зроблено позивачем, шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі/передачі векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язанню щодо платежу за векселем.

Враховуючи зазначене, в силу положень ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», заборгованість за контрактом від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 станом на 28 травня 2013 року була відсутня. Вимоги ст. 1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не підлягають застосування в такому випадку.

Більш того, в діях позивача відсутній склад правопорушення, оскільки позивач не мав наміру на те, щоб виручка за зовнішньоекономічним контрактом не надійшла на територію України. Позивач не отримав грошових коштів за відвантажену на адресу резидента продукцію, що негативно вплинуло на фінансовий результат діяльності позивача. Станом на теперішній час позивачем ведеться робота щодо погашення заборгованості за отримання від нерезидента векселем.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеному у позові, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, граничний термін надходження валютної виручки позивача є 90 день, тобто 12 червня 2013 року.

Однак грошові кошти у зазначений законом строк не надійшли на валютний рахунок ТОВ «КК «Атлас» у сумі 1275000,00 грн. в законодавчо встановлений термін - 90 днів з дати митного оформлення продукції, що експортувалась.

За даними перевірки виявлено прострочення термінів розрахунків за експортною операцією 114 днів, з 13 червня 2013 року по 04 жовтня 2013 року.

Крім того, відповідач зазначає, що після видачі дійсного векселя заборгованість покупця перед постачальником по контракту від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 вважається погашеною на суму векселя». Дані умови погашення по вищезазначеному контракту не передбачені законом України та суперечать нормам чинного законодавства.

Керуючись п.3 ст.9 Закону України «Про обіг векселів» придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюється відповідно до валютного законодавства України.

Таким чином, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулюється порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом, нормами якого передбачена обов'язковість зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у термін, визначений ст.1 Закону.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачає обмежень щодо використання векселів по експортних операціях, але містить норму, якою передбачена обов'язковість зарахування виручки в уповноважених банках. Тобто, закон містить обов'язкову умову для закриття експортної операції - надходження виручки в іноземній валюті у визначений законом строк.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 01 березня 2005 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13841070010000370, перебуває на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції (Перевальське відділення) з 01 березня 2005 року за № 1 (а.с. 6, 7).

На підставі наказу Алчевської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області від 01 жовтня 2013 року № 161, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України та інформації ПАТ «АКТАБАНК» від 09 липня 2013 року № 2266 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 за період з 11 лютого 2013 року по 04 жовтня 2013 року, результати якої оформлені актом від 17 жовтня 2013 року № 526/12-06-22-01/25355767 (а.с. 10-18).

Відповідно до висновків акта від 17 жовтня 2013 року № 526/12-06-22-01/25355767, перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із змінами і доповненнями, п. 3 постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за № 1921/22233 (постанова набула чинності 19 листопада 2012 року), п.1 постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за № 718/23250 (постанова набула чинності 20 травня 2013 року), у результаті чого виручка в іноземній валюті в сумі 1275000,00 рос. руб. не надійшла на валютний рахунок ТОВ «КК «Атлас» в законодавчо установлений термін - 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вантажно-митної декларації) продукції, що експортувалась.

На підставі акта перевірки від 17 жовтня 2013 року № 526/12-06-22-01/25355767 Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області згідно ст.4 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» винесено податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001292201, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 107586,62 грн. (а.с. 21).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 30 жовтня 2013 року № 0001292201 про нарахування ТОВ «КК «Атлас» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 107586,62 грн., є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2013 року між ТОВ «КК «Атлас» та ТОВ «Росукртранс» укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/02-13, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар виробничо-технічного призначення, на умовах, в асортименті, кількості відповідно контракту та специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту (а.с. 22-25).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 між ТОВ «КК «Атлас» та ТОВ «Росукртранс» складено специфікацію до контракту від 11 березня 2013 року № 1, крім того, укладено додаткову угоду від 27 травня 2013 року, відповідно до якої можлива оплата по контракту шляхом видачі простого векселю, випущеного покупцем на суму заборгованості (а.с. 26, 27).

Розрахунок за товар, придбаний ТОВ «Русукртранс» у ТОВ «КК «Атлас» за контрактом від 11 лютого 2013 року № 11/02-13, здійснено у безготівковій формі, шляхом передачі простого векселя, що підтверджується актом прийому простого векселю від 27 травня 2013 року б/н (а.с. 29, 30).

На підтвердження виконання господарської операції по зовнішньоекономічному контракту від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 ТОВ «КК «Атлас» надано міжнародну товарно-транспортну накладну від 14 березня 2013 року та вантажно-митну декларацію від 18 березня 2013 року (а.с. 58-60, 63).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експортного (імпортного) контракту - є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод. Моментом здійснення експорту (імпорту) - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з п.3 постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови правління Національного банку України від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 4 постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та п. 2 постанови правління Національного банку України від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами (далі - вимога щодо обов'язкового продажу). Розмір надходжень в іноземній валюті, що підлягають згідно з абзацом першим цього пункту обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, встановлюється окремим розпорядчим документом Національного банку України.

Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про обіг векселів в Україні» умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З огляду на викладене, законом не заборонено здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом видачі прости векселів. Отримання позивачем від ТОВ «Росукртранс» векселю в рахунок оплати експортованого товару свідчить про проведення розрахунків між сторонами, та виконання зобов'язань за договором від 11 лютого 2013 року № 11/02-13.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає, що податковий орган прийшов до помилкового висновку стосовно порушення ТОВ «КК «Атлас» вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.3 постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови правління Національного банку України від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», оскільки обов'язок щодо обов'язкового продажу поширюється саме на грошові кошти отримані у іноземній валюті.

З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок про те, що з моменту отримання позивачем в рахунок сплати за товарно-матеріальні цінності, за контрактом від 11 лютого 2013 року № 11/02-13 векселю від ТОВ «Росукртранс» припинились грошові зобов'язання щодо платежу за цим контрактом.

Крім того, суд зазначає, що позивачем здійснені заходи для недопущення господарського правопорушення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом пред'явлення векселю від 27 травня 2013 року серія А № 001 до сплати в строк 12 червня 2013 року (а.с. 100). Однак в листі ТОВ «Росукртранс» від 12 червня 2013 року № 75/4 зазначено, що заборгованість за зазначеним векселем не може бути погашена в строк 12 червня 2013 року, оскільки у ньому зазначено строк пред'явлення не раніше 27 листопада 2013 року (а.с. 101).

Отже, у судовому засіданні позивачем надано докази на підтвердження здійснення заходів для пред'явлення векселю у строк, встановлений ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.3 постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови правління Національного банку України від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001292201 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 107586,62 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 січня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001292201 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0001292201 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 107586,62 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Атлас» (ідентифікаційний код 25355767, місцезнаходження: 94300, Луганська область, м. Перевальськ, вул. Побєди, 50) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 215,17 грн. (двісті п'ятнадцять гривень сімнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 січня 2014 року.

Суддя Р.С. Твердохліб